Анатомія людини - курс лекцій - Костиленко Ю.П. 2015
Автономна частина периферійної нервової системи
План лекції
10.1. Загальна характеристика вегетативної нервової системи.
10.2. Симпатична частина вегетативної нервової системи.
10.3. Парасимпатична частина вегетативної нервової системи.
10.4. Характеристика основних вегетативних сплетінь.
10.1 Загальна характеристика вегетативної нервової системи
Як відомо, організм людини, з відомим ступенем умовності можна розділити на два відділи - власне тіло (soma) і систему внутрішніх органів (viscera, нутрощі). Перший відділ представлений опорно-руховим апаратом, який слугує для виконання цілеспрямованих дій і координованого переміщення організму в просторі, другий відділ - вісцеральний, забезпечує життєво важливі функції організму.
Відділ нервової системи, який забезпечує регуляцію скоротливої діяльності скелетної мускулатури, отримав назву - анімальний, або соматичний, відділ, регулюючий роботу внутрішніх органів - вегетативний, або автономний.
Таким чином, автономна, або вегетативна, частина нервової системи, про яку піде мова в даному розділі, є невід'ємною частиною нервової системи людини і іннервує серце, кровоносні і лімфатичні судини, внутрішні органи, здійснює трофіку тканин. Автономні нерви активують або гальмують роботу органів, секрецію залоз, змінюють просвіт судин.
Вегетативна нервова система має ряд морфо-функціональних особливостей:
1. Функція вегетативної нервової системи не контролюється повністю свідомістю.
2. Вегетативна нервова система має тільки еферентну ланку рефлекторної дуги, аферентна ланка цієї дуги є спільною з анімальним відділом нервової системи.
3. Волокна вегетативної нервової системи або зовсім не мають мієлінової оболонки, або вона слабо виражена і тому діаметр цих волокон відносно малий (5-6 мкм), а швидкість проведення імпульсу по ним не велика (близько 10 м/с в порівнянні з 100 м/с в анімальній).
4. Як центральні, так і периферичні відділи вегетативної нервової системи розподілені в організмі людини не рівномірно, а у вигляді осередків.
5. Тіло останнього нейрона рефлекторної дуги вегетативної нервової системи знаходиться на периферії, сукупність їх складає вегетативні нервові вузли (вегетативні ганглії).
6. Нерви вегетативної нервової системи утворюють сплетення по ходу кровоносних судин.
Не дивлячись на перераховані особливості, загальний принцип будови автономної частини нервової системи такий же, як у нервової системи в цілому. У ній виділяють центральний і периферичний відділи. До центрального відділу відносяться:
1. Надсегментарні центри (розташовані в корі півкуль великого мозку, гіпоталамусі, ретикулярній формації, мозочку, лімбічній системі).
2. Сегментарні центри (парасимпатичні ядра III, VII, IX, X пар черепних нервів, крижові парасимпатичні ядра, що залягають в сегментах спинного мозку S2-S4, симпатичні ядра - латеральні проміжні ядра в сегментах спинного мозку C8 - L3).
До периферичного відділу вегетативної нервової системи відносяться: вегетативні вузли, вегетативні гілки і нерви, вегетативні сплетення.
У свою чергу, вегетативна нервова система підрозділяється на симпатичну і парасимпатичну частини.
Симпатичну іннервацію мають практично всі (без виключення) тканини і органи, тобто вона поширена повсюдно. Парасимпатичну іннервацію не отримують кровоносні судини (за винятком коронарних), потові залози, піломоторні м'язи, скелетні м'язи і мозкова речовина надниркових залоз. У органах з подвійною вегетативною іннервацією (симпатичною і парасимпатичною), в більшості випадків відмічається абсолютно протилежний функціональний ефект. Наприклад, симпатичні нерви роблять частішими скорочення серця і звужують судини, а парасимпатичні - уповільнюють серцеві скорочення і розширюють судини.
Останнім часом ряд дослідників у вегетативній нервовій системі виділяє третю - метасимпатичну частину. Під нею розуміють обширні нервові сплетення і мікроскопічні вузли, що знаходяться в стінках порожнистих органів, яким властива моторика (стравохід, шлунок, кишечник, сечовий міхур, жовчний міхур і жовчні протоки, маткові труби).
