ЗООЛОГІЯ БЕЗХРЕБЕТНИХ - Г. Й. Щербак - 2008
ЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ (METAZOA)
ПІДЦАРСТВО СПРАВЖНІ БАГАТОКЛІТИННІ (EUMETAZOA)
РОЗДІЛ ТРИШАРОВІ (TRIPLOBLASTICA), або БІЛАТЕРАЛЬНІ (BILATERIA) ТВАРИНИ
ПІДРОЗДІЛ ЛИНЯЮЧІ (ECDYSOZOA)
ТИП НЕМАТОДИ (NEMATODA)
КЛАС РАБДИТІЇ (RHABDITIA)
Великий клас, який охоплює вільноживучі сапробіонтні та спеціалізовані паразитичні форми. Переважна більшість їх - дрібні тварини, лише деякі паразитичні види характеризуються гігантизмом, досягаючи 40-50 CM (Ascaris) і навіть 1 м (Dracunculus medinensis) і більше. Щетинок на тілі вони не мають, онхи дрібні, є рецептори на губах.
Більшість видів ряду Рабдитиди (Rhabditida) - вільноживучі (водні, ґрунтові), але є й паразити безхребетних і хребетних тварин. Вільноживучі види є переважно сапрофагами, вони сприяють мінералізації органічних речовин. Багато видів паразитують у комахах, практичний інтерес становлять паразити жуків-короїдів, які обмежують чисельність цих небезпечних шкідників лісу.
Серед представників ряду Тиденхідн (Tylenchida) багато мешканців ґрунту та прісних водойм, частина їх - паразити рослин. Стеблові нематоди (рід Ditylenchus) уражають картоплю, цибулю, буряк, гречку та інші культурні рослини. Вони мають у стомі гострий стилет, яким пробивають оболонки рослинних клітин і висмоктують соки. Великої шкоди завдають рослинам галові нематоди (рід Meloidogyne). їхнє тіло здуте, майже кулясте, звужене на передньому кінці (рис. 265, б). Проникаючи у тканини кореня, вони виділяють особливі речовини, які викликають посилений поділ і ріст рослинних клітин. Це приводить до утворення на корінні та підземних стеблах пухлин галів, в яких розвиваються сотні й тисячі нематод. Вони пригнічують ріст рослин, в результаті чого втрати врожаю сягають 40-60 %. Галові нематоди ушкоджують багато видів культурних рослин: огірки, томати, картоплю, моркву, перець, цукровий буряк, кавуни, дині тощо.
До ряду Стронгіліди (Strongylida) належать паразити травного тракту багатьох ссавців. У людини паразитує кривоголовка (Ancylostoma duodenale). Паразит поширений переважно у тропічних і субтропічних країнах і в Південній Європі, а також часто уражує шахтарів і людей, які працюють на земляних роботах. Анкілостома невелика (самка завдовжки 10-14 мм), її ротовий отвір зміщений на черевний бік (рис. 277), звідки й назва. Кривоголовка паразитує в тонкому кишечнику людини, переважно у дванадцятипалій кишці, живлячись кров'ю. За допомогою зубів у ротовій порожнині вона глибоко занурюється у слизову оболонку, спричинюючи тривалу кровотечу й викликаючи на цьому місці виразки. Яйця, які продукують самки (до 10 тис. за добу), разом із фекаліями потрапляють у вологий ґрунт. З яєць виходять личинки, які спочатку живляться як сапрофаги і лише після другого линяння стають інвазійними. Зараження відбувається двома шляхами: через рот або через шкіру при контакті людини з ґрунтом. При шкірній інвазії личинки, перед тим як потрапити в кишечник, здійснюють складну міграцію по кровоносній системі, легеням і дихальним шляхам. Паразитування навіть 100 анкілостом у кишечнику людини може спричинити щоденні втрати до 50 мл крові. У хворих розвивається недокрів'я (інколи - злоякісне), виникають патологічні зміни у слизовій кишечнику.
