БІОТЕХНОЛОГІЯ - Іншина Н.М. - 2009
СЛОВНИК ТЕРМІНІВ
Абзими — антитіла, що проявляють каталітичну активність.
Аденін — пуринова азотиста основа, що входить до складу нуклеїнових кислот. Аденін комплементарний тиміну та урацилу.
Аеробні організми, аероби — організми, що існують, якщо є в середовищі вільний кисень.
Алель - одна із двох альтернативних структурних форм гена.
Ампліфікація — утворення додаткових копій нуклеотидних послідовностей ДНК.
Анаеробні організми, анаероби — організми, що існують, якщо в середовищі відсутній вільний кисень.
Антибіотики - специфічні хімічні речовини, що синтезуються мікроорганізмами і здатні у малих кількостях справляти вибіркову токсичну дію на інші мікроорганізми і клітини пухлин.
Антигени - речовини, що сприймаються організмом як чужорідні та викликають імунну відповідь.
Антииаралельна орієнтація — протилежна направленість (5'→3' і 3'→5') полінуклеотидних ланцюгів у дволанцюгових молекулах нуклеїнових кислот.
Антитіло білок (імуноглобулін), що синтезується В-лімфоцитами у відповідь на появу в організмі антигена.
Ауксини - фітогормони, що стимулюють ріст рослин.
Ауткросинг - міграція трансгенів із генетично модифікованих рослин до диких або сільськогосподарських рослин.
Аутологічні клітини — клітини, що виділені з організму, певним чином модифіковані і введені в організм-донор.
Бактеріофаг - вірус, що інфікує бактерії.
Бактеріофаг λ — бактеріофаг Е.соlі, який широко використовується як вектор під час клонування ДНК.
Бакуловірус - вірус, що інфікує комах.
Баллістична трансфекція — спосіб уведення ДНК в органели або клітини. ДНК наносять на поверхню вольфрамових або золотих частинок й «обстрілюють» ними клітини.
Білок одноклітинних організмів — білкові продукти, що синтезуються монокультурою мікроорганізмів і використовуються як харчова добавка до раціону тварин.
Біоакумуляція накопичення певної речовини (наприклад ДДТ) у живих організмах.
Біодeградація - руйнування речовин, що забруднюють довкілля, за допомогою живих організмів.
Біоконтроль - процес, у якому живі організми використовуються для обмеження росту і розвитку патогенних мікроорганізмів.
Біореактор (ферментер) — пристрій, в якому відбуваються біохімічні реакції за участі мікроорганізмів, їх клітинних екстрактів або ферментів.
Біотехнологія — це наука про методи і технології створення генетично змінених біологічних об’єктів для інтенсифікації виробництва й одержання нових видів продуктів.
Блоттинг — перенесення розділених молекул з одного середовища (наприклад гелю) на твердий носій (нітроцелюлозний фільтр).
Вектор — молекула ДНК, що використовується для перенесення генів від організму-донора до організму-реципіента, а також для клонування нукліеотидних послідовностей.
Вестерн-блоттинг - перенесення білкових молекул, розділених за допомогою гель-електрофорезу, на твердий носій.
Віріон — вірусна частинка.
Вірулентність - характеристика патогенності мікроорганізму.
Віруси — неклітинні форми життя, здатні проникати у живі клітини і розмножуватися тільки всередині цих клітин.
В-клітини - лімфоцити, що продукують антитіла, походять з клітин кісткового мозку.
Вторинні метаболіти — речовини, що не є необхідними для росту і функціонування клітин мікроорганізмів.
Гамети репродуктивні гаплоїдні клітини багатоклітинних організмів.
Ген — ділянка ДНК, що кодує первинну структуру поліпептиду, молекули транспортної або рибосомної РНК.
vir-Гени група генів Ті-плазміди, що забезпечують перенесення Т-ДНК у рослинну клітину.
Генетичний код - система запису генетичної інформації у вигляді послідовності нуклеотидів, в якій кожні три нуклеотиди (кодон) кодують одну амінокислоту.
Генна імунізація - індукція імунної відповіді шляхом уведення у клітини гена, що кодує білок-антиген.
Генна інженерія — напрям молекулярної біології, пов’язаний зі створенням in vitro нових комбінацій генетичного матеріалу, здатного синтезувати продукти обміну.
Генна терапія ex vivo - введення гена в ізольовані клітини хворого. Після культивування і трансформації клітини вводять в організм хворого. Ця процедура дозволяє виправляти генетичні дефекти.
Генна терапія in vivo - введення гена безпосередньо в тканину або орган хворого з метою корекції генетичних дефектів.