Таким чином, структурні утворення метасимпатичної нервової системи забезпечують можливість ізольованої, автономної роботи внутрішніх органів, завдяки чому останнім часом успішно проводяться операції по пересадці внутрішніх органів.
10.2 Симпатична частина вегетативної нервової системи
У симпатичній частині вегетативної нервової системи виділяють центральний і периферичний відділ. Сегментарні центри симпатичної нервової системи закладені в проміжно-боковому ядрі сірої речовини спинного мозку (від 8 шийного до 2-3 поперекових сегментів). Тут беруть початок передвузлові симпатичні волокна; вони виходять із спинного мозку у складі передніх корінців спинномозкових нервів.
З передніх корінців ці волокна проходять у стовбури спинномозкових нервів, але незабаром покидають їх, утворюючи білі сполучні гілки.
Периферичний відділ симпатичної частини представлений парним симпатичним стовбуром, вегетативними гангліями і нервами, що відходять від них.
Симпатичний стовбур складається з ланцюжка гангліїв, що розташовані з боків від хребта, з'єднуються поздовжніми, і поперечними міжвузловими гілками. До складу симпатичного стовбура зазвичай входять 3 шийних, 10-12 грудних, 2-5 поперекових і 3-5 крижових гангліїв.
Каудально весь ланцюжок замикає непарний (куприковий) ганглій. У гангліях симпатичного стовбура закінчується велика частина передвузлових симпатичних волокон. Частина передвузлових волокон проходить через симпатичний стовбур транзитом, не уриваючись в нім; вони йдуть далі, до передвертебральних гангліїв. Від еферентних нейронів симпатичного стовбура беруть початок післявузлові волокна, які іннервують нутрощі (мал. 10.1)
Мал. 10.1. Симпатична інервація внутрішніх органів:
1 - верхній шийний вузол симпатичного стовбура; 2 - середній шийний вузол симпатичного стовбура; 3 - нижній шийний вузол симпатичного стовбура;4 - білі сполучні гілки; 5 - проміжне бокове ядро спинного мозку; 6 - зовнішнє сонне сплетення; 7 - внутрішнє сонне сплетення; 8 - шийні та грудні серцеві нерви; 9 - черевне сплетення.
Шийна частина симпатичного стовбура складається з 3 гангліїв: верхнього, середнього і нижнього.
Верхній шийний ганглій розташовується на рівні поперечних відростків II - III шийних хребців. Від цього вузла відходить цілий ряд гілок: 1) яремний нерв; 2) внутрішній сонний нерв; 3) зовнішні сонні нерви; 4) верхній шийний серцевий нерв; 5) горло-глоткові нерви, 6) сірі сполучні гілки до I-IV шийних спинномозкових нервів.
Яремний нерв підходить до гангліїв язикоглоткового і блукаючого нервів, його волокна розповсюджуються по гілках цих нервів до глотки, гортані і інших органів шиї.
Внутрішній сонний нерв йде до однойменної артерії, утворюючи навколо неї внутрішнє сонне сплетення. Це сплетення продовжується в порожнину черепа і розходиться по гілках внутрішньої сонної артерії, забезпечуючи симпатичну іннервацію судин головного мозку, гіпофіза, слізної залози, залоз слизових оболонок порожнини носа і піднебіння. Одна з гілок внутрішнього сонного сплетення приєднується до війкового ганглія, її волокна іннервують м'яз, що розширює зіницю. Тому при пошкодженні верхнього шийного ганглія спостерігається звуження зіниці на стороні ураження.
Зовнішні сонні нерви дають початок сплетенню навколо зовнішньої сонної артерії. Із зовнішнього сонного сплетення отримують іннервацію оболонки головного мозку, великі слинні залози, щитоподібна залоза.
Верхній шийний серцевий нерв опускається в грудну порожнину, беручи участь в утворенні серцевого сплетення.
Горло-глоткові нерви забезпечують симпатичними волокнами горло і глотку.
Середній шийний ганглій лежить на рівні поперечного відростка VI шийного хребця, він має невеликі розміри і може бути відсутнім. Від нього відходять сірі сполучні гілки до V - VI шийних спинномозкових нервів, гілки до спільного сонного сплетення, сплетення нижньої щитоподібної артерії, середній шийний серцевий нерв.
