Основи мікробіології, вірусології та імунології - 2001
Частина IІ. Спеціальна мікробіологія
ВІРУСИ
ОНКОГЕННІ ВІРУСИ
Існує дві теорії, що пояснюють механізми розвитку пухлин: мутаційна та вірусно-генетична.
Мутаційна теорія. Трансформація звичайної клітини в пухлинну є наслідком мутації генів у клітині. Пухлина моноклональна, тобто походить від однієї соматичної клітини, у якій виникають мутації під дією хімічних чи фізичних агентів і вірусів, що пошкоджують ДНК.
Вірусно-генетична теорія. Її запропонував російський учений А. О. Зільбер. Згідно з цією теорією, розвиток пухлини спричинюють онкогенні віруси, які інтегруються в хромосому клітини. Пізніше було доведено, що інтеграції РНК-геномних вірусів сприяють фермент зворотна транскриптаза, ген злоякісності — онкоген і його попередник — протоонкоген, який є в клітинах людей і тварин (він необхідний для регуляції росту і розмноження). Перетворення нормальної клітини на пухлинну зумовлено трансформацією протоонкогена в онкоген. Таку трансформацію можуть спричинити віруси або фактори навколишнього середовища (іонізуюча радіація, ультрафіолетове випромінювання, хімічні речовини).
Розрізняють два типи онковірусів: 1) віруси, які містять онкоген (віруси онк +); 2) віруси, які не містять онкогена (онкv).
Віруси онкv не можуть перетворювати нормальну клітину на пухлинну, але можуть перетворюватися на онк +. Це відбувається, коли вірус інтегрує в хромосому клітини поряд із про- тоонкогеном (унаслідок інтенсивного поділу вірусів їх промотори функціонують інтенсивніше, ніж у евкаріот; вірус підпорядковує роботу цього гена своєму промотору). Вірус виходить із клітини разом із протоонкогеном. Таким чином, протоонкоген стає онкогеном. Якщо вірус вносить у клітину онкоген, то вона починає безконтрольно ділитися. Продуктами протоонкогенів є протеїнкінази. Порушення специфічності протеїнкіназ є діагностичною ознакою. Це свідчить про перетворення протоонкогена на онкоген.
Трансформацію нормальної клітини в пухлинну можуть спричинювати як РНК-, так і ДНК-віруси. Серед РНК-вірусів онкогени виявлено у ретровірусів підродини онковірусів (типи В, С, D) і лентивірусів (вірусів лейкозів людини HTLV-I, HTLV-II) та ін.; серед ДНК-вірусів — у 5 родинах вірусів (герпес-вірусів, паповавірусів, поксвірусів, гепадновірусів, аденовірусів).
Серед родини герпесвірусів онкогенів немає лише у вірусу вітрянки. Підвищену онкогенність виявлено у вірусу Епстейна—Барр — збудника інфекційного мононуклеозу людини і у В-лімфотропного вірусу (HBLV). Онкогенні властивості мають також віруси гепатиту В та D.
Більшість людей не хворіють на онкозахворювання не тому, що пухлинні клітини не виникають, а тому, що вони своєчасно розпізнаються і знешкоджуються імунною системою. Пухлинні клітини містять чужорідні вірусні білки або змінені власні. Вони розпізнаються Т-цитотоксичними лімфоцитами (Т-цтл), В-кілерами, а також природними кілерами (NK), К-клітинами (макрофагами, моноцитами, тромбоцитами та ін.). Протипухлинну дію виявляють інтерферони та цитокініни, зокрема, фактор некрозу пухлин (ФНП) — медіатор запалення, який синтезують макрофаги, Т-лімфоцити, купферовські клітини печінки. Розрізняють ФНП-~ і ФНП-Υ. ФНП-~ сповільнює ріст пухлин і лізує їх, ФНП-Y, або лімфотоксин, не тільки лізує пухлинні клітини, але й посилює функцію природних кілерів і К-клітин. Постійне функціонування імунокомпетентних клітин забезпечує протипухлинний імунітет. Отже, виникнення злоякісних пухлин — це наслідок імунодефіциту.
Лікування онкозахворювань — це усунення імунодефіциту. Перспективними напрямками є: 1) застосування імуномодуляторів бактеріального походження (найефективніші з них — АПС, похідні пептидоглікану) та індукованих ними продуктів — ФНП, інтерферони та ін.; 2) використання протипухлинних антитіл; 3) уведення в пухлину активованих клітин імунної системи.
Запитання для самоконтролю
1. За якими принципами класифікують віруси?
