Фізіологія людини - Вільям Ф. Ґанонґ 2002

Функції нервової системи
Регулювання постави і рухів
Система регулювання постави

Механізми регулювання постави багатогранні. У цьому процесі беруть участь чимала кількість ядер та інші структури, у тім числі спинний мозок, стовбур головного мозку і кора великого мозку. Ці механізми стосуються не тільки суто статичної постави, а й узгодження з кірково-спинномозковою і кірково-ядерною системами, а також процесами ініціювання та регулювання рухів.

Інтеграція

Аферентні імпульси спричинюють рефлекторні відповіді на рівні спинного мозку. На вищих рівнях нервової системи складніші нервові зв’язки зумовлюють рухові реакції щораз більшої складності. Ця ієрархія рівнів рухової інтеграції наведена в табл. 12-1. В інтактних тварин окремі рухові реакції підпорядковані загальній руховій активності. У випадку перетинання нервової системи на певному рівні рухова активність, інтегрована нижче від місця перетину, виходить з-під контролю вищих мозкових центрів і часто стає помітною. Такого типу процес є в основі одного з головних принципів неврології і може бути зумовлений певними ушкодженнями, які призводять до усунення гальмівного впливу вищих нервових центрів. Важливішою причиною появи гіперактивності нижче від ушкодження є втрата диференціації реакцій, що в цьому випадку не пристосовуються до широкого спектра рухової активності. Додатковим фактором може бути денервація надмірної чутливості центрів нижче від перетинання, проте роль цього фактора не з’ясована.

Регулювання постави

Неможливо чітко розмежувати регулювання постави і довільних рухів, однак можна диференціювати окремі рефлекси, пов’язані з формуванням постави (табл. 12-2), які не тільки забезпечують здатність до стояння і рівновагу, а й зумовлюють постійну готовність до вольової активності. Серед комплексу цих рефлексів є статичні і динамічні, тобто короткочасні, фазові. Статичні стосуються тривалого скорочення мускулатури, тоді як динамічні забезпечують швидкоплинні рухи. Обидва типи рефлексів інтегруються на різних рівнях ЦНС, починаючи зі спинного мозку і закінчуючи корою великого мозку, і відбуваються переважно за допомогою різних провідних шляхів. Важливим фактором регулювання постави є різні рівні порогів спінальних рефлексів розтягування, що, відповідно, залежить від збудливості рухових нейронів і, опосередковано, від зміни потенціалу в у-еферентних нейронах, що діє на м’язові веретена.