ЗООЛОГІЯ БЕЗХРЕБЕТНИХ У ТРЬОХ КНИГАХ - КНИГА 1 - Г.Й. Щербак - 1995

ПІДЦАРСТВО НАЙПРОСТІШІ, АБО ОДНОКЛІТИННІ (PROTOZOA)

ТИП ВІЙКОНОСНІ, АБО ІНФУЗОРІЇ (CILIOPHORA)

КЛАС ОЛІГОГІМЕНОФОРЕЇ (OLІGOHYMENOPHOREA)

До цього класу належать інфузорії, що мають в області ротового отвору війчастий передротовий апарат, який, складається з трьох мембранел з одного боку і однієї ундулюючої мембрани — з другого. Цей комплекс органел називається тетрагіменіумом — від назви інфузорії Tetrahymena, що має цей апарат у найбільш типовому вигляді (див. рис. 46). Інфузорії цього класу мають рівномірний війчастий покрив, або війки, що утворюють лише навколоротову спіраль. До класу Oligophymenophorea належать чотири ряди.

Ряд Безроті (Astoraatida)

Представники ряду — ендопаразити різноманітних безхребетних (турбелярії, кільчаки, м'якуни, голкошкірі) та земноводних, однак більшість видів мешкає в олігохетах.

Рота вони не мають, живляться осмотичне, мешкають у кишечнику хазяїв, мають видовжене тіло, часто прикріпні структури у вигляді гострих зубчиків, ребер, що виступають, тощо (рис. 58). Розмножуються вони брунькуванням із утворенням інвазійних стадій— бродяжок. У паразитів кишечника амфібій видів роду Haptophrya на передньому кінці тіла є присосок. Цист безроті не утворюють.

Рис. 58. Ряд Astomatida — Radiophrya hoplites, що часто утворює ланцюжок особин (a); Mesnilella maritui (б):

1 — скелетні промені; 2 — макронуклеус: 3 — мікронуклеус; 4-скоротлива вакуоля

Ряд Тігмотрихіди (Thigmotrichida)

Тігмотрихіди — ендобіонти молюсків і кільчаків. їх рот міститься в задній частині тіла, а в передній розміщений спеціальний прикріпний апарат із поздовжніх рядів війок, наприклад у Hypocomides.

Ряд Гіменостоматиди (Hymenostomatida)

Представники ряду мають спеціальний ротовий апарат з трьома мембранелами та ундулюючою мембраною. До них належать планктонні форми, що живляться бактеріями,— інфузорія туфелька, Paramecium caudatum. У культурі її розводять як корм для акваріумних риб і об'єкт різноманітних досліджень, їхтіофтіріус (Ichthyophthirius multifilis) — паразит риб, що часто спричинює загибель молоді коропа та інших цінних прісноводних видів. Його інвазійна стадія —дуже дрібні (200—300 мкм) бродяжки, які проникають у шкіру або зябра, де живляться клітинами хазяїна за допомогою розташованого на передньому кінці тіла рота, перетворюючись на трофонт, який швидко досягає розмірів до 1 мм. у діаметрі й виявляється у вигляді білястої плями на шкірі риби. Трофонт виходить з покривів риби та деякий час плаває за допомогою війок, що вкривають все його тіло, потім інцистується на підводних предметах. Усередині цисти шляхом поділів утворюється до 2 тис. бродяжок, що виходять у воду та інвазують рибу (рис. 59).

Рис. 59. Ряд Hymenostomatida: Ichthyophthirius multifilis — дорослий паразит (а); передній кінець з ротом (б); короп, що заражений іхтіофтіріусом (б); цикл розвитку (г):

1 — інфузорія, що вийшла зі шкіри риби; 2 — інфузорія перед інцистуванням; 3 — палінтомічний поділ в цисті; 4 — вихід бродяжок

Ряд Коловійчасті (Peritrichida)

Більшість видів цього ряду — сидячі фільтратори, поодинокі та колоніальні; відомі також паразитичні форми. До цитостома прямує ряд війок, спіральне закручених ліворуч (див. рис. 46).

У прісноводної сувійки (Vorticella nebulifera) є стебельце, яким вона прикріплюється до субстрату. Воно може скорочуватися під час подразнення. На передньому кінці розташований навколоротовий диск, на якому містяться війки, а в центрі диска — воронка, що веде до рота. Прісноводна сувійка має великий ковбасоподібний макронуклеус, мікронуклеус і скоротливу вакуолю без привідних канальців. Розмножується вона брунькуванням, бродяжка має віночок війок поблизу заднього кінця тіла. Бродяжкою може стати й доросла особина, що вбирає стебельце. Наприклад, кон'югація відбувається між двома бродяжками або бродяжкою та сидячою особиною.

Більшість коловійчастих утворює колонії: після брунькування особини залишаються з'єднаними стебельцями. Колонія Zoothamnium arbuscula досягає довжини 2—3 мм, вона має спільне стебельце, розгалужене у верхній частині на дев'ять гілок, від яких відходять гілочки другого порядку з інфузоріями. Всі стебельця здатні до скорочування. На гілочках містяться особини двох видів: дрібні, що нагадують сувійок (мікрозоїди), та великі (макрозоїди). Мікрозоїди живляться та розмножуються брунькуванням. Макрозоїди одержують поживні речовини через цитоплазматичні містки від інших особин колонії: рот у них не функціонує, травних вакуолей немає. Макрозоїд утворює віночок війок, залишає колонію й деякий час плаває, потім осідає на субстрат, утворює стебельце та кілька мікрозондів, що починають живитися: виникає нова колонія. Колонії цього виду досить звичайні у стоячих прісних водоймах (рис. 60).

Рис. 60. Ряд Peritrichida: колоніальна інфузорія Zoothamnium arbuscula:

а — загальний вигляд; б - частина колонії з мікрозоїдами (1) та макрозоїдами (2) на різних стадіях росту

Поряд із сидячими відомі також рухомі форми перитрих. Різні види роду Trichodina мешкають на поверхні тіла риб і гідр (див. рис. 50). Крім навколоротової ціліатури, вони мають ще й базальний віночок війок, за допомогою якого рухаються по поверхні тіла хазяїна, а також складної будови прикріплювальний диск (присосок); поза організмом хазяїна вони швидко гинуть. Триходини не паразити, вони підганяють війками до рота й поїдають бактерій та інших одноклітинних, однак у разі масового розмноження завдають шкоди рибам. У місцях прикріплення інфузорій до шкіри виникають виразки, через які в тіло хазяїна проникають патогенні мікроорганізми; скупчення триходин на зябрах порушує дихання риб.