ЗООЛОГІЯ ХОРДОВИХ НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК - Захаренко М.О. - 2015

РОЗДІЛ 4. НАДКЛАС ЧОТИРИНОГІ TETRAPODA. НИЖЧІ НАЗЕМНІ ХРЕБЕТНІ

4.5. Характристика окремих представників Плазунів

Підклас Анапсіда - Аnapsida

Ряд черепахи Testudines. Сучасні види черепах мають панцир, що огортає тіло згори, з боків і знизу. Він складається зі спинного (карапакс) і черевного (пластрон) щитів, з’єднаних за допомогою сухожилля, або кістковою перемичкою. Карапакс утворений кістковими пластинками шкірного походження, з якими зростаються ребра і тулубовий відділ хребта. Пластрон утворюється з кісткових пластин, гомологічних ключицям, і черевним ребрам. Панцир зверху вкритий роговими щитками, а у м’якошкірих черепах - м’якою шкірою. Панцир наземних черепах високий, куполоподібний; у прісноводних і, особливо, у морських - сплющений, обтічний. Шийний і хвостовий відділи хребта рухомі; інша його частина приростає до карапаксу. Лопатки й коракоїди вільні. Щелепи позбавлені зубів, але вкриті роговим чохлом, що утворює гострі ріжучі краї. Добре розвинена мускулатура кінцівок і шиї, тулубові м’язи деградовані. Легені великі, мають складну будову. Їхня вентиляція забезпечується, подібно до амфібій, коливаннями дна ротової порожнини за допомогою під’язикового апарату шляхом активного його розтягування під дією плечових і тазових м’язів. Додатковими органами дихання у водних черепах служать густо обплетені капілярами вирости глотки і парні анальні міхурі (вирости клоаки). Головний мозок, в порівнянні зі спинним, відносно невеликий. Зір і нюх розвинуті добре, слух - гірше. Поширені в тропічній та прилеглих частинах помірної зони. Заселяють моря, прісні водойми, болота і суходольні біотопи, зокрема пустелі. Даний ряд нараховує близько 200 видів і складається з 12 родин, що об’єднані в 4 підряди.

Підряд прихованошийні черепахи - Cryptodira охоплює 6 родин (біля 140 видів) прісноводних і сухопутних черепах. Втягуючи голову під панцир, згинають шию S-подібно у вертикальній площині. Прісноводні черепахи - Emydidae мають дрібні й середні розміри; білизько 80 видів населяють водойми Африки, Південної Європи, Азії, Америки. Каспійська черепаха - Mauremys caspica живе у північно-західній Африці, на Піринейському і Балканському півостровах, у Туреччині та Сирії, Ірані й Закавказзі. Болотяна черепаха - Emys orbicularis поширена іще ширше. Заселяє степову зону, Крим, Кавказ; полюбляє стоячі водойми (рис. 195).

Рис. 195. Каспійська та болотна черепахи

Сухопутні черепахи - Testudinidae представлені дрібними (довжина біля 12 см), крупними і навіть такими гігантськими видами, як слонова галапагоська черепаха - Geochelonenigra з панциром завдовжки до 150 см і масою до 400 кг. Поширені в Африці, Південній Європі, Азії, Південній Америці. Середньоазіатська черепаха - Testudo horsfieldi мешкає в глинистих і піщаних пустелях Середньої Азії і Казахстану (рис. 196).

Рис. 196.Сухопутні черепахи: слонова галапагоська та середньоазіатська

Підряд м’якотілі (м’якошкірні) черепахи - Trionychoidea різняться відсутністю рогового покриву на слаборозвиненому кістковому панцирі, вкритому м’якою шкірою; між пальцями розвинуті плавальні перетинки. Нараховує 25 видів; поширені в прісних водоймах Східної Азії, Африки і Північної Америки. Трионікс - Trionyx chinensis трапляється на Далекому Сході; живиться рибою і безхребетними (рис. 197).

Підряд бокошиї черепахи - Pleurodira. Хребці шийного відділу мають довгі поперечні відростки до яких прикріпляються потужні м’язи - бічні згиначі шиї. При втягуванні голови під панцир, шия згинається в горизонтальній площині (вбік). Заселяють прісні водойми тропіків; їх - біля 45 видів. Усі вони добре плавають і пірнають (рис. 197).

