Фізіологія людини - Вільям Ф. Ґанонґ 2002

Ендокринна система, метаболізм і репродуктивна функція
Щитоподібна залоза
Анатомічна будова

Тиреоїдна тканина є в усіх хребетних тварин. У ссавців щитоподібна залоза утворюється з евагінації дна глотки. Щитоподібно-язикова протока, що відображає розташування щитоподібної залози від язика до шиї, іноді простежується і в дорослих. Дві бічні частки щитоподібної залози сполучені тканинним містком - перешийком щитоподібної залози, попереду і органі від перешийка відходить пірамідна частка (рис. 18-1). Залоза є добре васкуляризованою, для неї характерне одне з найбільших співвідношень кровоплину на один грам тканини серед усіх органів людського тіла.

Щитоподібна залоза складається з багатьох ацинусів (фолікулів). Кожний сферичний фолікул оточений одним шаром клітин і заповнений білковими речовинами, що забарвлені в рожевий колір, - колоїдом. Якщо залоза неактивна, то колоїду багато; фолікули стають великими, а клітини, що їх вистилають, - плоскими. Якщо залоза перебуває в активному стані, то фолікули зменшуються, клітини стають кубічними або циліндричними, а край колоїду - хвилястим і утворює багато малих лакун реабсорбції (рис. 18-2). З верхніх клітин щитоподібної залози в колоїд відходять мікроворсинки, до яких ідуть канальці. У клітинах добре помітна ендоплазматична сітка - ознака, характерна для більшості залозистих клітин, та секреторні краплі тиреоглобуліну (рис. 18-3). Кожна клітина щитоподібної залози прикріплена до базальної мембрани, яка відділяє клітини від сусідніх капілярів. Капіляри є фенестрованими (див. рис. 18-3), як і капіляри інших ендокринних залоз (див. Розділ 30).

Рис. 18-1. Щитоподібна залоза людини.

Рис. 18-2. Гістологія щитоподібної залози. Зверніть увагу на малі випуклі лакуни реабсорбції одразу за клітинами в колоїді активної залози.