Зоологія хордових - підручник - Й. В. Царик - 2013

Розділ 5. НАДКЛАС ЧОТИРИНОГІ (НАЗЕМНІ ХРЕБЕТНІ) TETRAPODA, seu QUADRIPEDA.

АНАМНІЇ (ANAMNIA) й АМНІОТИ (AMNIOTA)

5.4. КЛАС ССАВЦІ, або ЗВІРІ, MAMMALIA, seu THERIA

5.4.4. Систематика й характеристика представників головних рядів класу Mammalia

5.4.4.2. Підклас Звірі Theria

5.4.4.2.17. Ряд гризуни Rodentia (мишоподібні Muriformes)

Найчисленніша група сучасних ссавців, що налічує 2 015 видів, об’єднаних у 30-35 сучасних родин. Трапляються в усіх частинах світу і населяють різноманітні ландшафти. Переважно дрібні й середнього розміру. Рослиноїдні. Пара потужних верхніх і нижніх різців, які ростуть постійно, має зовнішню поверхню, утворену твердою емаллю, а внутрішня - пухкішим дентином (різниця у швидкості стирання цих частин зуба забезпечує постійну гостроту його ріжучого краю); ікол немає, на їхньому місці беззубий проміжок - діастема. Поверхня передкутніх і кутніх зубів (звичайно 3-5 у верхній щелепі та 3-4 у нижній) - із гребенями емалі, що злегка виступають, або горбкувата, пристосована для перетирання грубої рослинної їжі. Травний тракт довгий; зазвичай наявна велика сліпа кишка. Дрібні види мишоподібних відрізняються швидким статевим дозріванням (статевозрілі з 1-2-місячного віку) і високою плодючістю (пологи з проміжком 1,5-2,0 місяці).

Важливе значення мишоподібних для людини. Бобри, бабаки, вивірки, ондатри, шиншили та інші - цінні хутрові звірі. Серед мишей, полівок, піщанок і ховрахів багато шкідників сільськогосподарських культур, багато з них є носіями збудників небезпечних епідемічних захворювань людини, свійських і мисливських тварин (чума, туляремія, енцефаліт, лейшманіоз, лептоспіроз та ін.). Мишоподібні - одна з найважливіших складових біоценозів Арктики (лемінги), тайги (вивірки, полівки), широколистяних лісів (нориці, миші, соні та ін.), степів, саван і пустель (бабаки, піщанки, хом’яки, ховрахи, тушканчики та ін.). Їхня діяльність відіграє важливу роль у ґрунтоутворенні та формуванні рослинного покриву.

Найдавніші залишки мишоподібних знайдені в палеоценових відкладах Північної Америки. У третинний період широко розселялись, наслідком чого стала велика різноманітність типів організації. За влаштуванням жуйного апарата (будова щелеп і жувальних м’язів) мишоподібних поділяють на три групи, яким, однак, не надають таксономічного значення. Перша - анатомічно найпримітивніші вивіркоподібні гризуни Sciuromorpha; друга - мишоподібні Myomorpha; третя - їжатцеподібні гризуни Hystricomorpha.

Родина гоферові Geomyidae живе в Північній Америці та Мексиці; ведуть підземний спосіб життя. Родина гетеромісові Heteromyidae відрізняється порівняно більшою довжиною задніх ніг, за формою тіла нагадуючи піщанок або тушканчиків Східної півкулі; населяють пустельні й напівпустельні ландшафти південно-західної частини Північної та Центральної Америки. Подібний зовнішній вигляд має африканський (кафрський) довгоніг Pedetes caffer (єдиний представник родини довгоногів Pedetidae). Зовні нагадує тушканчика розміром із зайця.

Родина боброві Castoridae налічує лише два види: бобер європейський Castor fiber і бобер американський Castor canadensis; живуть у заплавах річок у лісовій зоні; на мілководних річках споруджують греблі, риють нори в берегах або будують із гілок міцні «хатки». На дні водойми роблять запаси деревних гілок, корою яких живляться взимку. До початку ХХ ст. унаслідок хижацького винищення окремі колонії цього звіра збереглися тільки в деяких районах Полісся та Середнього Придніпров’я. Нині поширений у Поліссі й лісостепу; чисельність виду відновлюється.