Рис. 197. М’якошкірі (трионікс) та бокошиї черепахи (болотна жаб’яча черепаха)

Підряд безщиткові черепахи - Athecae. Панцир складається із багатокутних кісткових пластинок, з’єднаних одна з одною, але не пов’язаних із внутрішнім скелетом. Немає рогового покриву; тіло вкрите шкірою, лише у молодих особин є дрібні рогові луски. Єдиним представником є шкіряста черепаха - Dermochelis coriacea довжиною до 2 м і масою 600 кг. Кінцівки перетворені в ласти. Заселяють тропічні частини океанів; Г ольфстрімом інколи заноситься до берегів Європи (рис. 198).

Підряд морські черепахи - Chelonioidea нараховує всього 4 види. Високо спеціалізовані, пристосовані до життя в морях, у зв’язку з чим кінцівки перетворені на ласти. Заселяють екваторіальні води, зрідка запливають у помірні широти. Зелена (супова) черепаха Chelonia mydas з панциром довжиною 80-120 см, вагою до 200-400 кг, живиться в прибережних водах, під час розмноження здійснює далекі міграції - до 2 тис. км, можливо, орієнтується за хімізмом морських течій, а може за сонцем і зірками. В кладці налічується 70-200 кулястих яєць діаметром до 5 см, захищених пергаментною оболонкою. Чисельність супової черепахи дуже скоротилася через надмідре винищення. М’ясо має високі смакові якості, і його навіть завозять в Європу й Америку. Дрібніший вид, черепаха бісса, або каретта - Eretmochelys imbricate, подібна до супової. Довжина її - 60-80 см, заселяє прибережну зону тропічних морів обох півкуль. Важливий об’єкт промислу. У галантерейній промисловості використовують рогові пластинки, які вкривають панцир (рис. 198).

Рис. 198. Безщиткові (шкіряста) та морські (зелена) черепахи

Підклас Лепідозаври - Lepidosauria

Ряд дзьобоголові або хоботноголові - Rhynchocephalians - з єдиним, найдревнішим представником плазунів - гатерією, або туатарою - Sphenodon punctatus (рис. 199).

Рис. 199. Гатерія

Вид виник близько 165 млн. років тому. Раніше ця тварина населяла обидва острови Нової Зеландії; тепер збереглася лише на декількох дрібних прибережних островах. Тулуб і голова вкриті дрібними зернистими лусочками - примітивним типом рогових лусок; вздовж хребта тягнеться киль із трикутних рогових пластинок. У виличній ділянці розташовані 4 ямки - пара верхніх і пара бічних (діапсидний тип). Хребці амфіцельні. Такі ж хребці властиві рибам і амфібіям. Гатерії мають черевні ребра у вигляді дрібних кісток шкірного походження, розташованих під шкірою на черевній стороні тіла. Ймовірно, це - залишки черевного панцира предків наземних тварин, стегоцефалів. Тім’яне око добре розвинене і має рогівку, кришталик і сітківку. Відсутній копулятивний орган. У серці є венозна пазуха. Довжина тіла 50-75 см. Активні вночі; вдень ховаються в норах, малорухливі. Найчастіше заселяють щілини між камінням або нори альбатросів та інших океанічних птахів. Часто живуть разом із господарем нори, не чіпаючи ні яєць, ні птаха. Живляться дрібними безхребетними тваринами, інколи поїдають ящірок і яйця дрібних птахів. Статевої зрілості досягають у віці 20 років. Мають низький температурний оптимум активності: від 6 до 18°С. Гатерія відкладає у викопану в ґрунті ямку 8-15 яєць. Ембріональний розвиток триває 12-15 місяців. Зараз поширення гатерії обмежене, і як вид, якому загрожує зникнення, вона знаходиться під охороною закону.

Ряд лускаті - Squamata. Це - найбільш чисельна група плазунів, що нараховує біля 6100 видів і об’єднує чотири підряди (хамелеони, ящірки, змії, амфісбени).

