ЗООЛОГІЯ БЕЗХРЕБЕТНИХ У ТРЬОХ КНИГАХ - КНИГА 2 - Г.Й. Щербак - 1996

ТИП ЧЛЕНИСТОНОГІ (ARTHROFODA)

ПІДТИП ХЕЛІЦЕРОВІ (СНЕLIСЕRАТА)

КЛАС ПАВУКОПОДІБНІ (ARACHNIDA)

ПІДКЛАС СКОРПІОНИ (SCORPIONES)

Скорпіони — мешканці жарких і теплих районів земної кулі, що лежать приблизно між 50-ми градусами північної й південної широти; деякі види знайдено в горах на висоті 3—4 тис. м над рівнем моря. Описано близько 700 видів. В Україні ці тварини відомі в Криму, де досить часто трапляється кримський скорпіон (Euscorpius tauricus). Крім того, на Закарпатті знаходять E. carpaticus (див. рис. 189, а), під Одесою знайдено Buthus caucasicus fischeri.

гис. 198. Buthus eupeus (вигляд зі спинної (а) та черевної (б) сторін):

1 - клішня педипальп; 2 -хеліцер; 3 - головогруди; 4 - передчеревце; 5 - задньочеревце; 6 - тельсон; 7 - отруйна голка; 8 - ходильні ноги; 9 -статеві кришечки; 10 - гребінчасті органи; 11 —стигма; 12 - анальний отвір

Розміри скорпіонів — 5—10 см, деякі досягають 18 см, наприклад африканський скорпіон-імператор (Pandimis imperator).

У зовнішній будові скорпіонів найбільш характерні великі педипальпи, що закінчуються клішнями, й поділ тіла на три частини: головогруди, передчеревце й задньочеревце (рис. 198). Хеліцери невеликі, клішнеподібні. Головогруди вкриті єдиним щитом; на передчеревці сегменти мають відокремлені спинні (тергіти) та черевні (етерніти) покривні пластинки. На І сегменті передчеревця розташовані статеві кришечки, на II —гребінчасті придатки —своєрідні органи, що є лише в скорпіонів. На них містяться сенсили різної будови. Функцію цих органів до кінця не з’ясовано. Цілком імовірно, що вони є органами нюху та дотику. На чотирьох наступних сегментах розташовані легеневі стигми, що мають вигляд поперечних щілин.

Сегменти задньочеревця оточені склеритними кільцями й придатків не мають. Задньочеревце закінчується потовщеним хвостовим члеником (тельсоном), у якому міститься отруйна залоза, що відкривається протокою на кінці гострого кривого жала.

На головогрудному щиті є пара досить великих серединних очей та до п'яти пар дрібних бічних. На тазиках педипальп та двох передніх пар ходильних ніг є жувальні відростки, що спрямовані до рота.

Скорпіони — нічні хижаки: вдень вони ховаються в піску, між камінням, під корою дерев тощо, а вночі виходять полювати. Під час полювання скорпіони рухаються повільно, з піднятим догори задньочеревцем та висунутими наперед напівзігнутими педипальпами. На них розташовані чутливі волоски (трихоботрії), завдяки яким скорпіон дуже чутливо реагує на дотик до рухомих об'єктів. Здобич схоплюється клішнями педипальп (внутрішні краї обох пальців клішні озброєні міцними зубцями) і тут же передається хеліцерам. Рухаючи по черзі хеліцерами, скорпіон розриває свою здобич

і перетирає її до кашоподібної маси, після чого висисає. Якщо здобич починає опиратися, скорпіон жалить її кілька разів і потім розриває.

Скорпіони живляться лише живою здобиччю, зокрема комахами, їхніми личинками, павуками, багатоніжками. Відомі випадки, коли скорпіони поїдали дрібних ящірок і навіть мишей.

Більшість скорпіонів живородні, частина відкладає яйця, з яких швидко виход ять молод і скорпіони. Копуляції передує «шлюбна прогулянка». Самець і самиця з'єднуються клішнями педипальп, підіймають задньочеревце, і так у парі багато годин рухаються. Відшукавши якесь укриття, самець розчищає його за допомогою хвостової голки та ніг і відкладає на субстрат сперматофор. Далі він протягує над ним самицю так, щоб її статевий отвір опинився над сперматофором. Самиця звільняється від самця, розкриває статеві кришечки, захоплює ними сперматофор і вичавлює сперму в статевий отвір.

Розвиток запліднених яєць у материнському організмі триває від кількох місяців до року. Зародки живляться виділеннями особливих залозистих придатків яєчника.

Молоді скорпіони народжуються в ембріональній оболонці, яку швидко скидають. У багатьох видів самиця деякий час носить новонароджених скорпіонів на собі. Спершу скорпіони не живляться і лише після першого линяння залишають тіло самиці, починаючи активно полювати. Дорослими вони стають через рік-півтора, після семи линянь.

Для дрібних тварин, якими живляться скорпіони, їхня отрута смертельна й діє досить швидко. Для людини укус скорпіона не смертельний, і прояви отруєння через 2—3 дні проходять. Проте відомі випадки з тяжкими й навіть смертельними наслідками від укусів великих скорпіонів.