Фізіологія людини - Вільям Ф. Ґанонґ 2002

Ендокринна система, метаболізм і репродуктивна функція
Статева диференціація і розвиток
Жіноча статева система - Порушення оваріальної функції

Порушення місячного циклу

У деяких безплідних жінок бувають ановуляторні цикли; у них нема овуляцій, однак місячні цикли відбуваються з порівняно регулярними інтервалами. Як зазначено вище, ановуляторні цикли характерні для перших одного-двох років після і перед менопаузою. Аменорея - це відсутність місячних. Якщо місячних кровотеч ще взагалі не було, то цей стан називають первинною аменореєю. Деякі жінки з первинною аменореєю мають малі груди та інші ознаки статевої незрілості. Припинення циклів у жінки з попередньо нормальними місячними - це вторинна аменорея. Найчастіше причиною вторинної аменореї є вагітність. Відомо таке клінічне правило: вторинну аменорею потрібно пов’язувати з вагітністю, доки не доведено інше. Іншими причинами аменореї можуть бути емоційні стани та зміни у навколишньому середовищі, хвороби гіпоталамуса, гіпофізарні порушення, первинні оваріальні порушення та різні системні захворювання. Є докази, що у деяких жінок з гіпоталамічною аменореєю частота виділень ГнРГ сповільнена унаслідок надмірної опіоїдної активності в гіпоталамусі. Попередні експерименти засвідчили, що частота виділень ГнРГ збільшується в разі призначення перорально активного опіоїдного блокатора налтрексону.

Терміни гіпоменорея і менорагія використовують відповідно у випадку незначних чи патологічно надмірних кровотеч під час регулярних циклів. Метрорагія - це маткова кровотеча між місячними, а олігоменорея - зменшена частота місячних. Дисменорея - це болюча місячна. Сильні місячні спазми часто трапляються у молодих жінок і, як звичайно, зникають після першої вагітності. Більшість симптомів дисменореї виникає внаслідок акумулювання простагландинів у матці, тому зменшити їх можна, призначивши інгібітори синтезу простагландинів (див. Розділ 17).

У деяких жінок під час останніх семи-десяти днів місячного циклу виникають такі симптоми, як дратівливість, здуття живота, набряки, емоційна лабільність, знижується здатність концентруватися, виникає депресійний стан, біль голови і закрепи. Ці симптоми передмісячного синдрому (ПМС) є наслідком затримки солі і води в організмі. Не з’ясовано, що ці чи інші гормональні зміни, які виникають у пізній лютеїновій фазі, відповідають за такий стан, оскільки тривалість і важкість симптомів не змінюється, якщо внаслідок призначення міфепрістону лютеїнова фаза закінчується рано, і настає місячна. Антидепресант флюоксетин (прозак), який є інгібітором реутилізації серотоніну, і бензодіазепін алпрозалам сприяють полегшенню симптомів; так само діють агоністи виділення ГнРГ у дозі, яка пригнічує гіпофізарно-яєчниковий зв’язок. Поки що не зрозуміло, як ці різноманітні клінічні спостереження об’єднати у цілісну картину патогенезу ПМС.

Генетичні порушення

Багато моногенних мутацій, які виникають у жінок, спричинюють репродуктивні порушення: наприклад, синдром Кальмана, який зумовлює гіпогонадотропний гіпогонадизм (див. вище); резистентність до ГнРГ, резистентність до ФСГ, резистентність до ЛГ, зумовлену, відповідно, дефектами рецепторів ГнРГ, ФСГ, ЛГ; недостатність ароматази, яка запобігає утворенню естрогенів. Усі вони спричинені мутаціями, що ведуть до втрати функції. Цікава мутація з набуттям функції призводить до синдрому МакКюн-Олбрайт, за якого Ga набуває конститутивної активності у певних, однак не всіх клітинах (явище мозаїцизму). Цей синдром виникає внаслідок соматичних мутацій після початкового поділу клітин ембріона (див. Розділ 1) і поєднується з множинними ендокринними порушеннями, у тім числі передчасним статевим дозріванням та аменореєю з галактореєю.