Нижній шийний ганглій в більшості випадків (75-80%) зливається з одним або двома верхніми грудними. В результаті утворюється шийно-грудний вузол. Цей ганглій часто називають зірчастим, оскільки на всіх напрямках від нього відходять нервові гілки, внаслідок чого він нагадує зірку.
Гілками шийно-грудного ганглія є: 1) нижній шийний серцевий нерв; 2) хребтовий нерв, який утворює навколо однойменної артерії хребтове сплетення; 3) гілки до підключичної артерії, створюючи підключичне сплетення; 4) сірі сполучні гілки до VII - VIII шийних і I - II грудним спинномозковим нервам; 5) сполучна гілка до діафрагмального нерва; 6) гілки до дуги аорти, створюючи сплетення дуги аорти.
Грудна частина симпатичного стовбура має в своєму складі 10 або 11, іноді 12 гангліїв. Від всіх гангліїв відходять сірі сполучні гілки до грудних спинномозкових нервів.
Від верхніх грудних гангліїв відходять 2-3 грудних серцевих нерва, а також гілки, утворюючі грудне аортальне сплетення. Ці волокна йдуть через шийно-грудні вузли.
Нижні грудні ганглії дають початок великому і малому нутрощевим нервам. Великий нутрощевий нерв відходить від V-IX вузлів, а малий нутрощевий нерв - від X-XI вузлів. Обидва нерви проходять через проміжок, що розділяє ніжки діафрагми, в черевну порожнину, де беруть участь в утворенні черевного сплетення. Від останнього грудного ганглія відходить ниркова гілка, що забезпечує іннервацію нирки.
Поперекові симпатичні ганглії варіабельні відносно числа. З кожного боку їх може бути від двох до п'яти. Гілки поперекових гангліїв беруть участь у формуванні автономних сплетень черевної порожнини. Від двох верхніх гангліїв йдуть поперекові нутрощеві нерви до черевного сплетення, а гілки нижніх гангліїв беруть участь в утворенні черевного аортального сплетення.
Крижова частина симпатичного стовбура розташовується на тазовій поверхні крижів. Гілками крижових вузлів є: 1) сірі сполучні гілки до крижових спинномозкових нервів; 2) крижові нутрощеві нерви, що йдуть до верхнього і нижнього підчеревного сплетення.
10.3 Парасимпатична частина вегетативної нервової системи
У складі парасимпатичної нервової системи також виділяють центральний і периферичний відділи. Ця частина нервової системи підрозділяється відповідно до локалізації її центрів на краніальний і крижовий відділи.
У складі краніального відділу у свою чергу виділяють середньомозговий, мостовий і бульбарний (мал. 10.2).
Мал. 10.2 Парасимпатична інервація внутрішніх органів:
1 - війчастий вузол; 2 - крило піднебінний вузол; 3 - підщелепний вузол; 4 - вушний вузол; 5 - додаткове ядро окорухового нерву; 6 - верхнє слиновидільне ядро; 7 - нижнє слиновидільне ядро; 8 - дорсальне ядро блукаючого нерва; 9 - перед вузлові парасимпатичні волокна до внутрішніх органів у складі блукаючого нерва; 10 - крижовий відділ парасимпатичної нервової системи.
Средньомозговий відділ представлений додатковим ядром окорухового нерва (зіничним ядром, ядром Едінгера-Вестфаля або ядром Якубовича). Передвузлові волокна йдуть у складі окорухового нерва до розташованого в очній ямці війкового вузла. Післявузлові волокна від клітин війкового ганглія входять в очне яблуко і іннервують м'яз-звужувач зіниці, а також війковий м'яз, що забезпечує акомодацію ока. При поразці ядра окорухового нерва або при введенні в око атропіну, який блокує передачу імпульсів по парасимпатичних волокнах, відбувається розширення зіниці і порушується акомодація ока.
До мостового відділу відносяться парасимпатичне ядро лицевого нерва - верхнє слиновидільне. Передвузлові волокна йдуть у складі проміжного нерва до вузла коліна; тут вони переходять у великий кам'янистий нерв, який закінчується в крилопіднебінному вузлі. Звідси післявузлові волокна досягають залоз м'якого і твердого піднебіння, слизової оболонки порожнини носа, слізної залози.
