ЗАГАЛЬНА МІКРОБІОЛОГІЯ - Т.П. Пирог - 2004

7. СИСТЕМАТИКА ПРОКАРІОТ

7.6. СУЧАСНІ НАПРЯМИ В СИСТЕМАТИЦІ БАКТЕРІЙ

7.6.1. Фенотипова систематика

За більш як столітній період існування мікробіології як науки сформувалась фенотипова систематика бактерій. Сукупність морфолого-культуральних і фізіологічних ознак є критерієм для згрупування організмів у таксони різного рангу. Цей підхід покладено в основу сучасних визначників бактерій (Бергі-8 та Бергі-9). Задовільні чи ні існуючі визначники? На жаль, далеко не завжди і з таких причин:

1. Одне з дискусійних питань у фенотипові»! систематиці: що повинно лягти в основу класифікації бактерій - морфологія клітини чи її метаболізм? А звідси виникає таке запитання: чи існує кореляція між морфологічними та фізіологічними ознаками? Результати дослідження фенотипових властивостей бактерій, проведеного у 70-х роках XX ст. Г.О. Заварзіним, дали можливість зробити висновок, що такої кореляції не існує і не можна говорити про морфолого-фізіологічну спільність як про загальний закон.

2. У визначниках підсумована якісно і кількісно нерівноцінна інформація, яка накопичувалась мікробіологами впродовж 100 років, в результаті чого відсутні єдині критерії класифікації різних груп мікроорганізмів.

3. Проблематичними в бактеріології є критерії для визначення рангу таксонів. Одні й ті самі ознаки є діагностичними для виду, а в інших випадках — і для роду. Власне, в теорії систематики відсутня кількісна оцінка рангу таксона.

4. У визначниках бактерій традиційно використовуються варіабельні ознаки (наприклад, ознака позитивна у 10-80 % дослідженого виду). Чим може бути викликана варіабельність ознак? Або досліджувані штами вивчались в неадекватних умовах, або в експериментах використовувались нестандартні методи, або в аналіз були залучені мутантні форми. Здатність плазмід бути додатковим джерелом генетичного матеріалу, безумовно, робить певний внесок у мінливість мікроорганізмів. У такому разі, чи коректно використовувати таку ознаку, як стійкість до антибіотиків, якщо вона може кодуватися плазмідами, а отже, є нестабільною? Очевидно, що у класифікації потрібно брати до уваги стабільні ознаки, які кодуються хромосомними генами.

5. Застаріло поняття «типового» таксона. Найбільш «вузьке місце» використання типових штамів полягає в тому, що вони не обов’язково насправді є найтиповішими елементами таксонів.