Геном - основний гаплоїдний набір хромосом організму.
Геномна бібліотека, банк генів - набір клонованих фрагментів ДНК, що в сукупності утворюють індивідуальний геном.
Ген репортер — ген, що кодує білок, який легко виявити. Такі гени використовують для перевірки включення рекомбінантної ДНК у клітину.
Гетеромерний білок — білок, що складається з двох і більше різних поліпептидних ланцюгів (субодиниць).
Гібридизація ДНК - з’єднання фрагментів або цілих молекул ДНК із різних джерел.
Гібридний білок (химерний білок) - поліпептидний ланцюг, що є продуктом клонованих послідовностей із різних генів.
Гібридома гібридна клітина, одержана шляхом злиття лімфоцитів і мієломних клітин. Гібридоми володіють здатністю до необмеженого росту і синтезу моноклональних антитіл.
Глікозил совання - ковалентне приєднання вуглеводного залишку до білкової молекули.
Р-1,3-Глкканаза - фермент, що гідролізує компоненти клітинної стінки патогенних грибів. Синтезується рослинами і деякими бактеріями.
Гомозиготність - наявність ідентичних алелей в одному або кількох локусах. Клітина або організм з такими алелями називається гомозиготою.
Гомомерний білок - білок, що складається з кількох ідентичних поліпептидних ланцюгів (субодиниць).
Гуанін - пуринова азотиста основа, що входить до складу нуклеїнових кислот. Гуанін комплементарний цитозину.
Дезоксирибоза пентоза, що входить до складу ДНК.
Дезоксирибонуклеаза І, ДНКаза І - фермент, що розщеплює дволанцюгову ДНК. Використовується для очищення препаратів РНК.
Дезоксирибонуклеїнова кислота, ДНК - полімер, що складається з дезоксирибонуклеотидів; видоспецифічний носій генетичної інформації.
Денатурація ДНК - втрата просторової структури ДНК унаслідок руйнування водневих зв’язків (відокремлення ланцюгів ДНК один від одного).
Дидезоксинуклеотид - нуклеозидгрифосфат, позбавлений 2'- і 3'-гідроксильних груп у структурі пентози.
Диплоїд організм, клітини якого містять два гомологічні набори хромосом.
Дисульфідний зв’язок - ковалентний зв’язок між двома атомами сульфуру, що входять до складу цистеїну. Дисульфідні зв’язки стабілізують просторову структуру білків.
Діазотроф - організм, що здатний фіксувати атмосферний азот.
ДНК-лігаза - фермент, що каталізує утворення 3',5'-фосфодиефірних зв’язків між нуклеотидами в місці розриву ланцюга ДНК.
ДНК-полімераза - фермент, що каталізує реплікацію ДНК.
ДНК-хюлімераза Taq - термостабільна ДНК-полімераза бактерії Thermus aquaticus (зберігає активність за температури 95°С), застосовується у методі ПЛР.
Домінантність - участь лише одною алеля у виявленні ознаки гетерозиготного організму.
Екзон — інформативна ділянка гена еукаріот (містить інформацію про структуру поліпептиду або РНК).
Експлантація метод збереження життєздатності ділянок тканин поза організмом.
Експресія генів транскрипція і трансляція генів
Електропорація - утворення пор у клітинних мембранах під дією електричного струму. Через такі нори у клітини проникає чужорідна ДНК.
Електрофорез - метод розділення заряджених молекул (ДНК, РНК, білків), заснований на різній швидкості їх переміщення в електричному полі.
Ембріональні стовбурові клітини - клітини з ембріонів на стадії бластоцисти, що здатні до диференціації в будь-які типи клітин.
Еукаріоти — організми, що мають ядро та органели. До еукаріотів належать тварини, рослини, гриби і деякі водорості.
Ефективність трансформації — відношення кількості трансформованих клітин до кількості трансформуючої ДНК. Виражають як число трансформантів на 1 мкг ДНК.
Ємність вектора - максимальний розмір ділянки ДНК, що може бути клонований у даному векторі.
Зямісна терапія — введення в організм метаболітів, кофакторів, гормонів з метою поповнення їх дефіциту, обумовленого генетичним дефектом.
Зворотна транскриптаза - РНК-залежна ДНК-полімераза, що використовує молекулу РНК як матрицю для синтезу комплементарного ланцюга ДІЖ.
Імуноафінна хроматографія - метод фракціонування й очистки білків, за якого фіксоване на матриці антитіло зв’язує специфічний білок.
Імунологічний аналіз - метод, що ґрунтується на здатності антитіла взаємодіяти зі специфічним компонентом біологічного зразка.
