ЗООЛОГІЯ БЕЗХРЕБЕТНИХ - Г. Й. Щербак - 2008

ЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ (METAZOA)

ПІДЦАРСТВО СПРАВЖНІ БАГАТОКЛІТИННІ (EUMETAZOA)

РОЗДІЛ ТРИШАРОВІ (TRIPLOBLASTICA), або БІЛАТЕРАЛЬНІ (BILATERIA) ТВАРИНИ

ПІДРОЗДІЛ ЛИНЯЮЧІ (ECDYSOZOA)

ТИП ГОЛОВОХОБОТНІ (CEPHALORHYNCHA)

КЛАС ПРІАПУЛІДИ (PRIAPULIDA)

Морські бентосні тварини, поширені в холодних і помірних водах на літоралі та субліторалі, а в екваторіальній зоні Світового океану - лише на великих глибинах (до кількох тисяч метрів). Окремі види (наприклад, Pnapulus caudatus) можуть проникати в опріснені води. Відомо 16 видів цих тварин. їхня назва походить від імені грецького бога Пріапа, який символізує собою чоловічу дітородну силу.

Будова. Тіло пріапулід циліндричне, округле в поперечному розрізі, білуватого кольору, завдовжки від кількох міліметрів до 15 см (рід Priapulus). Передня частина тіла - великий хобот, довжина якого може сягати третини загальної довжини тварини (рис. 283). Хобот здатний змінювати форму: витягуватись у тонкий клиноподібний виріст, вкорочуватись і розширюватись або втягуватись всередину тіла за допомогою м’язів-ретракторів. На хоботі поздовжніми рядами розташовані загнуті назад скаліди. Між хоботом і наступним відділом - тулубом - розміщена шийна ділянка. Поверхня тулуба вкрита кільцевими складками й борозенками, неправильно розкиданими короткими виростами-папілами й зрідка - шипиками або лусочками. У деяких видів на задньому кінці тіла є хвостова. зябра - довгий гроноподібний придаток, інколи їх два.

Рис. 283. Пріапуліда Priapulus caudatus (з Малахова): а - загальний вигляд; б -будова:

1 - хобот; 2 - скаліди; 3 - тулуб; 4 - зябровий придаток; 5 - нервове кільце; 6 - глотка; 7 - м'язи ретрактори хобота;

8 - кутикула; 9 - середня кишка; 10 - урогенітальиий орган; 11 - анальний отвір;

12 - залози; 13 - задня кишка; 14 - кільцева мускулатура; 15 - поздовжні м'язи

Шкірно-м'язовий мішок складається з тонкої еластичної кутикули, одношарової гіподерми та двох шарів м'язів - кільцевого й поздовжнього. На хвостових зябрових придатках кутикула є дуже тонкою. Час від часу стара кутикула відшаровується й скидається, а під нею утворюється нова, тобто відбувається процес линяння. Завдяки скороченню м'язів шкірно- м'язового мішка тіло пріапуліди може скорочуватись і видовжуватись, що дозволяє їм пересуватись у щільному піщаному морському ґрунті.

Порожнина тіла - схізоцель, яка продовжується у хобот, сполучаючись з порожниною хвостового зябрового придатка. Вона заповнена рідиною, яка виконує опорну, транспортну й захисну функції. У порожнинній рідині плавають клітини: одні - еритроцити - містять дихальний пігмент, здатний запасати кисень, інші - гранулоцити - виконують захисну функцію, фагоцитуючи дрібні сторонні часточки та мікроорганізми, а також утворюють скупчення, які закупорюють ранки при механічних ушкодженнях покривів. Через порожнину тіла проходять довгі стрічкоподібні м'язи-ретрактори хобота: одним своїм кінцем вони прикріплюються до ротового конуса, іншим - до бічних стінок тіла.

Травна система. Ротовий отвір розташований на верхівці хобота й оточений віночком кутикулярних зубчиків. Він веде в кишечник, що має вигляд прямої трубки й поділяється на глотку, стравохід, середній і задній ВІДДІЛИ. Анальний отвір відкривається на задньому кінці тіла, за наявності зябрового хвостового придатка - біля його основи. М'язиста глотка має кутикулярні зуби, а стравохід у задній частині розширюється й має тут потужну мускулатуру й кутикулярні зубчики, що слугують для подрібнення їжі. Пріапуліди - хижаки, які полюють на безхребетних тварин: багатощетинкових червів, голотурій, офіур тощо.

Органи виділення представлені протонефридгями, які пов'язані з органами статевої системи в єдиний урогенітальний (сечостатевийІ комплекс. Він складається з двох видовжених органів, розташованих обабіч кишечнику в задній частині тіла. Протонефридії мають вигляд невеликих пучечків, які складаються із численних циртоцитів. Протонефридії відкриваються в сечостатеву протоку.

Дихання здійснюється через покриви та хвостові зяброві придатки. Пріапуліди, які втратили зяброві придатки, потім їх не відновлюють, отже, в газообміні провідна роль належить покривам тулуба й хобота.

Нервова система складається з навкологлоткового нервового кільця й черевного нервового стовбура. Від нервового кільця, яке сформоване з тіл нейронів та їхніх відростків і виконує функції головного мозку, відходять тоненькі поздовжні периферійні нерви, які тягнуться уздовж усього тіла й утворюють відгалуження до м'язів. Тоненькі кільцеві нерви відгалужуються й від черевного нервового стовбура. Ще один нервовий центр лежить на межі стравоходу та середнього відділу кишечнику, він пов'язаний з навкологлотковим нервовим кільцем й іннервує кишечник.

Спеціалізовані органи чуття відсутні. їхні функції виконують скаліди й паліли, які, ймовірно, слугують механорецепторами.

Статева система. Пріапуліди - роздільностатеві тварини, але статевий диморфізм в них не виражений. Статева частина урогенітального комплексу складається із численних статевих мішечків, які на одному кінці сліпо замкнені, а іншим входять у сечостатеву про току. Дві сечостатеві протоки відкриваються назовні отворами, розташованими на задньому кінці тіла неподалік від анального отвору.

Розмноження. Запліднення зовнішнє. Розвиток відбувається з метаморфозом: з яйця виходить личинка, яка має хобот, її тіло оточене панциром, який складається зі спинної, черевної та кількох бічних пластинок. Постембріональний розвиток може тривати кілька років і супроводжується линяннями.

Пріапуліди є однією з ланок у ланцюгах живлення морських екосистем. Інколи вони можуть споживати здобич, яка за розмірами не поступається цим тваринам (наприклад, Priapulus caudatus). А самі вони слугують їжею рибам, інколи їх використовують як живців для рибалки.