ЗООЛОГІЯ БЕЗХРЕБЕТНИХ У ТРЬОХ КНИГАХ - КНИГА 1 - Г.Й. Щербак - 1995

ПІДЦАРСТВО НАЙПРОСТІШІ, АБО ОДНОКЛІТИННІ (PROTOZOA)

ТИП САРКОМАСТИГОФОРИ (SARCOMASTIGOPHORA)

Підтип Джгутикові, або Бичоносці (Mastigophora, або Flagellata)

Представники підтипу поширені в прісних і солоних водоймах, значна їх частина перейшла до паразитизму. Усього відомо понад 8 тис. видів джгутикових. Різні групи джгутикових мають, можливо, різне походження (поліфілетичність) і об'єднуються в окремий підтип лише за однією ознакою—наявність джгутиків. Крім джгутиків, у деяких форм можуть постійно чи тимчасово утворюватися псевдоподії. Джгутик за будовою не відрізняється від джгутиків рослин або багатоклітинних тварин, але організований значно складніше, ніж у бактерій.

Рис. 3. Джгутиковий апарат:

а — різноманітність його типів; б — різноманітність зовнішньої будови; в — поперечний зріз джгутика

Результати електронно-мікроскопічних досліджень свідчать, що джгутик зовні одягнений цитоплазматичною мембраною всередині містить 11 мікротрубочок, дев’ять подвійних периферійних утворюють трубку, дві одиночні про ходять по центральній осі (рис.3) Занурена в цитоплазму частина джгутика -називається кінетосомою (базальне тільце). У Kinetoplastida біля основи джгутика розташований ще й кінетошаст — видозмінена частина мітохондрії. Джгутики однієї особини можуть мати різну довжину, гладеньку поверхню або опушення (див. рис. 3). Крім того, для джгутикових характерний особливий цитоскелет, утворений з мікротрубочок і мікрофіламентів і зв'язаний з основою джгутика.

У рослинних джгутикових сталість форми тіла забезпечується наявністю над плазмалемою клітинної стінки з целюлози, глікопротеїдів (ряд Volvocida) або хітиноїдних чи кремнеземних лусочок і навіть будиночків (ряд Chrisomonadina). У деяких груп під плазмалемою містяться сплющені пухирці — альвеоли з пластинками з целюлози (ряд Dinoflagellida) або білкові пластинки (ряд Euglenida). В останньому випадку такий ущільнений шар цитоплазми називається пелікулою. У тваринних джгутикових пелікула утворюється сукупністю мікротрубочок у зовнішній цитоплазмі та мембрані.

Джгутикові мають різноманітні типи живлення. Переважна більшість рослинних джгутикових має хроматофори й живиться автотрофне, шляхом фотосинтезу, а тваринні, джгутикові — гетеротрофне. У деяких представників (евглена) живлення змішане — міксотрофія (на світлі відбувається фотосинтез, у темряві — гетеротрофне живлення). Гетеротрофні джгутикові живляться шляхом фагодитозу або піноцитозу.

Більшість джгутикових розмножується лише нестатевим шляхом, причому ядра поділяються мітотичне, а цитоплазма— за поздовжньою віссю тіла. Поділ буває монотомічний, синтомічний та палінтомічний.

Статевий процес характерний переважно для фотосинтезуючих видів — поодиноких (хламідомонада) і палінтомічних колоніальних (вольвокс). Відомі злиття двох однакових гамет (ізогамія) або різних за будовою та розмірами (анізогамія), життєвий цикл з гаметичною або зиго- тичною редукцією. Підтип складається з класів Рослинних джгутикових та Тваринних джгутикових.