2. Механізми поширення вірусних інфекцій.
3. Які етапи виділяють при взаємодії вірусу з клітиною хазяїна?
4. Особливості вірусних інфекцій. Що таке вірогенія? Її наслідки. Що таке вірусемія?
5. Особливості противірусного імунітету.
6. Методи лабораторної діагностики вірусних інфекцій.
7. Як пояснити той факт, що впродовж життя людина хворіє на грип кілька разів?
8. Яка причина виникнення вторинних інфекцій при вірусних захворюваннях, зокрема при грипі?
9. Які віруси передаються через повітря, предмети побуту, брудні руки, воду; через забруднені шприци, кров, статевим шляхом; при укусах тварин, обслиненні?
10. Які вірусні інфекції особливо небезпечні для хлопчиків?
11. Які віруси можуть призводити до мертвонародженості або аномалій розвитку?
12. Які віруси можуть персистувати в організмі?
13. Які віруси уражують нервову тканину?
14. Чому поліомієліт називають "дитячий" параліч?
15. Які вірусні інфекції мають дуже тривалий інкубаційний період?
16. Назвіть віруси гепатитів. Чим характеризуються захворювання, які вони спричинюють?
17. Які клітини в організмі людини є мішенню для ВІЛ?
18. Чим відрізняється перебіг інфекцій, спричинених вірусами вітряної та натуральної віспи?
19. При яких вірусних інфекціях досліджують: а) сироватку крові; б) слиз із носової частини глотки; в) випорожнення; г) мозок померлої людини або тварини?
Тести
1. Захворювання, при якому у сироватці крові виявляють HBsAg:
а) гепатит А; б) гепатит В; в) ВІЛ-інфекція; г) поліомієліт.
2. З випорожнень можна виділити вірус:
а) грипу; б) кору; в) епідемічного паротиту; г) поліомієліту.
3. Захворювання, при якому виявляють тільця Бабеша—Негрі:
а) віспа; б) сказ; в) епідемічний паротит; г) кір.
Ситуаційні задачі
1. До лікаря звернувся хворий, який перебував у збудженому стані. Щоб заспокоїти хворого, лікар запропонував йому склянку води. Хворий зі страхом відштовхнув її. Яка причина такої реакції хворого? Яку інфекцію можна запідозрити?
2. У хворого А. (7 років) температура тіла підвищилася до 39,5 °С. Він скаржиться на головний біль, нудоту, блювання, біль у животі. Дані обстеження: сухожилкові рефлекси знижені, що свідчить про в'ялі паралічі. До початку захворювання протягом 2 тиж купався в річці, в яку постійно стікають господарсько-побутові стічні води. Яке захворювання можна запідозрити? Як можна йому запобігти?
Перелік запитань до диференційованого заліку з теорії
1. Мікробіологія як наука. Медична мікробіологія, її завдання в боротьбі з інфекційними хворобами.
2. Мікробіологічні методи діагностики інфекційних хвороб.
3. Класифікація мікроорганізмів, їх ідентифікація.
4. Морфологія бактерій. Особливості морфології грибів, найпростіших, вірусів, пріонів.
5. Будова бактеріальної клітини. Роль структур бактеріальної клітини в патогенезі захворювань і забезпеченні резистентності мікроорганізмів.
6. Ферментативна активність мікроорганізмів, її роль у патогенезі захворювань та ідентифікації збудників.
7. Живлення мікроорганізмів, основні типи. Культивування мікроорганізмів.
8. ТИПИ дихання мікроорганізмів, їх значення в патогенезі хвороб та культивуванні мікроорганізмів.
9. Ріст і розмноження мікроорганізмів. ФБН.
10. Живильні середовища, класифікація, приготування та застосування.
11. Поширення мікроорганізмів у природі. Роль води, повітря та ґрунту в передачі інфекційних хвороб.
12. Нормальна мікрофлора організму людини.
13. Вплив факторів навколишнього середовища на мікроорганізми.
14. Стерилізація, основні види. Стерилізація медичного інструментарію, перев'язувального та хірургічного матеріалу, лабораторного посуду, живильних середовищ.
15. Дезінфекція. Дезінфекційні засоби, приготування з них дезінфекційних розчинів. Поняття про асептику та антисептику.
16. Генетика мікроорганізмів. Причини мінливості. Роль мінливості у формуванні нових штамів мікроорганізмів.
17. Бактеріофаг, його природа та практичне застосування.