Імунотерапія - використання антитіл для лікування хворих.
Індоліл-3-оцтова кислота — рослинний гормон класу ауксинів, що стимулює ріст рослин.
Інсектицид — речовина, що знищує комах.
Інтерленкіни - ростові фактори імунної системи - білки, що продукуються Т-лімфоцитами за макрофагами і стимулюють проліферацію лімфоцитів і деяких інших клітин організму.
Інтерферони — білкові фактори, що синтезуються специфічними клітинами у відповідь на вірусну інфекцію. Інтерферони є універсальними противірусними агентами.
Інтрон — неінформативна ділянка гена еукаріот (некодуюча послідовність).
Калус — тканинне новоутворення у рослин у місцях пошкоджень.
Капсид - білкова оболонка вірусів.
«Кеп» - мєтильований гуанозин на 5’-кінці мРНК еукаріот.
Клітини зародкової лінії — клітини, що поступово перетворюються на гамети.
Клітинна інженерія - напрям біології, спрямований на добування нової генетичної інформації за допомогою гібридизації і реконструкції клітин, що є в культурі.
Клітинна лінія — клітини, які можна культивувати поза організмом протягом невизначено тривалого часу.
Клон - популяція молекул, клітин або організмів, що є точними копіями одного спільного предка. Клони одержують нестатевим шляхом.
Клішування - набір методів і прийомів, які застосовуються для виділення і розмноження нестатевим шляхом генетично однорідних фрагментів ДНК, клітин або організмів, ідо є точними копіями одного предка.
Клонуванни і снів — система методів, що використовуються для одержання клонованих ДНК: виділення необхідного ієна, включення його у плазміду (вектор), уведення у клітину організму-хазяїна, багатократна реплікація.
Колон - послідовність із трьох нуклеотидів, що кодує певну амінокислоту.
Комплементарна ДНК, кДНК - молекула ДНК, що синтезована на основі мРНК за участі РНК-залежної ДНК-полімерази (зворотної транскриптази).
Корончатий гал - пухлина рослин, появу якої спричиняють бактерії роду Agrobactcrium.
Косміда - плазміди, які містять вбудовану Cos-ділянку ДНК фага λ.
Коферментація - одночасний ріст двох мікроорганізмів в одному біореакторі.
Ксенобіотики — неприродні, синтетичні хімічні речовини.
Культура - популяція клітин або мікроорганізмів, що вирощується в контрольованих умовах in vitro.
«Липкі» кінці — взаємно комплементарні одноланцюгові ділянки ДНК, що утворюються під час розриву дволанцюгових ДНК за участі рестриктаз.
Лізис - руйнування клітинних стінок унаслідок дії різних агентів.
Літичний цикл розмноження вірусу у клітині-хазяїні, що завершується лізисом клітини.
Локус місце на хромосомі, де знаходиться специфічний ген.
Макрофаг - лейкоцит, що має здатність до фагоцитозу.
Матрична РНК, мРНК - молекула РНК, що містить інформацію про амінокислотну послідовність білкової молекули. мРНК служить матрицею для синтезу клітинних білків.
Мезофіли організми, що ростуть за температури від 20 до 50ºС; оптимальна температура росту - 37ºС.
Меристема - тканина рослин, що має: здатність до активного поділу. У молодих рослин меристема міститься на кінчиках коренів і пагонів.
Метаболічне перевантаження - порушення метаболізму організму- хазяїна в результаті введення чужорідної ДНК у його геном.
Метилювання - приєднання до молекули метальної груш.
Мікроін’єкція - введення ДНК або інших молекул у клітину за допомогою тонкої голки.
Міцелій — вегетативне тіло гриба.
Мобільний генетичний елемент — ділянка ДНК, що може змінювати своє положення в геномі. Серед таких елементів розрізняють IS-елементи і транспозони.
Молекулярна діагностика - виявлення патогенного мікроорганізму, специфічної речовини або зміненої нуклеотидної послідовності за допомогою молекулярно-біологічних методів.
Моноклональні антитіла - однакові за структурою і специфічністю імуноглобуліни, біосинтез яких здійснюють клоновані гібридоми.
Мутагенез - процес виникнення мутацій.
Мутагени - фактори, які підвищують частоту виникнення мутацій.
Мутант — організм, змінений у результаті мутації.
Мутації — спонтанні або індуковані зміни структури генома, що успадковуються.
Неперервна ферментація - культивування мікроорганізмів за неперервного додавання в біореактор компонентів поживного середовища і видалення такого самого об’єму клітинної суспензії.
