Зоологія хордових - підручник - Й. В. Царик - 2013

Розділ 5. НАДКЛАС ЧОТИРИНОГІ (НАЗЕМНІ ХРЕБЕТНІ) TETRAPODA, seu QUADRIPEDA.

АНАМНІЇ (ANAMNIA) й АМНІОТИ (AMNIOTA)

5.1. КЛАС ЗЕМНОВОДНІ, або АМФІБІЇ AMPHIBIA

5.1.3. Систематика й характеристика представників сучасних рядів класу Amphibia

5.1.3.1. Ряд Безхвості Anura, seu Ecaudata

Ряд охоплює 5 966 видів. Загальний вигляд і будова однотипні: широка голова переходить у короткий слабко сплющений тулуб; хвоста немає; задні кінцівки у два- три рази довші, ніж передні. Така будова забезпечує рух стрибками. Ряд розділений на 49 родин. Найпримітивніші безхвості мають амфіцельні (двояковгнуті) хребці, короткі ребра та рудименти хвостових м’язів.

Родина гладконогі Leiopelmatidae об’єднує два роди, що налічують шість видів дрібних жаб, які живуть у гірських потоках Нової Зеландії та Північної Америки.

Родина повитухи Alytidae об’єднує два роди: Discoglossus (сім видів, представники поширені у Європі й Азії) та Alytes (п’ять видів, поширені у Європі та Південно-Західній Африці) (рис. 5.7, А).

Родина кумкові Bombinatoridae налічує вісім видів. Кумки Bombina живуть у дрібних добре прогрітих водоймах, мають зуби на верхніх щелепах і круглий, без вирізки язик. У нашій фауні це тварини завдовжки 4-8 см. Задні кінцівки їх порівняно короткі, тулубових хребців не менше восьми, опістоцельні. В Україні трапляються представники роду Bombina двох видів. Один вид — кумка звичайна, або червоночерева, Bombina bombina; сягає довжини до 5 см; тіло сплющене, овальне; поширена в Центральній і Східній Європі, в Україні трапляється всюди, окрім гірських територій. Заселяє озера, стариці, канали; забарвлення черевця кумки синювато-чорного кольору з окремими яскраво-оранжевими плямами. Самці мають внутрішні резонатори. Шкірні залози виділяють секрет фриноліцин, який є досить отруйним. Інший вид - кумка гірська, або жовточерева Bombina variegata - заселяє територію Середньої, Південної та Східної Європи. В Україні трапляється у Карпатах на території Львівської, Івано-Франківської, Чернівецької та Закарпатської областей. Тіло зверху має темне забарвлення, знизу - лапки та черевце оранжеві або жовті з темними плямами.

Родина піпові Pipidae охоплює 33 види, що живуть у водоймах Африки, Південної Америки. Сюди належить гладка шпоркова жаба Xenopus laevis, яка має довгі пальці задніх лап, сполучені плавальною перетинкою, три з них закінчуються гострими роговими кігтиками. На тілі є органи бічної лінії. Водний спосіб життя ведуть також піпи тропічних районів Пд. Америки. Найбільша - піпа суринамська Pipa pipa - має 20 см у довжину (рис. 5.7, Б). Цікавим є спосіб розвитку личинок піпи. Перед розмноженням шкіра на спині самки піпи набрякає; за допомогою сильно випуклої клоаки самка відкладає собі на спину 40-100 ікринок, які самець черевцем втискає у шкіру. Довкола кожної ікринки утворюється шкіряста комірка, зверху прикрита кришкою загуслого слизу. через 80 днів після метаморфозу маленькі жаби, піднявши кришку на цих комірках, виходять назовні та починають вести самостійне життя.

Родина часничницеві Pelobatidae. Нечисленна група дрібних жаб (довжина 5—8 см). У Європі поширені чотири види, з них один - жаба земляна Pelobates fuscus є в усіх ландшафтах України; трапляється у піщаних ґрунтах, на оброблюваних

землях, луках, у заболочених місцях, лісах тощо. Вдень і на зимівлю закопується у ґрунт на глибину до 1 м. Заселяє Азію, Європу, Північну Америку. Має на п’ятці виріст у вигляді масивної рогової пластинки, яка допомагає рити ґрунт.