18. Поняття про антибіотики, їх походження, класифікація, застосування. Побічна дія антибіотиків.
19. Визначення понять "інфекція" та "інфекційний процес" Характеристика збудників інфекційних хвороб.
20. Динаміка розвитку та прояви інфекційного процесу.
21. Джерела інфекції, механізми передачі, вхідні ворота.
22. Внутрішньолікарняні інфекції.
23. Неспецифічна природна резистентність. Імунітет, його види. Фактори імунітету.
24. Серологічні реакції, їх практичне застосування.
25. Вакцини. Види вакцин. Принципи приготування. Методи вакцинації. Ревакцинація.
26. Сироватки. Імуноглобуліни (гамма-глобуліни). Принципи виготовлення та умови зберігання. Методи введення.
27. Поняття про алергію. Її основні форми.
28. Анафілактичний шок. Стан анафілаксії та запобігання йому.
29. Сироваткова хвороба, її профілактика.
30. Діагностичні алергічні реакції, їх значення.
31. Патогенні коки. Загальна характеристика групи.
32. Стафілококи. Мікробіологічна характеристика. Хвороби, спричинені стафілококами. Особливості забору матеріалу для дослідження. Методи лабораторної діагностики стафілококових хвороб.
33. Стрептококи. Мікробіологічна характеристика. Хвороби, спричинені стрептококами. Особливості забору матеріалу для дослідження. Методи лабораторної діагностики.
34. Стрептококи пневмонії. Мікробіологічна характеристика. Особливості патогенезу хвороб. Матеріал для дослідження, особливості його забору. Методи лабораторної діагностики.
35. Патогенні нейсерїї (менінгококи, гонококи). Мікробіологічна характеристика. Особливості патогенезу. Забір матеріалу для дослідження. Методи лабораторної діагностики.
36. Родина кишкових бактерій. Загальна характеристика групи.
37. Ешерихії. Мікробіологічна характеристика. Роль кишкової палички в організмі людини. ЕПКП. Матеріал для дослідження. Методи лабораторної діагностики ешерихіозів.
38. Сальмонели. Мікробіологічна характеристика. Хвороби, спричинені сальмонелами. Методи лабораторної діагностики.
39. Шигели. Мікробіологічна характеристика. Особливості патогенезу дизентерії. Матеріал для дослідження. Методи лабораторної діагностики.
40. Холерні вібріони. Мікробіологічна характеристика. Особливості роботи зі збудниками ОНІ. Особливості патогенезу холери. Матеріал для дослідження. Методи лабораторної діагностики.
41. Коринебактерії дифтерії. Мікробіологічна характеристика. Особливості патогенезу. Імунітет. Матеріал для дослідження. Методи лабораторної діагностики. Специфічне лікування та профілактика.
42. Бордетели коклюшу. Мікробіологічна характеристика. Особливості патогенезу. Імунітет. Особливості забору матеріалу для дослідження. Методи лабораторної діагностики. Специфічна профілактика.
43. Мікобактерії туберкульозу. Мікробіологічна характеристика, особливості патогенезу. Імунітет. Особливості забору матеріалу для дослідження. Методи лабораторної діагностики. Специфічна профілактика.
44. Загальна характеристика збудників зоонозних інфекцій: чуми, туляремії, бруцельозу, сибірки. Особливості забору матеріалу для дослідження. Методи лабораторної діагностики.
45. Загальна характеристика патогенних клостридій. Лабораторна діагностика ранової анаеробної інфекції (газової гангрени) , правця. Специфічне лікування та профілактика.
46. Мікробіологічна характеристика збудника ботулізму. Особливості патогенезу. Імунітет. Специфічне лікування та профілактика.
47. Загальна характеристика патогенних спірохет. Збудник сифілісу. Особливості патогенезу. Імунітет. Особливості забору матеріалу для дослідження в різні періоди хвороби. Методи лабораторної діагностики.
48. Короткі відомості про збудників поворотного тифу та лептоспірозів.
49. Загальна характеристика рикетсій. Збудник висипного тифу. Особливості патогенезу. Матеріал для дослідження. Методи лабораторної діагностики. Специфічна профілактика.
50. Віруси. Принципи класифікації. Загальна характеристика.
51. Короткі відомості про РНК-геномні віруси (грипу, сказу, поліомієліту).
52. Короткі відомості про ДНК-геномні віруси (вірус натуральної віспи).
53. Короткі відомості про віруси гепатитів А, В, С, D, Е.
54. Короткі відомості про ВІЛ.
55. Короткі відомості про онковіруси.