Підряд хамелеони - Chamaeleonidae включає близько 90 видів. Спеціалізована група, що пристосувалася до деревного способу життя. Тіло стиснуте з боків, з добре вираженим гострим кілем на спині. Довжина тіла коливається від 7 до 60 см. Чотири пальці зрослися попарно, і мають вигляд хапальних «клешень», які щільно обхоплюють гілки дерев. Довгий закручений хвіст може обвиватися кругом гілок. Шкіра вкрита дрібними роговими лусками. Мозок хамелеонів за своєю структурою подібний до мозку крокодилів і птахів.

Великі очі оточені війчастими повіками, вкриті лускою, з невеликим отвором, через який видно зіницю. Праве й ліве око рухаються незалежно, і можуть повертатись на 180° по горизонталі і на 90° по вертикалі. Це забезпечує велике поле зору і добру орієнтацію нерухомої тварини під час добуванні їжі. Язик має потовщення на кінці, може викидатися з рота майже на довжину тулуба і схоплювати здобич. Рухаються хамелеони надзвичайно повільно і плавно. Зміна забарвлення й рисунку забезпечується хроматофорним світлопереломлюючим апаратом шкіри і має важливе пристосувальне значення; вона послужила приводом використання слово «хамелеон» у якості взірця нестійкості. Різні відтінки проявляються внаслідок комбінації пігментів. У шкірі містяться хроматофори з темнокоричневими, жовтими і червонуватими пігментами. Зелені тони обумовлюються заломленням променів у поверхневому шарі шкіри, де міститься багато кришталиків гуаніну. Зміна забарвлення залежить від зовнішніх подразників і світла, температури, вологи, а також стану організму. Заселяють ліси, частина живе в норах; живляться безхребетними, переважно комахами. Яйця вкриті пергаментоподібною оболонкою. Самка викопує ямку в землі кладе 15-80 яєць і засипає їх землею. Розвиток яєць продовжується 3-10 місяців, невелика кількість африканських видів є яйцеживородними. Самки можуть народжувати малят на деревах. Самець запліднює декілька самок.

До підряду належить одна родина - хамелеони (Chamaeleonidae). Найбільших розмірів досягає хамелеон мадагаскарський (50 см завдовжки); інші мадагаскарські хамелеони мають 4,0-4,5 см. Хамелеон звичайний - Chamaeleo chamaelon має довжину тіла 25-30 см (рис. 200).

Рис. 200. Хамелеон звичайний

Більшість хамеліонів живе на Мадагаскарі та в Африці, небагато видів населяють Індію, Цейлон, Малу і Передню Азію; один вид живе у південній Іспанії.

Підряд ящірки - Sauria - це багаточисельна група плазунів, яка нараховує біля 3300 видів. За формою тіла, розмірами та екологічними особливостями спостерігається значна різноманітність. Ящірки заселяють всю земну кулю, зокрема, ліси, степи, навіть безводні пустелі. Розміри плазунів коливаються від 3,5 см до 4 м (маса - до 150 кг). Багато видів ящірок здатні до автотомії хвоста, який пізніше відростає. Шкіра вкрита роговими лусками. Шкірні залози розташовані лише на стегнах; їхні виділення служать хімічними сигналами, які використовуються під час розмноження і розподілу території. У денних форм непоганий зір; деякі здатні розрізняти кольори. У частини видів є тім’яне око. Добре розвинений слух - середнє вухо має барабанну перетинку. Окремі ящірки видають звуки. Більшість є хижаками. Живляться різними безхребетними, ящірки більшого розміру - дрібними ссавцями, птахами їхніми яйцями, зміями, жабами та ін. Ящірки відкладають яйця овальної або видовженої форми, інколи - округлі або слабо зігнуті. Частина видів - яйцеживородні.

Родина геконові - Gekkonidae нараховує біля 600 видів довжиною від 3,5 до 35 см. Заселяють тропічні і субтропічні райони. Трапляються в Криму, на Кавказі, в Середній Азії. Нічні ящірки. Пальці мають пристосування для утримання на вертикальних поверхнях (скелях, стінах будівель), нижня поверхня пальців оснащена розширеними пластинками з поперечними рядами щіточок із дрібних мікроскопічних багатовершинних волосків довжиною 80-90 мкм. Представники - гекон середземноморський (Gymnodactylus kotschyi) гекон сцинковий (Teratoscincus scincus) (рис. 201).