Родина справжні жаби Ranidae. Це численна група, що об’єднує понад 347 видів, поширених майже на всіх материках, окрім Австралії, Нової Зеландії та великої частини Південної Америки. Особливо багато їх в Африці, тут живе сучасна величезна жаба-голіаф Conraua goliath, завдовжки до 25 см і масою понад 3 кг. Рід зелені жаби охоплює близько 22 видів. Частина з них заселяє зволожені місця і з водою пов’язана лише в період розмноження. Одна з найбільших наших жаб - озерна жаба Pelophylax ridibundus — досягає 17 см довжини, переважно веде водний спосіб життя. Їстівна жаба Pelophylax kl. esculentus має меншу довжину до 10 см. Поширена по всій території України, крім степової зони. Зимує на дні водойм у мулі. Живиться комахами, молюсками, тритонами, мальками риб і зрідка пташенятами. Під час розмноження у самців значно розвинені резонатори, які виступають з куточків рота у вигляді сірих мішків. Самки відкладають близько 5-10 тис. ікринок. Ікринки важкі й легко занурюються у воду, прикріплюються до підводних рослин. Рід бурі жаби Rana охоплює близько 48 видів. Трав’яна жаба Rana temporaria поширена у Європі, Західному Сибіру та на Далекому Сході. На території України трапляється в Карпатах, Поліссі й Лісостепу. Населяє змішані та хвойні ліси, заплави річок тощо. Досягає довжини 18 см, у неволі живе до 18 років. Навесні активна вночі і вдень, з підвищенням температури ховається під каменями, у траві, пеньках, під великими деревами, де є багато вологи. Живиться різними безхребетними, зокрема комахами. Самка відкладає 1,5—4,0 тис. ікринок. Восени, значно пізніше від інших видів, впадає у сплячку. До родини справжні жаби належить також жаба прудка Rana dalmatina, яка заселяє передгір’я Закарпаття, і найбільший за розміром вид земноводних Північної Америки — жаба-бугай Lithobates catesbeianus завдовжки 20 см. Озерну та деяких інших жаб використовують у їжу і навіть розводять на спеціальних фермах.

Родина веслоногі жаби Rhacophoridae поширена у тропіках Азії та Африки, більшість її видів веде деревний спосіб життя. Види з роду Rhacophorus між пальцями передніх і задніх кінцівок мають добре розвинуті перетинки (рис. 5.7, Г). Під час стрибків з гілки на гілку жаби максимально розчепірюють пальці, ущільнюють тіло та скачуть на 10—12 м.

Родина квакші Hylidae поширена в теплих районах усіх континентів, налічує 901 вид деревних жаб. Особини на кінцях пальців мають розширення — диски, своєрідні присоски, за допомогою яких вони лазять по деревах. У багатьох видів квакш виражена турбота про потомство. Поширені в Австралії, Америці. В Україні трапляється один вид — квакша звичайна, або жаба деревна, Hyla arborea, досягає довжини 5 см. Заселяє всі ландшафтні зони, окрім степу, особливо часто трапляється в Лісостепу, на Поліссі, в лісових районах Карпат.

Представники цієї родини — південноамериканські філомедузи Phуnomedusa — відкладають ікру в листя на деревах над водоймами, куди піся вилуплення потрапляють личинки.

Родина Hemiphractidae охоплює 94 види. У самок квакш сумчастих Gastrotheca marsupiata (рис. 5.7, В) та в інших видів складки шкіри на спині утворюють виводкову сумку, де самець відкладає запліднену ікру, і тут відбувається її розвиток.

У представників родини дереволазів Dendrobatidae дуже отруйний слиз; відкладену ікру охороняє самець.

Родина Cyclorhamphidae. Маленька, довжиною близько 3 см, ринодерма Дар- віна Rhinoderma darwinii веде водний спосіб життя. Самці цього виду виношують відкладену самками ікру в спеціальних горлових мішках (див. рис. 5.7, Д).

Родина Ропухи Bufonidae. Представники родини поширені на всіх материках і континентах, окрім полярних областей, загальна кількість видів — 558. Близько 50 видів австралійських ропух населяють різні пустельні райони Австралії. В Україні живе три види. Ззовні особини покриті бородавчастою шкірою, багатою на залози, які виділяють отруйний секрет. Не мають зубів, кінцівки майже однакові. Звичайна ропуха Bufo bufo є найбільшою серед безхвостих, досягає 20 см довжини. Заселяє Карпати, Закарпатську рівнину, Полісся, лісостепову зону, рідше — передгір’я і північні схили кримських гір, долини Дніпра, Дністра. Живиться наземними малорухливими комахами (жуки, гусінь нічної совки, молюски, дощові черви, хрущі, буряковий довгоносик). Зелена ропуха Bufo (Pseudepidalea) viridis має менші розміри тіла (до 140 мм), ікру відкладає у вигляді драглистих шнурів до 3—5 метрів завдовжки. Одна самка може відкласти до 6 000 ікринок. Поширена на всій території України, хоча частіше трапляється у її східній частині. Очеретяна ропуха Bufo (Epidalea) cala- mita заселяє біотопи північно-західних районів Волинської області та деякі райони Полісся. Трапляється в садах, лісах, на полях, луках. Активна вночі.

Усі ропухи за очима на спинному боці голови мають великі білявушні отруйні залози - паротиди. Секрет цих залоз, подразнюючи слизову оболонку, змушує хижака, який схопив ропуху, виплюнути її. Ага Rhinella marina, поширена у Південній Америці, має довжину тіла до 25 см. Її отрута дуже сильна: собака, схопивши ропуху, швидко вмирає. Місцеві жителі використовують цю отруту для виготовлення отруйних стріл. Ропуха південна Anaxyrus terrestris сягає 7-8 см довжини; заселяє сухі піщані ділянки південного сходу США.