Рис. 5.74. Представники класу Mammalia: 1 - качконіс Ornithorhynchus anatinus; 2 - опосум північноамериканський Didelphis virginiana;

3 - бандикут кролячий (білбі) Macrotis lagotis; 4 - плямистий кускус Spilocuscus maculatus; 5 - коала Phascolarctos cinereus; 6 - кенгуру рудий Macropus rufus; 7 - гігантський мурахоїд Myrmecophaga tridactyla; 8 - трипалий лінивець Bradypus tridactylus; 9 - броненосець довгохвостий Dasypus novemcinctus; 10 - їжачок вухатий Hemiechinus auritus; 11 - хохуля руська Desmana moschata; 12 - стрибунець Петерса Rhynchocyon petersi; 13 - шерстокрил малайський Cynocephalus variegatus; 14 - велика бульдогова миша Noctilio leporinus;

15 - лемур котячий Lemur catta; 16 - філіппінський довгоп'ят Tarsius syrichta; 17 - носач, або кахау Nasalis larvatus; 18 - генета звичайна Genetta genetta; 19 - морж Odobenus rosmarus; 20 - косатка Orcinus orca; 21 - американський ламантин Trichechus manatus;

22 - африканський слон Loxodonta Africana; 23 - тапір чепрачний Tapirus indicus; 24 - даман капський Procavia capensis; 25 - трубкозуб африканський Orycteropus afer; 26 - бегемот великий Hippopotamus amphibius; 27 - рен північний Rangifer tarandus; 28 - верблюд двогорбий Camelus bactrianus; 29 - панголін велетенський Manis gigantea; 30 - хом'як європейський Cricetus cricetus

Родина вивіркові Sciuridae поширена на всіх материках, за винятком Австралії та Антарктиди; налічує понад 270 видів. Вивіркових поділяють на дві екологічні групи - наземних (бабаки, ховрахи) і деревних (вивірки); проміжне становище займають бурундуки. Бабаки Marmota населяють лучні та степові біотопи обох півкуль, є гірські види. Живуть у норах; живляться вегетативними частинами трав’янистих рослин. Впадають у сплячку. Живуть великими поселеннями, у яких сусіди пов’язані постійною звуковою сигналізацією, що попереджує про небезпеку. Бабаки - об’єкти хутрового промислу; є носіями небезпечних для людини захворювань, зокрема, чуми та ін. Ховрахи (Citellus, Cynomys, Callospermophillus та ін.) поширені більше, заселяють і пустелі. Утворюють щільні поселення; шкодять посівам і є носіями збудників небезпечних захворювань.

Бурундуки (Tamias, Eutamias) пов’язані з деревно-чагарниковою рослинністю і ведуть наземно-деревний спосіб життя. Вивірки - спеціалізовані деревні звірі з переважно поодиноким (сімейним) способом життя; особливо різноманітні в лісах Південної Азії (пальмові білки Funandulus, Callosciurus та ін.); деякі досягають довжини тіла 50 см і маси 3 кг (Ratufa). Вивірка лісова Sciurus vulgaris населяє тайгу, змішані й широколистяні ліси Євразії; один із найважливіших хутрових звірів; акліматизована в лісах Криму і Кавказу. Африканські земляні білки Xerus за способом життя радше нагадують ховрахів (живуть у норах), до них близький тонкопалий ховрах Spermophilopsis leptodactylus, поширений у піщаних пустелях Казахстану, Середньої Азії та Північного Ірану.

У фауні України шість видів родини вивіркові: бабак степовий Marmota bobac, ховрах європейський Spermophilus citellus, ховрах крапчастий Spermophilus suslicus, ховрах подільський Spermophilus odessanus, ховрах сірий Spermophilus pygmaeus і вивірка лісова Spermophilus vulgaris.

