Конспекти лекцій зоології безхребетних

Змістовий модуль 1. Вступ. Основні типи безхребетних: Саркомастігофори, Апікомплексні, Мікроспоридії, Мікроспоридії.

Тема лекційного заняття 1. Вступ. Основні типи безхребетних: Саркомастігофори, Апікомплексні, Мікроспоридії, Мікроспоридії

Зоологія, як система біологічних знань про тварин. Історія зоології від Арістотеля до наших днів. Значення праць К. Ліннея, Ж.- Б. Ламарка, Ч. Дарвіна у класифікації тваринного світу. Штучні та природні системи. Основні принципи сучасної систематики, таксономічні одиниці, бінарна номенклатура видів, наукова мова. Поділ тваринного світу на безхребетних та хордових. Роль безхребетних у природі, житті людини та в розвитку аквакультури. Значення праць А. Левенгука у відкритті мікросвіту. Системи найпростіших. Визначення та загальна характеристика. Порівняння тварин і рослин на різних рівнях організації живої матерії. Характеристика типу саркодових та джгутикових. Особливості будови представників класу саркодових - корененіжки, сонцевики та променевики. Різноманітність життєвих форм класу джгутикових. Забарвлені (рослинні) та безбарвні (тваринні) джгутикові. Основні представники типу та їх практичне значення. Роль джгутикових як продуцентів та паразитів. Колоніальні джгутиконосці. Роль фораменіфор і радіолярій в утворенні донних відкладень. Патогенні амеби.

Найпростіші поширені по всій земній кулі. Вони мешкають у водоймах і ґрунтах. До них належать вільноживучі та паразитичні види. Нині описано понад 30 тис. видів, проте вважається, що більшість найпростіших науці ще невідома. Найпростіші відіграють важливу роль у формуванні земної кори. Водні найпростіші є важливим компонентом живлення багатьох гідробіонтів, зокрема молоді риб. Паразитичні види викликають небезпечні захворювання людини та свійських тварин, однак деякі з них є перспективними для створення біологічних методів боротьби з шкідниками. Найпростіші - це еукаріотичні організми, що перебувають на клітинному рівні організації, повноцінні в морфологічному і фізіологічному відношеннях. Серед них є одноклітинні та колоніальні організми, багатоядерні плазмодії, багатоклітинні форми. Назва «найпростіші» не відображає їх будову, яка є складною, однак складність організації стосується клітинних структур, а не багатоклітинних утворень, як у багатоклітинних (Metazoa). Розміри найпростіших коливаються від 2 мкм до 5 см (у середньому 5-250 мкм). Найменший вид - внутрішньоклітинний паразит великої рогатої худоби Babesia bovi, розміри якого не перевищують 2-2,5 мкм. Разом з тим, розміри колоній радіолярій можуть досягати 25 см. Для найпростіших характерна різноманітність форм симетрії. Серед них є сферичні та види з променевою й двобічною симетрією. Значна кількість найпростіших є асиметричними. Найбільш різноманітні форми симетрії трапляються у планктонних морських радіолярій: вони мають мінеральний скелет, який часто утворює складні правильні геометричні фігури. Джгутикові та війчасті, що швидко рухаються, мають особливий тип симетрії - гвинтову. Клітина найпростішого, як і будь- яка еукаріотична клітина, має такі загальноклітинні органоїди, як мембрана, ядро, мітохондрії (у Microspora та деяких джгутикових їх немає), рибосоми, ендоплазматична сітка, апарат Гольджі, лізосоми тощо. Проте клітина найпростішого, оскільки вона є повноцінним організмом, має ще й специфічні органели, що різняться в різних типів найпростіших. Клітина найпростішого обмежена мембраною, або плазмолемою, яка має мозаїчну будову, типову для біомембран. Зовні до цитоплазматичної мембрани прилягає глікокалікс, який складається з мукополісахаридів. Цей шар пов'язаний з інформаційною системою клітини. В ньому містяться спеціальні рецепторні молекули. За допомогою глікокаліксу клітини можуть вибірково накопичувати з оточуючого середовища різні речовини, які потім поглинає клітина. Крім глікокаліксу, в багатьох найпростіших можуть утворюватися різні позаклітинні поверхневі структури: лусочки, клітинні стінки або будиночки (черепашки). У більшості найпростіших під мембраною утворюються допоміжні структури, які надають клітині сталої форми.

Саркодові мешкають переважно в планктоні або бентосі морів, багато представників цього підтипу поширені також у прісних водоймах і ґрунтах, є невелика кількість паразитів. Описано понад 10 тис. видів. У життєвому циклі саркодових переважає амебоїдна форма, що здатна утворювати псевдоподії. Кількість, форма та тонка будова псевдоподій різні у представників різних таксонів. Широкі лопатеві псевдоподії називаються лобоподіями, ниткоподібні, розгалужені псевдоподії, що мають здатність переплітатися (анастомозувати), - філоподіями, прямі, нерозгалужені, з опорними рядами мікротрубочок всередині - аксоподіями. Підтип складається з надкласів Корененіжки та Промененіжки. У корененіжок органелами руху й захоплення їжі є лобоподії та філоподії. Надклас Rhizopodaоб'єднує сім класів, деякі з них ще дуже погано вивчені. Справжні амеби переважно прісноводні бентосні організми, інколи паразитичні, з лобоподіями, найчастіше одноядерні, голі чи вкриті черепашкою. Клас Справжні амеби об'єднує підкласи Голі та Черепашкові амеби.