Родина ігуан - Iguanidae включає твариноїдні і рослиноїдні види. Деревні форми мають стиснуте з боків тіло, наземні - сплющене дорзо-вентрально. Розміри коливаються від 10 см до 2 м. Нараховує 700 видів, які трапляються від Південної Канади до Південної Аргентини. Типовий представник - ігуана звичайна {Iguana iguana) (рис. 201).

Рис. 201. Гекон середземноморський та ігуана звичайна

Ящірки з родина агам - Agamidae заселяють пустелі Середньої Азії, Африки, Австралії. Усього їх - біля 300 видів. Мають акродонтні зуби. Розміри 20-40 см. Живуть у лісах на деревах, на скелях, в степах. Живляться тваринною і рослинною їжею. Представниками є агама степова (Agama sanguinolenta), дракон літаючий (Draco volans) (рис. 202).

Родина сцинкові - Scincidae об’єднує ящірок, поширених повсюдно, крім Арктики і Антарктики. Нараховує приблизно 700 видів. Мають округлі луски, за формою нагадують риб. Представник - сцинк колючий (Egernia depressa) (рис. 202).

Рис. 202. Літаючий дракон і сцинк колючий

Родина справжні ящірки - Lacertidae нараховує 170 видів. Включає ящірок із видовженим тулубом, вираженим шийним відділом, довгим хвостом та добре розвиненими кінцівками. На голові розташовані великі щитки. Повіки розділені. Барабанна перетинка міститься ззовні або у заглибині. Язик роздвоєний. Зуби плевродонтні. Розміри тіла коливаються від 12 до 90 см. Більшість з них - яйцекладні. Кількість яєць 1 -18, інкубаційний період - 50-70 днів. Поширені в Європі, Азії та Африці. Найбільш поширеними видами є: ящірка зелена (Lacerta viridis), яка досягає 30 см довжини, заселяє територію Середньої і Південної Європи і, частково, Малу Азію (рис. 203). В Україні трапляється у південних областях; у напрямку на північ і північний схід доходить до Києва і Полтави. Полюбляє сухі сонячні підвищені ділянки, зарослі кущами, окремими деревами. Живиться комахами та іншими безхребетними. Ящірка звичайна (рис. 203), або прудка (Lacerta agilis) заселяє Середню і Північну Європу, південна межа ареалу пролягає в Альпах. Трапляється в Північній Туреччині, північно-західному Ірані. Довжина тіла з хвостом досягає 30-32 см.

Рис. 203. Зелена та прудка ящірки

Має мінливі забарвлення і рисунок. Заселяє узлісся, відкриті галявини, поля, сухі луки. Живиться комахами. Період розмноження - кінець квітня; самка риє неглибоку ямку в м’якому ґрунті, відкладає 6-16 яєць і засипає їх землею. В середині липня з’являються молоді особини ящірок. Ящірка живородна (Lacerta vivipara) з довжиною тіла 14-16 см заселяє Європу, Азію; в Україні трапляється на Поліссі, Карпатах, частково в Лісостепу, відсутня в степу і Криму. Полюбляє зволожені ділянки лісу, береги лісових річок, струмки та озера (сфагнові болота у соснових лісах). У Карпатах заселяє навіть біотопи на висоті 2000 м над рівнем моря. Яйця залишаються до 3 місяців у яйцепроводах, молоді особини ящірок вилуплюються через декілька хвилин або відразу після відкладення яєць. Самка «народжує» 5-8, інколи до 10 малят. Народження малят припадає на кінець липня - початок серпня. Спочатку малята сидять в щілинах скель, грунту і живляться залишками жовткового міхура. При похолоданні і в ночі ящірки ховаються в неглибокі нори, що розташовані під корінням дерев. Зимують у теплих глибоких сховищах. Під час відлиг, або теплих зим ящірка живородна стає активною. Ящірка кримська (Lacerta taurica) заселяє Балканський півострів, південну Молдову, причорноморські райони, південно- західну Україну. У Криму трапляється в біотопах цілинного степу і в гірській частині півострова. Під час спеки впадає в сплячку. У травні-червні відкладає 2-6 яєць, а у серпні- вересні виходять молоді особини. Ящірка скеляста (Lacerta saxicola) заселяє гори Кавказу, Середньої Азії, Південного Уралу, трапляється на Південному березі Криму. Живиться комахами. В серпні самка відкладає до 6 яєць. Ящірка піщана (різнобарвна) (Eremias arguta) поширена у північно-східній частині Румунії, Передкавказзі, Казахстані, Середній Азії (рис. 204).