Нуклеозид — сполука, що складається з азотистої основи і вуглеводу рибози (рибонукпеозиди) або дезоксирибози (дезоксирибонуклеозиди).
Нуклеоїд - ДНК-вмісна зона клітини прокаріот.
Нуклеотцд - сполука, що складається з азотистої основи, вуглеводу (рибози або дезоксирибози) та одного чи кількох залишків фосфатної кислоти.
Онкогени — гени, унаслідок експресії яких відбувається перетворення нормальних клітин еукаріот у злоякісні.
Опіни - продукти конденсації амінокислот з кетокислотами або вуглеводами.
Паліндром послідовність нуклеотидів, ідентична в обох ланцюгах ДНК у напрямку 5'→3'
Первинна культура - культура клітин або тканин, що одержана безпосередньо з організму.
Періодична ферментація — культивування мікроорганізмів протягом обмеженого інтервалу часу (до завершення процесу культивування не додають поживні речовини і не видаляють синтезовані продукти).
Періодична ферментація з додаванням субстрату — культивування мікроорганізмів протягом обмеженого інтервалу часу з періодичним додаванням субстрату.
Плавлення ДНК - термічна денатурація ДНК.
Плазміда - позахромосомна дволанцюгова молекула ДНК у кільцевій формі, що автономно реплікується.
Полівалентна вакцина — вакцина, шо забезпечує імунну відповідь на кілька інфекційних агентів або на різні епітопи однієї молекули.
Поліедрин - білок капсиду бакуловірусів.
Полімеразна ланцюгова реакція, ПЛР — метод ампліфікації специфічного сегмента ДНК. Процес складається із циклічно повторюваних реакцій: денатурація ДНК, приєднання праймерів, синтез ДНК.
Посттрансляційна модифікація — зміна структури білкових молекул після завершення їх синтезу. До таких модифікацій належать: фосфорилювання, глікозилювання, відщеплення сигнальних пептидів, окиснення цистеїну та ін.
Праймер - короткий олігорибонуклеотид, з якого розпочинається синтез ДНК.
Проект «Геном людини» — міжнародна програма, метою якої є створення генетичних і фізичних карт генома людини і визначення повної нуклеотидної послідовності ДНК.
Прокаріоти організми, що не мають ядра. До прокаріотів належать усі бактерії.
Протеїтази, протеази - ферменти, що розщеплюють пептидні зв’язки в білкових молекулах.
Протеоліз ферментативне розщеплення білків.
Протопласт клітина, у якої зруйнована клітинна, стінка.
Процесинг - сукупність процесів утворення зрілих молекул РНК або білків у клітині, включаючи послідовне розщеплення молекули- посередника під дією ендонуклеаз або протеїназ.
Ненхрофіли - мікроорганізми, що здатні рости за температури 0 - 5ºС
Рекомбінантна ДНК - молекула ДНК, що утворена під час сполучення генів у новій комбінації- Створюється in vitro шляхом
об’єднання фрагментів ДНК різних організмів.
Рекомбінантний білок — білок, що є продуктом експресії генів рекомбінантної ДНК.
Ренатурація ДНК — процес відновлення нативної структури денатурованої ДНК.
Реплікація - процес самоподвоєння ДНК.
Репресія - пригнічення транскрипції або трансляції.
Рестриктаза (рестрикційна ендонуклеаза) - бактеріальний фермент, що розщеплює дволанцюгову молекулу ДНК у специфічних сайтах.
Ретровіруси — група РНК-вмісних вірусів, що містять зворотну транскриптазу; синтезована на основі мРНК вірусу ДНК може вбудовуватися у хромосому інфікованої вірусом клітини.
Рибоза - пентоза, що входить до складу РНК.
Рибозими РНК, що володіють каталітичними властивостями.
Рибонуклеїнова кислота, РНК - нуклеїнова кислота, що складається з рибонуклеотадів. Розрізняють типи РНК: мРНК, тРНК, рРНК.
Рнбосомна РНК, рРНК — РНК, що входить до складу рибосом.
Ризосфера — шар ґрунту, що близько розташований біля коренів рослин.
РНК-полімераза - фермент, що каталізує синтез РНК із рибоиуклеотидтрифосфатів. Матрицею служить ДНК або РНК, відповідні РНК-полімерази називають ДНК- або РНК-залежними.
Сайт-сиецифічний (олігонуклеотид-направлений) мутагенез - внесення in vitro мутації в певний сайт клонованої нуклеотидної послідовності. Цей метод дозволяє ідентифікувати функціональні ділянки в молекулах білків й одержувати білки із заданими властивостями.
