ЗООЛОГІЯ БЕЗХРЕБЕТНИХ У ТРЬОХ КНИГАХ - КНИГА 2 - Г.Й. Щербак - 1996

ТИП ЧЛЕНИСТОНОГІ (ARTHROFODA)

ПІДТИП ХЕЛІЦЕРОВІ (СНЕLIСЕRАТА)

КЛАС ПАВУКОПОДІБНІ (ARACHNIDA)

ПІДКЛАС КОСАРИКИ (OPILIONES, АБО PHALANGIDA)

Як і псевдоскорпіони, косарики — дуже поширена від тропічних до полярних районів Землі група павукоподібних. Вони трапляються в найрізноманітніших біотопах, від вологих лісів до сухих степів і пустель; деякі живуть високо в горах, на межі вічних снігів. Вони є звичайними мешканцями великих міст.

Відомо понад 3200 видів, але в природі їх, безсумнівно, набагато більше. В Україні косариків вивчено слабо. Знайдено 42 види; серед них найпоширеніші — Opilio parietinus та Phalangium орiliо (рис. 199).

Рис. 199. Косарики: Phalangium орiliо

Невелике за розміром (1—10 мм, зрідка до 2 см) тіло косарика складається з головогрудей і посегментованого черевця. У багатьох видів тергіти черевця зливаються з головогрудним щитом в один загальний спинний щит.

На передній частині головогрудного щита є пара медіальніх очей, що часто розташовані на підвищенні. Інколи очі редуковані. Хеліцери з клішнею, короткі, крім видів, котрі живляться наземними молюсками, в яких хеліцери бувають довшими, ніж тіло. Педипальпи або невеликі, щупальцеподібні, або більш масивні, з кігтем на кінці та шипами на члениках. На основних члениках педипальп і передніх ніг є жувальні лопаті.

Тіло косарика сидить на довгих тонких ногах (за невеликими винятками, коли ноги короткі), що закінчуються багаточлениковою (до 100 члеників) лапкою з кігтиками. Лапки легко обвиваються навколо стеблин трави і міцно утримують на них косарика. Лапка згинається завдяки роботі спеціальних м'язів, а розгинається під тиском гемолімфи, що заповнює лапку, тобто м'язово-механічний принцип поєднується з гідравлічним. Подібний механізм роботи кінцевих члеників кінцівок характерний і для інших павукоподібних.

Ноги легко відриваються й, відокремлені від тіла, деякий час конвульсивне скорочуються, ніби «косять», завдяки чому, за однією версією, ці тварини й дістали свою назву. Є й інше тлумачення: косарики з'являються в найбільшій кількості під час сінокосів.

Забарвлення косариків частіше сірувате, буре або чорне, але є й гарно забарвлені види. Як і більшість павукоподібних, косарики хижаки, що живляться найчастіше комахами, деякі види — молюсками. Проте досить багато видів поїдають тваринну й рослинну їжу, що розкладається, ковтаючи не тільки рідку масу, а й тверді частинки.

Дихають косарики за допомогою добре розвинених, як і в сольпуг, трахей.

Самиці мають яйцеклад, а самці — трубчастий копулятивний орган; для них характерна справжня копуляція. Запліднені яйця за допомогою яйцекладу відкладаються в ґрунт, вологий мох, листяний опад тощо. Яйця вкриваються клейкими виділеннями. Деякі косарики розвиваються з елементами метаморфозу: їхня молодь дуже відрізняється від дорослих.