Родина летягові Pteromyidae - деревні гризуни зі шкірястою перетинкою з боків тіла між передніми та задніми кінцівками, яка дає змогу у планерувальному польоті перелітати з дерева на дерево на відстань 15-50 м. Політуха сибірська Pteromys volans - невеликих розмірів тварина; найбільша - летяга тагуан Petaurista petaurista - досягає маси 1,5 кг за довжини тіла 60 см і населяє гірські ліси Південно- Східної Азії. Летяги живляться листям дерев, бруньками, плодами і насінням, якщо можливо - і дрібними тваринами.

Африканська родина шипохвості Anomaluridae - деревні мишоподібні з хвостом, нижня поверхня якого вкрита гострими щитками, що допомагають утримуватися на гладких стовбурах дерев. Пересуваючись по деревах, тварини спираються на хвіст і, послідовно розправляючи та згинаючи тіло, підтягуються на лапах.

Серед мишоподібних родина вовчкових Gliridae представлена дрібними, переважно деревними гризунами з нічним способом життя. Живуть у лісах і садах Північної Африки, Південної Європи і Середньої Азії (до Алтаю). В Україні є чотири види: соня лісова Dryomys nitedula, ліскулька руда Muscardinus avellanarius, вовчок сірий Glis glis і дуже рідкісна жолудниця європейська Eliomys quercinus. До цієї родини нині зачисляють єдиний вид пустельних сонь Східного Казахстану Selevinia betpakdalensis.

Родина стрибакові Dipodidae поширена у степах і пустелях переважно Африки та Азії. Для них характерний сильний розвиток задніх і слабкі передні кінцівки, довгий хвіст-балансир. Дрібні й середнього розміру зимосплячі звірки (довжина тіла 5-30 см), живляться насінням, пагонами рослин, у великих кількостях поїдають дрібних безхребетних. В Україні представлені двома рідкісними видами, що мають загалом південне поширення: тушкан великий Allactaga major і кандибка пустельний Stylodipus telum.

Родина заподові Zapodidae - близькі родичі тушканчиків; зовні нагадують мишей; переважно комахоїдні види. Поширені в Європі й Азії на південь від полярного кола і в Північній Америці. В Україні чотири досить рідкісні види: мишівка лісова Sicista betulina, мишівка донська Sicista strandi, мишівка південна Sicista loriger, мишівка темна Sicista severtzovi.

Родина мишеві Muridae - різноманітні за розміром і зовнішнім виглядом. Численна родина, деякі представники якої (хатні миші та щурі) розселилися з людиною по всій Землі. Видовий склад особливо багатий у Південно-Східній Азії, Африці. Найбільші представники - філіппінські щурі Phloemys - сягають маси понад 1 кг. Пластичність організації забезпечила широке розселення; ця група посідає значне місце в біоценозах; численні в поселеннях людини. Мишеві - одна з основних груп ссавців у теріофауні України, яку реєструють під час усіх видів обліку; налічує десять видів: житник пасистий Apodemus agrarius, пацюк мандрівний Rattus norvegicus, миша хатня Mus musculus, мишак жовтогрудий Sylvaemus tauricus та ін.

Родина хом’якові Cricetidae - численна і значно поширена. Південноамериканські хом’яки (Ichtyomys, Laptomys, Anotomys) живляться рибою та іншими водними тваринами. Два види цієї родини у фауні України не бувають численними: хом’як європейський Cricetus cricetus (рис. 5.74, 30), хом’ячок сірий Cricetulus mig- ratorius.

Родина щурові (норицеві) Arvicolidae поширена у Північній півкулі та представлена низкою масових видів: лемінги в тундрі, нориці Myodes у лісі, полівки Microtus і строкатки Lagurus у лісостепу і степу, щур Arvicola й ондатра Ondatra у старицях річок і болотах. Родина щурові - найчисленніша група ссавців нашої фауни; є домінантною у більшості типів оселищ як природних (ліси, чагарники, болота, луки), так і напівприродних (сади, лани, узбіччя доріг). У фауні України є 15 видів: ондатра мускусна Ondatra zibethicus, нориця руда Myodes glareolus, снігурка альпійська Chionomys nivalis, щур водяний Arvicola amphibius, полівка європейська Microtus arvalis та ін.

