Основи мікробіології, вірусології та імунології - 2001

Частина IІ. Спеціальна мікробіологія

ЗБУДНИКИ ЗООНОЗНИХ ІНФЕКЦІЙ. ПАТОГЕННІ КЛОСТРИДІЇ. ПАТОГЕННІ СПІРОХЕТИ. РИКЕТСІЇ

ПАТОГЕННІ СПІРОХЕТИ (SPIROCHAETALES)

Спірохети — це спірально-звивисті одноклітинні організми (мал. 29). Вони дуже рухливі, мають різну кількість завитків, що відрізняються величиною та формою. До групи спірохет відносять дві родини — спірохети та лептоспіри. До родини спірохети належать два роди — трепонеми та борелії (табл. 16).

Мал. 29. Спірохети: а — збудник сифілісу (темне поле); б — збудник поворотного тифу (у крові); в — збудник лептоспірозу (темне поле зору)

Таблиця 16. Порівняльна характеристика спірохет

ЗБУДНИК СИФІЛІСУ (TREPONEMA PALLIDUM)

Сифіліс — це венеричне захворювання, яке має циклічний перебіг. Збудником його є бліда трепонема.

Збудник вивчають у препаратах, забарвлених за Буррі та Романовським—Гімзою. Живі мікроорганізми досліджують під мікроскопом у темному полі. Дотепер ще немає методу, який дозволяв би стабільно отримувати культури трепонем. Патогенні для людини бліді трепонеми ніколи не вдавалося культивувати на штучних живильних середовищах, курячих ембріонах або культурах тканин. Антигенний склад недостатньо вивчений. Збудник не утворює екзотоксинів.

Резистентність. Нестійкі до високих температур. За температури 45—55 °С гинуть через 15 хв. До низьких температур стійкі. Чутливі до дезінфекційних розчинів, пеніциліну.

Джерело інфекції — хворий.

Шлях передачі — прямий контакт (статевий). Іноді інфекція передається через предмети загального вжитку. Можливе трансплацентарне зараження (природжений сифіліс).

Вхідні ворота — слизові оболонки статевих органів, ротової порожнини та ін.

Інкубаційний період триває 3 тиж (іноді до 3 міс).

У патогенезі сифілісу виділяють такі періоди:

· первинний, що триває 6—7 тиж. На місці проникнення збудника виникає виразка — твердий шанкр, який потім рубцюється. Збільшуються регіонарні лімфатичні вузли;

· вторинний, тривалість якого становить 3—4 роки. Спостерігається генералізація процесу, уражуються внутрішні органи. Виникає розеольозний чи папульозний висип, який періодично зникає;

· третинний, що триває кілька років. Утворюються гуми, які можуть розпадатися. Розвиваються ураження ЦНС.

Методи лабораторної діагностики:

· мікроскопічний (для ранньої діагностики). Мікроскопія в темному полі або фазово-контрастна дозволяє виявити рухливість збудника;

· серологічний — РІФ, реакція мікропреципітації (РМП). Їх використовують під час проведення профілактичних обстежень. Якщо РМП позитивна, ставлять РЗК, реакцію Вассерманна, реакцію іммобілізації трепонем (PIT).

Особливості забору матеріалу. Патологічний матеріал досліджують до початку антибіотикотерапії з урахуванням періоду захворювання. У первинний період беруть вміст твердого шанкру, виразку очищають ватою або марлею, змоченою в ізотонічному розчині натрію хлориду. Забір матеріалу здійснюють бактеріальною петлею або піпеткою. Працювати необхідно в гумових рукавичках.

У вторинний період беруть піпеткою вміст розеол чи папул. Роблять мазок, досліджують його під мікроскопом. У третинний період досліджують кров. Її беруть натще (5 мл), у холодну пробірку. Проводять серологічні дослідження.