Рис. 204. Ящірка піщана

Родина веретільницеві (Anguidae) об’єднує як безногих, так і тих, що мають кінцівки. Яйцекладні або яйцеживородні плазуни. Родина нараховує 80 видів. Представником є веретільниця ламка (Anguis fragilis) (рис. 205).

Рис. 205. Веретільниця ламка

Довжина її тіла 58-60 см. Відсутні ноги, тулуб циліндричний, змієподібний, поступово звужується до хвоста. Хвіст ламкий, закінчується тупо. Малопомітний шийний відділ. Ареал широкий - Північна Африка (Алжир), Європа, Західна Азія (Туреччина, Північний Іран). В Україні заселяє степову частину Криму, Полісся, Карпати і Лісостеп. Малочисельний вид; заселяє біотопи різних лісів, зокрема, зволожені місця. Найтиповішими місцями веретільниці в Україні є узлісся, галявини та чагарники листяних і мішаних лісів. Живиться дощовими червами, комахами, слимаками, гусінню метеликів. Від спарювання до народження малят - 81-94 дні, молодь з’являються в кінці серпня - на початку вересня в кількості 8-12 (зрідка - до 25). На початку осені ящірки ховаються на зиму, можуть зимувати цілими групами. Представник - жовтопузик (Pseudopus apodus) (рис. 206).

Рис. 206. Жовтопузик

Ця ящірка досягає довжини 115 см. Уздовж тіла розташовуються шкірні складки. Молоді особини смугасті, дорослі - оливково-бурі. Заселяє жовтопузик південь України. Живиться комахами, молюсками, дрібними хребетними. У кінці травня самка відкладає до 10яєць.

Родина Варанові (Varanidae) об’єднує найбільших та високоорганізованих ящірок, що мають кінцівки п’ятипалого типу. Зуби плевродонтні. Охоплює родина 30 видів. Поширені в Африці, Південній Азії, на Малайському архіпелазі, Австралії. Варани ведуть деревний спосіб життя або наземний спосіб життя. Дрібні види мають довжину тіла 20 см, комодський варан Varanus komodoensis (рис. 207).

Рис. 207. Комодський варан

Цей варан досягає довжини до 3-4 м при масі до 150 кг. Сірий варан - Varanus griseus заселяє Північну Африку, південно-західну Азію; Середню Азію; масою до 2,5 кг, при довжині до 1,5 м; живиться безхребетними, гризунами, птахами, зміями, навіть отруйними.

Підряд амфісбени - Amphisbaenia нараховує 140 видів.

Червоподібне тіло вкрите роговою лускою з поперечними кільцями, чим нагадують червів. Позбавлені кінцівок, лише в деяких зберігаються короткі передні кінцівки з редукованими пальцями. Голова має своєрідну форму, вкрита міцними роговими щитками, що пов’язано з пристосуванням до риття. Механізм руху подібний до механізму руху дощових червів. Мають здатність рухатись уперед і назад. Очі розташовані під шкірою. Більшість видів є яйцекладними, деякі - яйцеживородні. Розміри тіла коливаються від 25 до 70 см, пітона - Python reticulatus до 12 м (рис. 208).

Рис. 208. Сітчастий пітон

Підряд змії - Serpentes. Безногі плазуни, що пристосувались до пересування в густому рослинному покриві, кронах дерев і кущів. Живляться, в порівнянні з розмірами тіла, крупною здобиччю; заковтують її цілком. Гострі зуби загнуті назад і розраховані на захоплення й утримані здобичі. Отруйні види мають борозенчасті або трубчасті зуби, що вводять секрет отруйних залоз у тіло жертви. Відсутні пояси кінцівок, у деяких збереглися рудименти таза і задніх кінцівок. Число хребців коливається від 141 до 435. Замкнена грудна клітка відсутня, що дозволяє проковтувати крупну здобич. Спрощений орган слуху (немає барабанної перетинки). Звуки з повітря сприймаються слабо, більш розвинений сейсмічний слух. Підряд нараховує приблизно 2700 видів змій. Щорічно змії линяють 2-4 рази, скидаючи роговий покрив епідермісу. оловний мозок невеликого розміру.

