ЗООЛОГІЯ БЕЗХРЕБЕТНИХ У ТРЬОХ КНИГАХ - КНИГА 1 - Г.Й. Щербак - 1995

ПІДЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ (METAZOA)

РОЗДІЛ СПРАВЖНІ БАГАТОКЛІТИННІ (EUMETAZOA)

ТИП РЕБРОПЛАВИ (CTENOPHORA)

КЛАС РЕБРОПЛАВИ (CTENOPHORA)

Підклас Петлеканальні (Cyclocoela)

Для представників цього підкласу характерна наявність системи перемичок — анастомозів — між гастральними каналами поблизу орального полюса.

Ряд Морські огірки (Beroida)

У представників ряду на відміну від інших реброплавів немає щупалець на всіх стадіях життєвого циклу. Більшу частину тіла займає велика дзвоноподібна глотка, до неї веде величезний ротовий отвір, на внутрішньому краї якого розташовані війкові утвори — макроцилії, які утримують здобич, зокрема великих сальп, медуз, інших реброплавів (рис. 126, г).

Найбільші розміри мають арктичні та антарктичні види. Морські огірки є кормом для промислових риб, наприклад пікші та тріски.

Ряд Стрічкоподібні реброплави (Cestida)

Щупальця в представників ряду є, проте в дорослому стані вони містяться всередині щупальцевих кишень. Тіло їх сплющене, але не по орально-аборальній осі, як у повзаючих реброплавів, а з боків. Плавають ці реброплави завдяки синусоїдальним рухам стрічкоподібного тіла, що зумовлені почерговим скороченням мускульних стрічок, які тягнуться вздовж боків тіла. Робота гребних пластинок спрямована лише на підтримку горизонтального положення головної осі тіла. Найбільший за розмірами представник ряду — венерин пояс (Cestus veneris). Живляться стрічкоподібні реброплави планктонними рачками (рис. 126, д).

Ряд Лопатеносні реброплави (Lobiferida)

Назва ряду пов'язана з наявністю навколо ротового отвору або по всьому тілу лопатей різної форми та розміру, які беруть участь у вловлюванні здобичі — планктонних мешканців. Вони мають ніжну консистенцію, проте є ненажерливими хижаками. Наприклад, мускулястий Осуrорsis crystallina швидко плаває в товщі води, рухаючи ротовими лопатями як крилами; він здатний наздоганяти та заковтувати навіть невеликих риб.

Це дуже ніжні істоти, що нещодавно були знайдені в Саргаcовому морі. Своїм куполоподібним тілом вони нагадують медуз; живляться пасивно, збираючи ротом планктонні організми, що прилипають до внутрішньої поверхні купола. Рот міститься на особливому вирості, й до нього підтягуються різні ділянки купола.

Реброплави за рівнем організації близькі до кишковопорожнинних і раніше об'єднувалися з ними в один тип. Але вони істотно відрізняються від кишковопорожнинних тим, що мають аборальний орган, рухаються переважно за допомогою війчастих утворень, не мають прикріпленої стадії в життєвому циклі, замість жалких мають клейкі клітини. Реброплави — єдина група багатоклітинних, яка зберегла первиннопланктонний спосіб життя й походить від вільноплаваючих предків. Кишковопорожнинні, навпаки, перейшли до прикріпленого способу життя, втратили аборальний орган і здатність до війчастого руху, що залишилася тільки в личинок. Отже, реброплави та кишковопорожнинні хоча й мають спільних предків, розвивалися різними еволюційними шляхами.

Реброплави заслуговують на особливу увагу дослідників у зв'язку з тим, що принцип їх будови часто використовується для вирішення важливих еволюційних питань. Наприкінці минулого століття швейцарський зоолог А. Ланг обгрунтував, ктенофорну гіпотезу походження плоских червів, яка базувалася на подібності будови турбелярій і повзаючих реброплавів. На його думку, сучасні війчасті черви, походять від найдавніших ктенофороподібних тварин. У наш час ця гіпотеза має лише історичне значення. Вітчизняний дослідник І. І. Мечников звернув увагу на риси подібності реброплавів, личинки напівхордових — торнарії та личинки голкошкірих — диплеврули й висловив думку про походження вторинноротих (голкошкірих, напівхордових, хордових) від найдавніших ктенофороподібних предків.