Рис. 277. Кривоголовка дванадцятипала Ancylostoma duodenale (самець):
1 - рот; 2 - статева сумка (бурса); 3 - спікула копулятивного апарату
Види ряду Оксіуриди (Oxyurida) відрізняються своєрідною будовою стравоходу, задній кінець якого має кулясте розширення - бульбус. Усі вони - облігатні паразити кишечнику хребетних і членистоногих. Широко відомий паразит людини - гострик (Enterobius vermicularis), який є збудником ентеробіозу (рис. 278). Самки завдовжки 9-12 мм, самці - 2-5 мм. Місце локалізації - товстий і тонкий відділи кишечнику. Інтенсивність інвазії може бути значною — до 3 тис. особин. Людина заражується, проковтуючи яйця, з яких у кишечнику виходять личинки. Запліднені самки з яйцями опускаються у пряму кишку, виповзають через анальний отвір назовні й відкладають яйця на шкіру навколо анального отвору, викликаючи свербіж. Яйця паразита у великій кількості накопичуються на білизні та одязі, що приводить до багаторазового самозараження. Найчастіше на ентеробіоз хворіють діти. Гострики справляють на організм хазяїна механічний і токсичний вплив, викликають нервові розлади.
Рис. 278. Гострик Enterobius vermicularis (самка):
1 - хвіст; 2 - анальний отвір; 3 - статевий отвір; 4 - бульбус; 5 - стравохід; 6 - рот
Ряд Аскариди (Ascaridida) містить виключно паразитів хребетних, у тому числі свійських тварин і людини. Аскарида людська (Ascaris lumbricoides) (рис. 269) - один з найпоширеніших паразитів на нашій планеті; вважають, що понад півмільярда її мешканців вражені цим паразитом. Самки довжиною 40-44 см, самці - 12-25 см. Живуть вони в тонкому кишечнику, живлячись його вмістом. За добу самка відкладає до 275 тис. яєць, які з екскрементами хазяїна виводяться назовні. Яйця вкриті товстою оболонкою, дуже стійкі до несприятливих факторів зовнішнього середовища і не втрачають своєї життєздатності до семи років. Ембріогенез відбувається в зовнішньому середовищі. Людина найчастіше заражається при проковтуванні інвазійних яєць з немитими овочами, сирою водою; деяку роль у перенесенні яєць аскарид відіграють мухи.
У кишечнику людини з яєць виходять личинки, які проходять крізь стінки кишки й опиняються у кров’яному руслі. Відбувається міграція личинок великим і малим колом кровообігу. Урешті-решт, вони концентруються в капілярах легеневих альвеол, з яких виходять у просвіт останніх. При цьому може спостерігатися запальний процес у легенях і навіть кровотеча. З альвеол личинки проникають у бронхи, трахеї та глотку. При відкашлюванні разом зі слизом личинки проковтуються, і, лише вдруге потрапивши до кишечнику, паразити досягають статевої зрілості. Аскаридоз викликає загальну інтоксикацію організму та розлад функцій кишечнику. Життєві цикли інших видів аскарид подібні до циклу людської аскариди, наприклад, у A. suum, що паразитує у свиней. При проковтуванні людиною яєць свинячої аскариди, личинки виходять з яєць і можуть здійснювати міграцію в організмі людини, але, потрапивши в кишечник, гинуть.
Найбагатший на паразитів хребетних ряд Спіруриди (Spirurida). Серед них з давніх часів відома людська нитчатка, або ришта (Dracuncuhis medinensis), яка викликає захворювання людини - дракункульоз, поширений у країнах з теплим кліматом. Ришті притаманний добре виявлений статевий диморфізм: самки завдовжки 30-120 см за ширини 0,5-1,7 мм; самці - лише 12-30 см за ширини 0,2-0,4 мм. Крім людини, ришта паразитує в собак і котів, які є для неї остаточними хазяями (рис. 279).