Частина вегетативних волокон, що йдуть у складі проміжного нерва переходять в барабанну струну, потім вони досягають піднижньощелепного ганглія. Післявузлові волокна від цього ганглія прямують до підщелепної і під'язикової слинних залоз, малих слинних залоз присінку і дна порожнини рота.
Бульбарний відділ також містить два парасимпатичні ядра - нижнє слиновидільне ядро і заднє ядро блукаючого нерва. Передвузлові волокна від нижнього слиновидільного ядра виходять з язикоглотковим нервом, продовжуються в барабанний нерв і його кінцеву гілку - малий кам'янистий нерв, який закінчується у вушному ганглії. Післявузлові волокна іннервують привушну залозу.
Всі парасимпатичні нерви є секреторними для слинних залоз, при їх роздратуванні виділяється велика кількість рідкої слини.
Заднє ядро блукаючого нерва дає початок парасимпатичним волокнам, які у складі цього нерва йдуть до більшості нутрощів (починаючи з області шиї і закінчуючи сигмоподібною кишкою). Вони іннервують слизову оболонку глотки, гортані, трахеї і бронхів, щитоподібну, паращитоподібні і вилочкову залози, стравохід, легені, серце, шлунок та кишечник до низхідної ободової кишки. Блукаючий нерв також здійснює парасимпатичну іннервацію печінки, підшлункової залози, селезінки, надниркових залоз, нирок і сечоводів.
Блукаючий нерв є збудником секреції травних і бронхіальних залоз, він підсилює моторну функцію шлунка і кишечнику, викликає звуження дрібних бронхів. На серці блукаючий нерв надає гальмуючу дію, зменшує частоту і силу скорочень, уповільнює проведення імпульсів провідною системою серця.
Крижовий відділ парасимпатичної частини нервової системи представлений крижовими парасимпатичними центрами, які локалізуються в сірій речовині спинного мозку відповідно II-IV крижовим сегментам.
Передвузлові волокна виходять у складі передніх корінців крижових спинномозкових нервів і входять в крижове сплетення, але потім відгалужуються від нього у вигляді тазових нутрощевих нервів. Ці нерви приєднуються до тазового сплетення, розповсюджуючись далі по його гілках. Область їх іннервації захоплює органи сечостатевої системи, розташовані в малому тазу. Парасимпатичні нерви підсилюють рухи дистальних відділів кишечнику, викликають скорочення сечового міхура, розширюють кровоносні судини статевих органів.
10.4 Основні вегетативні сплетення грудної і черевної порожнин
До важливих вегетативних сплетень відносяться наступні: грудне аортальне, черевне аортальне, верхнє брижове і верхнє підчеревне. У їх утворенні, як правило, беруть участь як симпатичні, так і парасимпатичні нервові волокна.
Грудне аортальне сплетення розташовується за ходом грудної частини аорти і її вісцеральних гілок і об'єднує наступні сплетення: серцеве, розташоване за ходом висхідної частини аорти, дуги аорти, легеневого стовбура, легеневих вен; стравохідне, розташоване в адвентиціальній оболонці стравоходу; легеневе, розташоване навколо бронхів і судин коренів правої і лівої легені. Грудне аортальне сплетення разом з аортою проникає в черевну порожнину, де переходить в черевне аортальне сплетення.
Черевне аортальне сплетення розташовується за ходом черевної частини аорти і її вісцеральних гілок. Найбільшим сплетенням, утвореним від аортального сплетення, є черевне (сонячне) сплетення, розташоване біля основи черевного стовбура, позаду підшлункової залози.
В утворенні черевного сплетення крім черевного аортального сплетення беруть участь гілки великого, малого і поперекових нутрощевих нервів, блукаючих і діафрагмальних нервів, а також грудного аортального сплетення.
Внизу черевне аортальне сплетення переходить у верхнє підчеревне сплетення. Верхнє підчеревне сплетення розташовується на передній поверхні хребтового стовпа в проміжку між спільними клубовими артеріями. На рівні другого крижового хребця сплетення розділяється на дві гілки і переходить в парне праве та ліве нижнє підчеревне сплетення, розташовані на задньо-бічних стінках порожнини малого тазу. За рахунок нижнього підчеревного сплетення формуються наступні вісцеральні сплетення: середні ректальні, нижні ректальні, передміхурове, сім'явиносної протоки, матково-піхвове.