Родина сліпуни (Typhlopidae) нараховує біля 170 видів дрібних неотруйних змій. Тіло вкрите гладенькою лускою, зовні нагадують дощових червів і ведуть підземний спосіб життя. Заселяють Центральну і Південну Америку, Південну Африку, Південну Азію, острови Індійського океану і Австралію. Сліпозмійка - Typhlops vermicularis живе на Балканах, в Малій Азії, Єгипті, Ближньому Сході до Афганістану і Пакистану; в Закавказзі та Середній Азії.

Надродина Нижчі змії (Henophidia) об’єднує найбільших змій - удавів і пітонів; нараховує 80 видів, яким притаманні рудименти задніх кінцівок. Мають строкате забарвлення. В родині нараховується 60 видів удавів, що населяють переважно густі зволожені ліси з річками та озерами. Заселяють зарості чагарників і боліт. Здобич душать, обвиваючись навколо неї своїм тілом. Удав справжній (Boa constrictor) має довжину тіла 3-5 м. Ареал його - від Мексики, через усю тропічну та екваторіальну Америку - до центральних районів Аргентини. Живляться різними хребетними. На Кавказі і Середній Азії живе піщаний удавчик (Eryx miliaris); досягає 1 м довжини. Найбільша у світі змія - анаконда (Eunectes murinus) завдовжки до 11 м, заселяє тропіки Південної Америки (рис. 209).

Рис. 209. Анаконда

Родина вужевих (Colubridae) об’єднує майже 1600 отруйних і неотруйних сучасних видів. У плазунів відсутні кінцівки, тазовий пояс; зуби трубчасті, наявна лише права легеня. Серед них трапляються великі види з довжиною 3,5 м, і дрібні змійки довжиною 10-15 см. Тіло зверху вкрите одноманітними

гладенькими лусочками, знизу - витягнутими щитками. Щитки на голові великі. В окремих видів голова плавно переходить у тулуб, у інших межа виражена чітко. Забарвлення однотонне: коричневе, буре, строкате. Одні види пов’язані з водою, інші - з сушею, частина живе на деревах, або веде риючий спосіб життя. Живляться молюсками, червами, комахами, ракоподібними, рибами, земноводними, плазунами, птахами, ссавцями. Яйцеживородні або яйцекладучі. Яйцекладку - від одного яйця до кількох десятків - відкладають у землю, трав’яну підстилку, в дупла дерев, або в спеціально викопане гніздо. В родині виділяють 6 підродин. До підродини вужі справжні належить біля 1400 видів, в Україні - лише два. Вуж звичайний (Natrix natrix) - типовий представник української герпетофауни (рис. 210).

Рис. 210. Вужі: звичайний (1), водяний (2) та мідянка звичайна

Довжина тіла досягає 160 см. Самці менші за самок. Відсутні отруйні зуби. З боків голови розташовані дві світлі плями. Заселяє зарості чагарників, береги боліт, проточні струмки, річки, канави, заплавні луки. Зрідка трапляється в сухих соснових лісах та в степах, що віддалені від води. Живиться вуж звичайний різними комахами, рибою, земноводними, деякими ссавцями (миші, полівки). Самка відкладає 5-6 (до 20 яєць) у перегній, пріле листя, трухляві пеньки. В одне місце може відкладати яйця декілька самок. Через 30-35 днів вилуплюються молоді особини; за довжини 10-12 см починають самостійне життя. Зимують групами по 15-20 тварин, щорічно в тих самих місцях. Після зимової сплячки прокидаються в березні - квітні. Вуж водяний (Natrix tesselata) трапляється у південній смузі нашої країни (рис. 210). Відрізняється світлим оливково-сірим з червонуватими плямами забарвленням, довжина тіла - 150-155 см. Заселяє водойми, або їхні околиці. Живиться жабами, пуголовками, тритонами, рибою, інколи - мишами. Деякої шкоди завдає рибогосподарським ставам. Самка відкладає 6-23 яєць в червні-липні у неглибокі ямки, що нагріваються сонцем. В кінці вересня ховається в нори лисиць, борсуків. Зимують групами. В кінці квітня прокидаються від сплячки.

