ЗООЛОГІЯ БЕЗХРЕБЕТНИХ - Г. Й. Щербак - 2008

ПРОТИСТИ - PROTISTA

НАЙПРОСТІШІ (PROTOZOA)

АЛЬВЕОЛАТИ

ТИП ВІЙКОНОСНІ, або ІНФУЗОРІЇ (CILIOPHORA)

КЛАС ПОЛІГІМЕНОФОРЕЇ (POLYHYMENOPHOREA)

Подігіменофореї характеризуються наявністю закрученої праворуч навкопоротової спіралі мембранед, яка веде до цитостома. Крім неї, є війки, які або рівномірно вкривають усе тіло, або утворюють різноманітні цири, розташовані переважно на черевному боці клітини.

Для ряду Різновійчасті (Heterotrichida) характерні війки двох типів: дрібні, які вкривають усе тіло, та великі, зібрані в мембранели, що утворюють навколоротову спіраль. Це вільноживучі, переважно планктонні форми, рідше - сидячі, бентосні. Сюди належать досить великі інфузорії, розміри яких сягають 2-3 мм, такі як трубач (Stentor), який має лійкоподібну форму зі стебельцем на задньому кінці, яким тварина може тимчасово прикріплюватися до субстрату (рис. 31, г), а також овальна Bursaria truncatella та червоподібні види роду Spirostomum (рис. 31, д, є). Усі вони живляться бактеріями. Сидячі види (рід Eufolliculina та ін.) мешкають у своєрідних будиночках з органічної речовини, яку виділяють їхні клітини.

Ряд Черевовійчасті (Hypotrichida) об'єднує інфузорій, клітина яких сплющена у спинно-черевному напрямку. На черевному боці клітини розміщуються міцні цири, за допомогою яких вона "бігає" по субстрату. Є також зона мембранел навколо цитостома та невеликі спинні війки. До цього ряду належить, наприклад, досить велика (0,3 мм) прісноводна стилоніхія (Stylonichia mytilus), яка живиться бактеріями та дрібними найпростішими (рис. 31, е).

Інфузорії займають важливе місце в екосистемах. У водному середовищі вони відіграють велику роль у харчових ланцюгах як споживачі бактерій і деяких водоростей, а самі слугують їжею для багатьох безхребетних і мальків риб. Ґрунтові інфузорії виділяють речовини, що стимулюють розмноження бактерій, у тому числі й азотфіксуючих, сприяючи підвищенню родючості ґрунтів. Багато видів інфузорій перейшли до екзо- або ендобіозу (живуть на поверхні тіла або у внутрішніх органах хазяїна). Проте більшість з них живляться переважно бактеріями, а не тканинами хазяїна. Кількість видів, що є справжніми паразитами, незначна.