Фізіологія людини - Вільям Ф. Ґанонґ 2002

Функції травної системи
Травлення та всмоктування
Вступ

До травної системи належать органи, через які харчові речовини, вітаміни, мінерали та рідини надходять в організм. Білки, жири і складні вуглеводи розпадаються до найпростіших елементів (травлення), які всмоктуються головно в тонкій кишці. Продукти травлення та вітаміни, мінерали, вода проходять через слизову оболонку і потрапляють у лімфу або кров (всмоктування). У цьому розділі розглянуто процеси травлення та всмоктування. Деталі функцій різноманітних частин травного тракту описано у Розділі 26.

Травлення головних продуктів харчування - це процес, у якому бере участь значна кількість травних ензимів (табл. 25-1). Ензими, що їх виділяють секрети слинних і язикових залоз, стимулюють розпад вуглеводів і жирів; ензими шлункового соку - білків і жирів, а ензими екзокринної секреції підшлункової залози - вуглеводів, білків, ліпідів, ДНК та РНК. Інші ензими, що повністю завершують процес травлення, містяться на люмінальних мембранах і в цитоплазмі клітин, що вистилають тонку кишку. Впливу цих ензимів допомагає хлористоводнева кислота, яку секретує шлунок, та жовч, яку секретує печінка.

Слизові клітини тонкої кишки називають ентероцитами. В тонкій кишці вони мають щіточкову облямівку, утворену з численних мікроворсинок, що вистилають їхню апікальну поверхню (див. рис. 26-27). Ця облямівка багата на ензими. Вона продовжується у люмінальну сторону глікокаліксом - спеціальним шаром, що багатий на нейтральні й аміноцукри. Мембрани слизових клітин вміщують глікопротеїнові ензими, які гідролізують вуглеводи і пептиди. Глікокалікс частково утворений вуглеводним сегментом, який проходить у кишковий просвіт. Наступним після щіточкової облямівки і глікокаліксу є нерухомий шар, подібний до таких шарів усіх біологічних мембран (див. Розділ 1). Розчинені речовини повинні дифундувати через цей шар для проникнення у слизові клітини. Слизова плівка, що вкриває клітини, також утворює певний бар’єр для дифузії.

Речовини переходять з просвіту шлунково-кишкового тракту до інтерстиційної рідини, а звідти - у лімфу та кров шляхом дифузії, полегшеної дифузії, осмосу, активного, вторинного транспортування та ендоцитозу. Більшість речовин повинні переміститися з кишкового просвіту у клітини слизової (ентероцити), а вже потім - від ентероцитів до інтерстиційної рідини. Процеси, відповідальні за рух через люмінальні клітинні мембрани, часто відмінні від тих, що забезпечують рух через базальні та латеральні клітинні мембрани до інтерстиційної рідини. Динаміка транспортування у різних частинах організму описана у Розділі 1.