Родина сліпакові Spalacidae - рийні мишоподібні, що майже не виходять на поверхню і живляться підземними частинами рослин. Тварини з недорозвиненими вушними раковинами і хвостом, короткими кінцівками, очі заховані під шкірою, на їхньому місці утворилася товста складка шкіри, густо вкрита міцним щетинкоподібним волоссям. П’ять доволі рідкісних видів ссавців України: сліпець понтичний Nannospalax leucodon, сліпак піщаний Spalax arenarius, сліпак буковинський Spalax graecus, сліпак подільський Spalax zemni, сліпак звичайний Spalax microphthalmus.

У групі їжатцеподібні центральне місце посідає родина їжатцеві Hystricidae - наземні або наземно-деревні мишоподібні великого розміру. Тіло з боків, по спині та хвосту вкрите довгими голками, інші частини - жорстким волоссям. Живляться пагонами і листям чагарників, травами і підземними частинами рослин. Живуть у норах або печерах. Населяють Середземномор’я, Азію, Африку. Характерний представник - їжатець чубатий Hystrix cristata. У Північній Америці й на півночі Південної Америки живуть голкошерстові Erethizontidae. Їхнє тіло вкрите короткими голками; ведуть переважно деревний спосіб життя.

Родина кавієві Caviidae населяє Південну Америку; більшість видів - дрібні тварини, що живуть у норах. Родина водосвинкові Hydrochoeridae представлена одним видом. Капібара Hydrochoerus capybara - найбільший серед сучасних мишоподібних (довжина тіла 1,5 м, маса 50-60 кг). Поселяються по берегах річок Південної Америки. Добре плавають і пірнають, живляться водяними рослинами. Родина агутієві Dasyproctidae - великих розмірів мишоподібні (довжина тіла 60-75 см); живуть у лісах Мексики, Центральної та Південної Америки. Родина шиншилові Chinchillidae населяє пампаси і гірські райони Південної Америки, піднімається до висоти 3-6 тис. м н.р.м.; має хутро високої якості.

Родина нутрієві Myocastoridae населяє водойми Куби, Ямайки, Гаїті та Південної Америки. В Україну нутрія болотяна Myocastor coypus уперше завезена 1931 р. Результати акліматизації засвідчили, що нутрія не може пристосуватися до водойм, які замерзають. У разі напіввільного розведення утримують у природних водоймах тільки в теплу частину року. Розводять у підсобних і спеціалізованих господарствах, на фермах і в напіввільному стані. Дає хороше хутро і дієтичне м’ясо. Знищуючи водяну рослинність, змінює характер водойм, інколи руйнує гідротехнічні споруди і шкодить посівам. У гірських районах і посушливих низовинах Південної Америки живуть схожі на щурів види родини восьмизубі Ododontidae; вони живуть у складно влаштованих норах зі значною системою підземних ходів - тунелів. В Африці підземний спосіб життя властивий родині землекопові Bathyergidae.

Цьому ряду присвячена найбільша кількість спеціальних і оглядових публікацій, і саме у цій групі відбулися найбільші таксономічні перестановки й уточнення. Хоча систематика ссавців вивчена досить добре, у ній все ще багато нез’ясованих питань. Уточнення споріднених зв’язків між видами може змінювати склад родів і навіть родин. Із розвитком генетичних методів досліджень у зоології останніми роками почали відкривати так звані види-двійники: тварини, що належать до них, дуже подібні один до одного, їх можна найчастіше розрізнити лише за кількістю хромосом або за біохімічними показниками. Особливо багато таких видів серед дрібних ссавців - нориць, мідиць, мишівок, мишей.