До родини вужевих належить також мідянка звичайна (Coronella austriaca) (рис. 210). Це - дрібна змія (до 65 см), яка трапляється в середній та південній Європі. Заселяє переважно чагарники, листяні ліси. Неотруйна, хоча її часто вважають отруйною і знищують. Уникає зволожених місць; заселяє всю територію України. Живиться ящірками. Самка відкладає в серпні до 15 яєць або народжує стільки ж молодих особин.

До цієї родини відносяться також полози. Зуби у них відсутні. Здобич впольовують, притискаючи її тілом до землі. Довжина деяких видів перевищує 2 м. Заселяють Південну Європу, тропічну Азію, більшу частину Америки. Відомо біля 30 видів полозів, в Україні - 5. У нас трапляються полоз жовточеревий (Dolichophis caspius) (рис. 211).

Рис. 211. Полози

1- ескулапів; 2 - візерунковий; 3 - чотирилінійний; 4 - леопардовий; 5 - амурський

Довжинав полозів до 2 м - найбільший в Європі плазун. Трапляється в степовій Україні та в Криму. Уникає вологих місць. Живиться комахами, пташенятами, гризунами. Самка у липні відкладає 12 яєць. Леопардовий полоз (Zamenis situla) належить до роду лазячих полозів. Довжина його тіла - до одного метра. Заселяє лише південні райони Криму, переважно кам’янисті схили. До цього ж роду відносяться полоз чотирилінійний (Elaphe quatuorlineata), полоз лісовий, або полоз ескулапів (Z. longissima), полоз візерунковий (Elaphe dione) (рис. 211).

До родини аспідових (Elapidae) належить до 180 видів (рис. 212).

Рис. 212. Аспідові та гадюкові

1 - стріла-гадюка; 2 - морська гадюка; 3 - королівська гадюка; 4 - кобровий аспід; 5 - звичайний щитомордник; 6 - звичайна гадюка;

7 - індійська кобра; 8 - гримуча гадюка

Найбільш відомі кобри - Naja і аспіди - Elaps, Dendroapsis, Micrurus та ін. Згадані види отруйні, мають крупні отруйні зуби. Заселяють тропічні і субтропічні області всіх континентів, крім Європи. Найбільш небезпечні отруйні змії. В Австралії лиховісу славу має тайпан прибережний - Oxyuranus scutellatus, змія до 3-3,5 м довжини; в Азії - королівська кобра - Ophiophagus hannah i індійська кобра - Naja naja.

Родина морські змії (Hydrophidae) нараховує 40 видів. Заселяє тропічні райони Тихого і Індійського океанів. Відрізняються маленькою головою, сплющеним з боків тілом. Отрута морських змій в декілька разів токсичніша за отруту наземних змій. Це - результат пристосування до харчування рибами, котрі відносно стійкі до дії отрут. Багато видів яйцеживородні і зовсім не виходять на сушу.

