ЗООЛОГІЯ БЕЗХРЕБЕТНИХ У ТРЬОХ КНИГАХ - КНИГА 2 - Г.Й. Щербак - 1996

ТИП ЧЛЕНИСТОНОГІ (ARTHROFODA)

ПІДТИП ТРАХЕЙНОДИШНІ (TRAСHEАТА)

КЛАС ПОКРИТОЩЕЛЕПНІ (ENTOGNATHA)

Це дрібні тварини, що живуть переважно в ґрунті, підстилці, рідше в травостої. Описано близько 11 тис. видів, проте цю групу тварин вивчено ще недостатньо.

Тіло покритощелепних складається з голови, грудей і черевця. Голова суцільна, вкрита кутикулярною капсулою. Ротові кінцівки занурені в особливу ротову капсулу, утворену боками голови та зрощеною з ними нижньою губою; назовні видаються лише їхні кінчики. До їх складу входять пара верхніх щелеп (мандибул), пара нижніх щелеп (максил) та непарна нижня губа. Детальніше будову ротових кінцівок описано на прикладі комах.

Груди складаються з трьох, найчастіше вільних, сегментів (лише в деяких колембол вони злиті), кожен із яких несе по парі ніг. Нога, як і в комах, складається з тазика, вертлюга, стегна, гомілки та лапки. У частини покритощелепних гомілка зрощена з лапкою. Крил немає.

До складу черевця входять 11—12 сегментів, іноді (у колембол) їх шість. На черевці зберігаються видозмінені або рудиментарні кінцівки.

Складних очей немає. Протоцеребрум розташований над дейтоцеребрумом. Трахеї слабо розвинені, часто зовсім відсутні, тоді дихання відбувається всією поверхнею тіла.

Розвиток прямий, без метаморфозу. Ріст супроводжується численними линяннями.

До класу Entognatha входять три ряди (на думку багатьох дослідників, це підкласи): Protuia, Collembola та Diplura.

Ряд Безвусикові (Protum). Сюди належать дрібні, до кількох міліметрів завдовжки, тварини, що живуть у ґрунті, підстилці або гнилій деревині, їх близько 300 видів.

Тіло складається з голови й тулуба, який нечітко розділений на груди та черевце (рис. 115). Очі й антени відсутні. Ротові органи видозмінені у видовжені щетинки, сисного типу. Гомілка та лапка зрослись, утворивши суцільну гомілколапку, яка на кінці має один кігтик. Передня пара ніг спрямована вперед і виконує функцію органа дотику, дві задні пари — ходильні.

Рис. 115. Безвусикові: Eosentomon tiansitorum

Черевце складається з 12 сегментів. На передніх трьох сегментах є парні одно- чи двочленикові придатки — недорозвинені черевні ніжки, на які черевце опирається при русі.

Розвиток типу анаморфозу, супроводжується багатьма линяннями; незрілі стадії зовні подібні до дорослих.

Способи живлення та інші екологічні особливості безвусикових вивчено недостатньо, практичне значення не з'ясовано.

Рад Ногохвістки (CouemboIa, або Podura) налічує до 10 тис. видів, причому щороку вчені описують багато нових для науки таксонів. Імовірно, що насправді їх значно більше.

Розміри тіла — міліметрові. На голові е прості очі та чотири-, шестичленикові вусики. Ротові органи гризучі або колючосисні. Поблизу основи антен є спеціальний постантенальний орган, що несе рецептори нюху та вологості. Подібно до безвусикових мають гомілколапку з єдиним кінцевим кігтиком.

Черевце складається з шести сегментів. IV сегмент несе членисту стрибальну вилку, що складається з непарної основної частини й пари кінцевих гілок. Як правило, стрибальна вилка підігнута під черевце й кріпиться придатком ІІІ сегмента черевця — зачіпкою (рис. 116). При стрибку вилка звільняється із зачіпки й відштовхується від субстрату, підкидаючи тіло. На І черевному сегменті є особливий придаток — черевна трубка. В момент приземлення після стрибка ця трубка виділяє клейку рідину, за допомогою якої тіло фіксується на субстраті. Деякі колемболи стрибають на відстань до 1 м.

Рис. 116. Ногохвістки:

а - Entomobrya pujchella; б - Sminthums viridis

Дихальна система в ногохвісток розвинена слабо чи відсутня; немає також мальпігієвих судин. Запліднення сперматофорне: самці відкладають сперматофори у вигляді кульок на стебельцях, а самиці захоплюють їх статевим отвором.

Розвиток має характер епіморофозу; молоді особини відрізняються від дорослих в основному розмірами.

Серед колембол є види із членистим видовженим черевцем і слабо розвиненою стрибальною вилкою (підряд Членисточереві, Arthropleona), які живуть переважно в ґрунтах,

підстилці, гнилій деревині. В основному поширені в ґрунті, де їхня концентрація досягає багатьох тисяч особин на 1 м². Вони виконують важливу роль у ґрунтоутворенні, сприяючи розкладанню залишків рослин і тварин. В Україні поширена грибкоподура (Ceratorhysella armata), яка живе в угноєних ґрунтах; у теплицях вона може пошкоджувати міцелій печериць.

Друга група колембол (підряд Злитночереві, Symphypleo- па) має вкорочене тіло, злиті сегменти грудей і черевця, добре розвинену стрибальну вилку. Вони живуть здебільшого на рослинах, інколи завдають шкоди городнім культурам, наприклад, всесвітньо поширений зелений смінтур (Sminthurus viridis).

Ряд Двохвістки (Diplura). Сюди належить близько 400 видів. Довжина тіла становить від 1—2 мм до 5 см. Тіло видовжене. Голова з довгими членистими антенами; ротові органи гризучого типу; очей немає (рис. 117). Гомілка не злита з лапкою, на кінці останньої — два кігтики. Всі ноги однакової будови. Черевце складається з 11 сегментів, передні сім мають рудименти черевних кінцівок — нечленисті парні грифельки. На кінці черевця є пара відростків — церки; в одних представників (Campodea) вони вусикоподібні, членисті, виконують функцію органів дотику, в інших (Japyx) — укорочені, нечленисті, мають вигляд клішні та призначені для захоплення здобичі — колембол.

Рис. 117. Двохвістки:

а - Campodea plusiochaeta; б - Japyx confusus

Дихальна система досить добре розвинена, на грудях є три-чотири пари дихалець. Запліднення сперматофорне.

Розвиток типу епіморфозу, молоді особини зовнішнім виглядом нагадують дорослих, багато разів линяють.

Живуть двохвістки у ґрунті, гниючій деревині, мурашниках, під камінням тощо. Хижаки полюють на дрібних ґрунтових комах, кліщів, нематод тощо. Поширені переважно в районах із теплим кліматом. На території України відомий вид Campodea staphylinus, що досягає довжини 1 см, в Криму — ендемік його Південного берега — Japyx ghilarovi.

Entognatha до недавнього часу вважали родичами справжніх комах (Ectognatha). Однак наявність капсули навколо ротових органів та розташування протоцеребруму над дейто- церебрумом указують на те, що покритощелепні — особлива гілка трахейнодишних, яка пристосувалася до життя в грунті та подібних субстратах (зменшення розмірів, слабкий розвиток органів зору тощо).