Саузерн-блогтинг - метод аналізу фрагментів ДНК. За допомогою рсстриктаз ДНК розрізають на фрагменти, які піддають електрофорезу.
Cos-сайти - нуклеотидні послідовності на кінцях генома фага λ, що необхідні для упаковки ДНК у фатові частинки.
Секвенування визначення нуклеотидної послідовності ДНК і РНК.
Сидерофор — низькомолекулярна речовина, що ефективно зв’язує залізо. Синтезується мікроорганізмами, що мешкають у ґрунті.
Симбіоз взаємовигідне співіснування різних організмів.
Соматична клітина нестатева клітина багатоклітинного організму.
Стовбурова клітина — це недиференційована клітина, що здатна до перетворення у спеціалізовані клітини організму.
Структурні гени — ділянки генома, що кодують РНК чи білок.
Т-ДНК - фрагмент Ті-плазміди, що вбудовується в ядерну ДНК клітини-хазяїна. Спричиняє утворення пухлини (корончатого гала) у рослин.
Термофіли — мікроорганізми, що ростуть за температури вище 50ºС. Деякі термофіли ростуть за температури 90 - 100ºС.
Тимін - піримідинова азотиста основа, що входить до складу ДНК. Тимін комплементарний аденіну.
Ті-плазміда - плазміда ґрунтової бактерії Agrobacterium tumefaciens, Т-ділянка якої здатна включатися в ядерну ДНК.
Тотипотентність властивість клітин реалізувати генетичну інформацію ядра, яка забезпечує їх диференціацію, а також розвиток до цілого організму тотипотентних запліднених яйцеклітин.
Трансгенез — введення чужорідного гена в рослинну чи тваринну клітину.
Транстенний організм - організм, геном якого містить чужорідний генетичний матеріал.
Трансдукція — перенесення генетичного матеріалу з однієї бактеріальної клітини в іншу за допомогою бактеріофага.
Транскриптома - сукупність усіх видів РНК клітини.
Транскрипція — процес синтезу мРНК на основі ДНК.
Трансляція - процес синтезу білків на основі мРНК.
Трансплантація - пересадка тканини або органа в рослину, тварину і людину.
Транспортна РНК, тРНК — РНК, що транспортує амінокислоти до рибосом.
Трансфекція — процес уведення ДНК бактеріофагів у клітини.
Трансформація - зміна спадкових властивостей клітини внаслідок проникнення в неї чужорідної ДНК.
Урацил — піримідинова азотиста основа, що входить до складу РНК. Урацил комплементарний аденіну.
Ферменти - біологічні каталізатори білкової природи.
Фертильність — здатність організмів давати життєздатне потомство.
Фізична карта генів - розташування генів на хромосомі. На такій карті відстані вимірюються в числі пар нуклеотидів.
Фіксація азоту - перетворення атмосферного азоту на аміак. Цей процес каталізує фермент нітрогеназа, шо виявлений лише у прокаріот.
Фітопатогени - організми (гриби, бактерії, віруси), що спричиняють захворювання рослин
Фіторемедіація — використання рослин для очищення довкілля від хімічних забруднень.
Фолдинг — процес набування білком просторової структури.
Хемосинтез - тип живлення бактерій, що базується на засвоєнні СО2 за рахунок окиснення неорганічних сполук.
Химера - організм, що містить клітини, тканини й органи різних організмів.
Хітиназа - фермент, що гідролізує хітин клітинної стінки грибів, синтезується рослинами і деякими бактеріями у відповідь на зараження патогенними грибами.
Хромосома - надмолекулярна структура клітинного ядра, основу якої утворює конденсована молекула ДНК; носій генетичної інформації.
Цитозин — піримідинова азотиста основа, що входить до складу нуклеїнових кислот. Цитозин комплементарний гуаніну.
Цитокініни — фітогормони, що індукують поділ клітин.
Чисті лінії - організми, гомозиготні за ознаками.
Штам - культура генетично однорідних мікроорганізмів.
Штучна бактеріальна хромосома векторна система на основі F-плазміди Е.соlі, використовується для клонування довгих (100 - 300 тис. п. н.) послідовностей.
Штучна хромосома людини — хромосома, шо утворена шляхом об’єднання тєломери, центромери і ділянок геномної ДНК людини.
Штучна хромосома на основі дріжджів — рекомбінантна ДНК, що складається з плазміди, центромерних і теломерних ділянок хромосом дріжджів, маркерних генів.
Штучна хромосома Р1 — векторна система на основі фага Р1, використовується для введення у клітини Е.соlі нуклеотидних послідовностей довжиною 100 — 300 тис. п. н.