Родина гадюкові (Viperidae) об’єднує 60 видів поширених в Європі, Африці, Азії плазунів. Гадюка звичайна (Vipera berus) досягає 60-70 см довжини (на півночі трапляються особини завдовжки понад метр). Мають сіро- бурувате чи іржаво-червоне забарвлення з темною зигзагоподібною смугою вздовж хребта. Трапляються цілком чорні гадюки. Поширені на Поліссі, в Лісостепу. Живляться дрібними гризунами. Яйцеживородний вид; у серпні- вересні самка відкладає 5-14 яєць, інколи - до 18. В окремих випадках розвиток проходить в тілі матері; самка народжує малят завдовжки 10-12 см. Спочатку вони не живляться, а живуть за рахунок жирових запасів. Однак, вже в такому віці можуть вжалити. Активні вночі. Вдень ховаються від сонця в затінених і зволожених місцях. Укуси гадюки є небезпечними для людини. В жовтні - на початку листопада спускаються у зимові сховища, облаштовані на глибиною до 2 м. В одній норі може зимувати до 300 особин гадюк. Від зимової сплячки прокидаються в кінці березня. Живе гадюка звичайна 14-15 років, можливо й більше. Ворогами її є сови, змієїди (з родини яструбиних), тхори, борсуки, лисиці, їжаки. Гадюка степова (V. renardi) досягає довжини 60 см. Самці трохи менші за самок. Ареал її невеликий. Трапляється на Кавказі, в Казахстані, Середній Азії. У межах України заселяє степову і, частково, лісостепову зону. Спина сіра з темною зигзагоподібною смугою. Черево чорне з білими цяточками або сірого кольору з чорними плямами. Заселяє відкриті місця. Живиться комахами, мишовидними гризунами, пташенятами тих видів, що гніздяться на землі. Цей вид також отруйний, але не так, як гадюка звичайна. Самка народжує 5-10 молодих гадюченят. Зимують в норах гризунів. Живе степова гадюка до 7-8 років. До її ворогів відносяться шуліка чорний, сови, орли степові, луні, чорногузи, ворони, тхір степовий, борсук, лисиця та ін. Гюрза (Macrovipera lebetina) подібна до гадюки; довжина її тіла - до 2 м. Має широкий ареал. Заселяє територію Південної Туркменії, Закавказзя, частину Узбекистану, захід Таджикистану і крайній південь Казахстану. Укус дуже небезпечний. Ефа піщана (Echis carinatus) має довжину 70 см, проте також дуже отруйна.

Родина ямкоголові змії (Crotalidae) нараховує 120 видів, із них відомі щитомордники, гримучі змії. Цікавою є змія Гримучник лісовий (Crotalus

horridus), яка досягає 2 м довжини. Укус може бути смертельним.

Отрута змій складається із протеолітичних білків, (розкладають інші білки), що згортають кров та ферменти. В аспідових і морських змій в отруті переважають нейротоксини, у гадюкових - токсини загальної дії.

Підклас Архозаври - Archosauria.

Ряд крокодили - Crocodilia нагадують своєю організацією вимерлих плазунів - динозаврів. Анатомічно близькі до сучасних птахів. Крокодили з’явилися близько 150 млн. років тому. Це - найбільш високоорганізована група сучасних плазунів, що мають пристосування до напівводяного способу життя. Тіло сплюснуте зверху вниз, хвіст стиснутий з боків і допомагає під час плавання. Передні кінцівки мають п’ять пальців, задні - чотири. Тіло вкрите крупними роговими щитками, під котрими лежать кісткові пластинки. Зуби сидять в альвеолах на міжщелепових, верхньощелепових і зубних кістках. Властиве вторинне кісткове піднебіння. Серце чотирикамерне, але артеріальна і венозна кров частково змішуються. Крокодили заселяють прісні й солоні водойми. Живляться рибою, інколи - водними ссавцями. Розмножуються за допомогою яєць. Кладка 10-100 яєць; закопують її в пісок або ями з гниючими рослинними рештками. Самки охороняють кладку. Статевої зрілості досягають на 8-10-му році; живуть до 80-100 років. Здобувають крокодилів задля шкіри. Окремі види небезпечні для людини.

Ряд нараховує 3 родини і 21 вид (рис. 213).

Рис. 213. Крокодили

1 - щучий алігатор; 2 - гавіаловий крокодил; 3 - нільський крокодил; 4 - тупорилий крокодил; 5 - крокодиловий кайман

Родина Алігатори (Alligatoridae) має 7 видів. Alligator mississippiensis заселяє прісні водойми Америки; A. sinensis трапляється в р. Янцзи Китаю; каймани - Caiman, Melanosuchus, Paleosuchus у Центральній і Південній Америці. Родина крокодили справжні (Crocodylidae) включає 13 видів. Поширені в тропічній Азії, Африці, Америці, Австралії, на островах Індійського та Тихого океанів. Представник - крокодил нільський (Crocodylus nicoticus). Родина гавіали (Gavialidae) з одним видом - гавіал або справжній гавіал (Gavialisgengeticus) заселяє річки з повільною течією, озера, багатоводні болота. На сушу виходить для розмноження, або для переселення з водойми, яка пересихає, в інші. При підсиханні водойм, крокодили закопуються в намул і впадають у сплячку. Статевої зрілості досягають у 8-10 річному віці, а крокодил нільський - на 20-му році життя. Поширений в Африці, Південній Азії, Північній Австралії і тропічній Америці.