ЗООЛОГІЯ БЕЗХРЕБЕТНИХ У ТРЬОХ КНИГАХ - КНИГА 2 - Г.Й. Щербак - 1996

ТИП ЧЛЕНИСТОНОГІ (ARTHROFODA)

ПІДТИП ЗЯБРОДИШНІ, АБО РАКОПОДІБНІ (BRANCHIATA, АБО CRUSTACEA)

КЛАС ЧЕРЕПАШКОВІ РАКОПОДІБНІ (OSTRACODA)

Це морські чи прісноводні дрібні (1—30 мм) ракоподібні, що населяють усі типи водойм від невеликих калюж до найбільших глибин світового океану. У тепловодному струмку в США знайдено рачків із роду Potamocypris, що здатні до нормальної життєдіяльності при температурі +54° С; це одна з найбільш термостійких багатоклітинних тварин. Проте багато видів остракод високих широт постійно живуть при температурі, що не набагато перевищує нульову. Більшість остракод веде бентосний спосіб життя, повзаючи за допомогою антен і грудних ніжок, в основному другої пари. Деякі форми (прісноводні Cypridae) можуть і повзати, і плавати; є спеціалізовані планктонні морські форми з добре розвиненими складними очима. Деякі здатні підвішуватися черевцем догори до плівки поверхневого натягу та пересуватись уздовж неї (Notodromas та ін. ). Багато видів здатні закопуватись у мул на глибину до 7 см. Частина живе як коменсали на поверхні тіла інших тварин, наприклад Isopoda, річкових раків та ін. Серед них є навіть сім наземних видів (роди Mesocypris та Scotia), що мешкають у підстилці вологих ліс і в півдня Африки, Мадагаскару, Австралії та Нової Зеландії.

Відомо 2 тис. сучасних та 12 тис. викопних видів. У фауні України у прісних водоймах знайдено 90 видів та 110 видів у Чорному й Азовському морях.

Тіло остракод дуже вкорочене, сплющене з боків і зовсім утратило сегментацію. Його всуціль покриває двостулкова черепашка, що відповідає карапаксу інших ракоподібних (рис. 82). Стулки черепашки на спинній стороні з'єднані пружною органічною зв'язкою, крім того, є потужний м'яз- замикач.

Рис. 82. Черепашкові ракоподібні

Черепашка складається з внутрішнього кутикулярного шару з хітиноподібної речовини та більш-менш розвиненого зовнішнього вапнякового шару. У наземних остракод стулки черепашки мають щільні щетинки, які сприяють утриманню вологи.

На голові, як правило, є лише наупліальне око. Поряд із ним розташований так званий фронтальний орган, функцію якого не визначено. В деяких морських видів є фасеткові очі. Антенули й антени добре розвинеш. Останні в плаваючих видів несуть довгі плавальні щетинки, а в донних, подібно до грудних ніг, слугують для повзання чи закопування в грунт. Є мандибули й перша пара максил. Грудних ніжок одна-три пари; у найтиповіших представників дві передні пари слугують для руху, а третя видовжена, спрямована дорзальне, несе на кінці «щіточку» зі щетинок і слугує для очистки порожнини черепашки від бруду. На кінці черевця є фурка зі щетинками.

Через черепашку рухається вода; фільтраційний апарат утворений спеціальними відростками основ максил та щетинками першої пари грудних ніжок.

Переважна більшість черепашкових живиться одноклітинними водоростями, детритом, залишками тварин; деякі морські види (рід Cypridina) — хижаки, що полюють на інших дрібних рачків. Є й справжні фільтратрри, причому морські види з родів Asterope і Cyclasterope зовсім закопуються в субстрат. Над його поверхнею стирчать лише кінці ангенул. Вони утворюють отвір у ґрунті, через який вода рухається до черепашки.

Серце у частини видів остракод має вигляд пухирця; у більшості ж кровоносна і дихальна системи відсутні. Нервовий ланцюжок дуже вкорочений, у ньому є всього дві— чотири пари гангліїв; нервові стовбури зближені й навіть утворюють суцільну гангліозну масу. Унікальна особливість черепашкових — наявність трьох пар (у більшості дорослих ракоподібних лише одна пара) видільних залоз (антенулярні, антенальні та максилярні). У родині Cytheridae антенальні залози перетворені на павутинні; павутина допомагає прикріплюватися до субстрату при повзанні.

Усі черепашкові роздільностатеві; іноді спостерігається статевий диморфізм у будові ока та антен. У багатьох прісноводних видів самиці розмножуються партеногенетично, асамці взагалі невідомі. Цікаво, що в деяких видів у північній частиш ареалу розмноження партеногенегичне, а в південній — є І самці й самиці. Розмноження двостатеве.

Самиці здебільшого відкладають яйця на субстрат, однак у деяких яйця виношуються під черепашкою до виходу личинок. Наупліус має двостулкову черепашку; після шести- семи линянь рачок досягає зрілості, після чого вже ніколи не линяє. Цікаво, що сперматозоїди остракод досягають велетенських розмірів: у Pontocypris завдовжки 0,7 мм довжина сперматозоїда досягає 6 мм (у людини всього 0,067 мм) і перевищує довжину тіла рачка майже в 9 разів. Причину такого гігантизму сперматозоїдів досі не з'ясовано. Тривалість розвитку в різних видів коливається від 1 до 4 місяців, а дорослі рачки живуть від 4 місяців до 3 і більше років.

Викопними остракоди відомі з початку кембрійського періоду. Вони широко застосовуються в геології як керівні копалини. Впродовж усієї своєї геологічної історії Ostracoda не зазнали яких-небудь суттєвих змін в організації.