БІОТЕХНОЛОГІЯ - В. Г. Герасименко - 2006

Частина ІІ. Спеціальні біотехнології

Розділ 23. БІОТЕХНОЛОГІЯ УТИЛІЗАЦІЇ ОРГАНІЧНИХ ВІДХОДІВ МЕТОДОМ ВЕРМІКУЛЬТИВУВАННЯ

23.9. ВЕРМІКУЛЬТИВУВАННЯ НА ПРИСАДИБНИХ ДІЛЯНКАХ

Метод вермікультивування можна використати для переробки у компост (органічне добриво) органічних відходів, які накопичуються на присадибній ділянці (обрізаних гілок, рослинних решток, трави, кухонних відходів та ін.). Вермікомпостування можна проводити в купах або в ємностях (рис. 23.6).

При компостуванні у купах відходи складають шарами: знизу грубіший матеріал (гілки, дерев’яні рештки), а зверху дрібніші рослинні відходи, траву, листя та ін. Відходи зволожують і лишають для проходження гниття (ферментації). Через 1-1,5 міс., коли всередині купи закінчиться процес сильного розігріву маси і температура знизиться до 20 ^оС, її заселяють черв’яками. Для цього по всій поверхні купи роблять отвори, які заповнюють черв’яками (приблизно 100 екз. в кожний отвір). Щільність заселення рекомендується підтримувати на рівні 1000 екз./м². Для покращення годівлі черв’яків в компостну купу періодично додають кухонні відходи. Через 3-4 міс. відходи перетворюються на компост, в якому міститься близько 15 % біогумусу. Для відокремлення черв’яків від компосту поряд з купою з черв’яками влаштовують нову купу зі свіжих відходів, куди черв’яки переповзають в пошуках нового корму.

Рис. 23.6. Варіанти вермікомпостування на присадибних ділянках у Німеччині (за Sulzberger R., 1998)

Можна також влаштовувати так звані «мандрівні» вермікомпостні штабелі. При цьому на одному кінці штабеля час від часу закладають свіжі відходи, а на протилежному збирають готовий компост. У такому штабелі черв’яки поступово переповзають слідом за новим кормом.

Для розведення черв’яків можна використовувати також різні ємності з отворами для аерації. їх розміщують на стелажах у місцях, захищених від прямих сонячних променів (на балконах, вікнах, горищах, гаражах, підвалах, під навісом, під деревами та ін.).

Зручними є дерев’яні ящики або коробки, лотки розміром 100х50х30 см або 40х70х16 см, дно і кришка яких мають отвори для забезпечення аерації і дренажу води при поливі. Ящикове вермікультивування потребує мінімальних капіталовкладень, мало часу і праці. Усі роботи може виконувати одна людина, витрачаючи годину на тиждень.

Основу субстрату, яким заповнюють ящики, складає ферментований гній (великої рогатої худоби, кроликів, коней), до якого можна додавати садову землю, подрібнену солому або інші рослинні рештки при їх ретельному перемішуванні. Співвідношення компонентів становить відповідно 1:1:1. Компост готують у спеціальних ящиках розміром 150х90х25 см або ямах.

Для заповнення ящиків необхідно 25-30 м³ субстрату на 100 м². Після цього субстрат зволожують і заселяють черв’яками. Щільність заселення — 500 молодих особин або 200-300 коконів на ящик.

За відсутності органічних відходів черв’яків можна годувати подрібненим і зволоженим папером, картоном, газетами, дерев’яною тирсою (не хвойних дерев). Доброю добавкою є кухонні відходи, чай, кавова гуща, ромашка.

Свіжий корм в ящики вноситься 5-сантиметровим шаром на всю його поверхню раз на тиждень. Якщо ящики знаходяться в оптимальному за температурою місці, то через кожні 90 днів розділяють популяцію на дві частини у зимовий період і на 3 — в літній.

Вибірка черв’яків і коконів із ящиків (лотків, коробок та ін. ємностей) проводиться наступними методами. Ящик знімають зі стелажа і перевертають над широким столом. Усі черв’яки при цьому зразу ж занурюються в глибину субстрату і збираються на поверхні стола під субстратом. Потім переглядають субстрат шар за шаром і з нього вибирають усі кокони, збирають черв’яків на дні купи. Великих черв’яків поміщають назад в ящик як маточне поголів’я, а молоді особини і кокони використовують для заселення інших ємностей, на продаж, молодняк — як наживку для рибної ловлі, в корм тваринам, для заселення саду. Цю операцію за оптимальних умов вермікультивування можна проводити раз на місяць. Ящикове вермікультивування набуло популярності у США.

Відділяти черв’яків від гумусу можна за допомогою сита із металевої сітки з отворами розміром близько 2 мм, крізь яке просівається порошкоподібний гумус (рис. 23.7). На ситі лишається субстрат і черв'яки, які переносять в ящик.

Рис. 23.7. Відділення черв'яків від біогумусу в умовах присадибного господарства (за Sulzberger R., 1998)

Крім того, існує спосіб відокремлення черв'яків за допомогою «голодної дієти». Суть способу надягає в тому, що чергову годівлю відстрочують на 3-4 дні, а потім наносять на поверхню шар корму товщиною 5 гм. Голодні черв'яки переповзають у цей шар, який і знімають. Цю процедуру повторюють 2-3 рази і знімають близько 97 % популяції. Корм можна ставити в корзинках, куди будуть переповзати черв’яки.

Є також інші способи вирощування черв'яків в ямах і траншеях, які викопуються у землі.