Рис. 279. Життєвий цикл ришти Dracunculus medinensis:
а - загальний вигляд ришти; б - личинка, що вийшла у воду; в - проміжний хазяїн (циклоп) з мікрофіляріями; г, д - остаточні хазяї
Статевозрілі самки ришти паразитують у підшкірній клітковині людини, локалізуючись переважно на ногах, шиї тощо. Навколо паразита з'являється нарив, який із часом проривається. В отвір, що утворився, може висовуватися задній кінець самки (під час контакту з водою при купанні або промиванні рани). При цьому стінка тіла ришти лопається, й у воду виходить безліч дрібних личинок (мікрофілярій). Проміжні хазяї - прісноводні рачки-копеподи, найчастіше циклопи, які проковтують мікрофілярій. В організмі рачка личинки линяють, проникають у порожнину тіла й стають інвазійними для людини. Остаточний хазяїн заражається при питті сирої води, яка містить інвазованих рачків. У його кишечнику личинки звільняються від тканин рачка, проникають у стінку кишечнику і з лімфою заносяться в підшкірну клітковину. Статевозрілими паразити стають через кілька місяців. Дракункульоз - природно-вогнищеве захворювання. Так, на території Узбекистану тривалий час (до 1932 р.) існувало таке вогнище в районі Старої Бухари, де єдиним джерелом питної води були штучні ставки (хаузи), в яких купалися люди (ритуальне омовіння) і де у великій кількості розмножувалися циклопи.
Не менш відомим є збудник слонової хвороби людини - нитчатка Банкрофта (Wuchereria bancrofti), поширеної у країнах тропічної й субтропічної смуг. Це дрібні волосоподібні нематоди; самки завдовжки 50-100 мм, самці - 25-40 мм. Зазвичай статевозрілі нитчатки паразитують у лімфатичних судинах, спричинюючи закупорку судин і застій лімфи в кінцівках, що приводить до їхнього патологічного розростання, звідси й назва хвороби. Самки народжують безліч личинок - мікрофілярій, які мігрують у кров’яне русло. Для подальшого розвитку вони мусять потрапити у проміжного хазяїна - комара (рис. 280). Мікрофілярії вночі зосереджуються в капілярах шкіри людини, звідки їх з кров'ю висмоктують кровосисні комарі. З кишечнику комара личинки проникають у порожнину тіла, там вони двічі линяють і згодом зосереджуються в ротовому апараті. Під час живлення комара личинки активно виходять з його хоботка на поверхню шкіри людини, через шпарини у шкірі або через ранку, яка утворилася від укусу комара, проникають у кров і потрапляють до лімфатичної системи, линяють і перетворюються на статевозрілих особин. Дорослі нитчатки в організмі людини живуть до 17 років.
Рис. 280. Життєвий цикл нитчатки Банкрофта Wuchereria bancrofti:
а - доросла нитчатка з лімфатичного вузла людини; б - остаточний хазяїн; в - проміжний хазяїн (комар); г - мікрофілярії в комарі;
д - мікрофілярії в підшкірних капілярах людини
Нематоди - одна з найчисленніших груп тварин, поширених у ґрунтах усіх природних зон планети. їхня біомаса в окультурених ґрунтах може сягати 5 г/м2, а густота в лучних ґрунтах становити до 20 млн /км2. їм притаманні короткі життєві цикли й швидке нарощування чисельності в осередках інтенсивного розкладання органічних сполук. Ґрунтові нематоди відіграють важливу роль у процесах ґрунтоутворення, пропускаючи органічну речовину через свій кишечник.
З приблизно 20 тис. відомих видів нематод паразитичний спосіб життя ведуть лише 8 тис. Нематоди - паразити рослин - можуть завдавати значної шкоди сільському господарству. Одні з них проколюють покриви підземних частин рослин і висмоктують вміст клітин, інші - проникають всередину рослин і живляться їхніми тканинами. Багато видів нематод паразитують в організмах тварин і людини, викликаючи захворювання - нематодози. Паразитичні нематоди беруть участь у регуляції чисельності шкідливих видів комах (наприклад, види ряду Мер- мітиди (Mermithida)). Деяких з них намагаються використовувати при розробці біологічних методів боротьби зі шкідливими комахами.