Основи мікробіології, вірусології та імунології - 2001

Частина IІ. Спеціальна мікробіологія

ВІРУСИ

ВІРУС СКАЗУ. РАБДОВІРУСИ

Сказ (гідрофобія) — це хвороба, яка характеризується 100 % смертністю. Збудник належить до родини рабдовірусів, роду лісавірусів. Відомо кілька його біоварів. Вірус середнього розміру (180 нм), має кулеподібну форму. Віріон має складну будову, у нього є суперкапсид.

Вірус сказу культивують у мозковій тканині мишей, кролів, курячих ембріонах, культурах клітин різних тварин.

Резистентність. Стійкі до низьких температур, тривалий час зберігаються в нервовій тканині, навіть після смерті тварин. Під час кип'ятіння гинуть через 2 хв, чутливі до УФ-променів, дезінфекційних засобів.

Джерело інфекції. На сказ хворіють собаки, кішки, вовки, лисиці, єноти, кажани, рідше свійські тварини. Вірус, що циркулює серед тварин, назвали вуличним, а отриманий Пастером — фіксованим. Останній використовують для виготовлення вакцин. Він швидше потрапляє в клітини нервової системи, розмножується в них. Це дозволяє запобігти проникненню вуличного вірусу (явище інтерференції вірусів).

Шлях передачі контактний. Вірус передається не тільки при укусах, а навіть при попаданні слини. Найнебезпечніші травми шиї та обличчя.

Інкубаційний період триває від 1 тиж до 1 року.

Патогенез. Первинна локалізація — клітини м'язів. Потім віруси досягають закінчень чутливих периферичних нервів. Вони рухаються зі швидкістю 3 мм за 1 год, потрапляють до нейронів головного та спинного мозку. Там віруси розмножуються.

Найбільшу кількість вірусів виявляють у довгастому мозку, ядрах черепних нервів, симпатичних гангліях. Унаслідок цього у хворого спостерігаються підвищена збудливість, безсоння, посилене виділення слини та поту, судоми, особливо м'язів, що забезпечують ковтання та дихання. Смерть настає через 5—7 днів від паралічу серцевого та дихального центрів і судом.

Імунітет не вивчений, оскільки захворювання завжди закінчується летально. Після вакцинації імунітет зберігається до 1 року.

Специфічна профілактика. Застосовують антирабічну вакцину — культуральну (убиту) або вакцину Фермі (живу атенуйовану). Вакцина Фермі рекомендується для екстреної профілактики при укусах хворих або тварин.

Культуральну вакцину використовують для планової вакцинації ветеринарів, працівників лабораторій та ін. Можливі ускладнення, особливо після введення вакцини Фермі. Тому щеплення слід проводити тільки за показаннями. Призначаючи курс щеплень, ураховують місце та характер укусу чи обслинення. За твариною встановлюють спостереження протягом 10 днів (хвора тварина за цей час загине, тоді досліджують зрізи мозку). Якщо тварина не загинула, вона не хвора на сказ.

Ефективне застосування імуноглобуліну. Препарат запобігає розвитку ускладнень, але вводити його треба не пізніше ніж через 72 год після укусу.

Матеріал для дослідження: слина, відбитки рогівки ока. Після смерті тварини або людини досліджують мозок.

Методи лабораторної діагностики:

· вірусоскопічний (гістологічний) — виявлення тілець Бабеша—Негрі у мазках-відбитках зрізів мозку та слинних залоз, забарвлених за Туркевичем (цитоплазма нервових клітин забарвлюється в голубий колір, а тільця Бабеша—Негрі — у фіолетовий з рожевим відтінком, вони мають виражену темно- фіолетову зернистість).

· метод імунофлуоресценції — виявлення специфічних антигенів у мазках-відбитках зрізів мозку, слинних залозах та слині. Метод чутливий, дозволяє швидко отримати результат;

· вірусологічний — виявлення вірусу методом біопроб на тваринах;

· серологічний — виявлення антитіл за допомогою РЗК, РІФ та ІФА.