ЗООЛОГІЯ з основами екології - Г.В. Ковальчук - 2003
СУЧАСНІ УЯВЛЕННЯ ПРО ПРИРОДНУ СИСТЕМУ ТВАРИННОГО СВІТУ
На даному етапі розвитку зоології описано понад 1,5 млн. видів тварин (хоч їх існує набагато більше), і без наукової класифікації неможливо було б зорієнтуватися в цій величезній різноманітності.
В основу зоологічної класифікації покладено споріднені зв'язки та відносини між окремими групами тварин, що виникли в процесі їхнього історичного розвитку, подібність тварин за морфологічними, фізіологічними, екологічними та іншими ознаками.
Окремі категорії систематики - царство, тип, клас, ряд, родина, рід, вид - називають таксонами. Основною одиницею природної системи організмів є вид. Вид - сукупність близько-споріднених організмів, що характеризуються певними, тільки їм властивими морфофізіологічними властивостями. Для всіх особин даного виду характерна також єдність філогенетичного походження, однаковий тип обміну речовин, плідність потомства і поширення в межах певної області (території або акваторії), яку називають ареалом виду. Особини різних видів, як правило, не дають гібридів, а якщо це й відбувається, то потомство залишається безплідним, як, наприклад, мул, лошак - гібриди коня та осла.
Поширення особин одного виду в межах його ареалу нерівномірне: в одних місцях вони численні, в інших - зустрічаються рідко. Таким чином, кожен вид, як правило, складається з великої кількості популяцій, які відрізняються одна від одної залежно від умов існування. Наприклад, популяція білки звичайної, яка живе в Карпатах, відрізняється від популяції цього ж виду, що населяє східно-сибірську тайгу, розмірами, забарвленням та густотою хутра і т.д. В результаті таких змін виникає ряд географічних рас або підвидів, наприклад, у Карпатах зустрічається підвид виду білки звичайної - білка звичайна карпатська.
Назва кожного виду позначається двома словами (бінарна номенклатура), з яких перше - назва роду, а друге — власне видова. Наприклад, рід Зайці у фауні України представлений двома видами: зайцем-біляком (Lepus timidus L.) і зайцем-руса- ком (Lepus europaeus Pallas).
У систематиці прийнято використовувати латинські назви видів тварин, що є інтернаціональними. При написанні видової назви вказується (скорочено або повністю) прізвище вченого, який уперше описав дану тварину. Наприклад, після латинської назви зайця-біляка стоїть літера L., бо цю тварину описав Лінней, а зайця-русака описав Паллас.
Відповідно до сучасної систематики подібні за ознаками та близькі за походженням види об’єднуються в один рід (Genus), близькі роди - в родини (Familia), родини - в ряди (Ordo), ряди в класи (Classis), класи - в типи (Phylum).
Усі основні категорії розподіляють на одиниці другого порядку: підтипи, підкласи, підродини, підвиди. Крім згаданих таксонів у систематиці застосовують ще численні проміжні, зокрема, надряд, надродина, надклас та ін.
Загальноприйнятої системи тваринного світу ще не існує, хоча вчені постійно працюють над її вдосконаленням.
Першу спробу створити систему тваринного світу здійснив Арістотель (384-322 рр. до н.е.). Він описав 454 види тварин, поділивши їх на «тварин із кров’ю» та «тварин без крові», що приблизно відповідає сучасному поділу на хребетних і безхребетних.
Як наука систематика сформувалася лише в першій половині XVIII ст. Цьому сприяв вихід у світ праці шведського природознавця К. Ліннея (1707-1778) «Система природи» (1735). Лінней описав 4208 видів тварин, об’єднавши їх в ієрархічну систему з таких підпорядкованих категорій: вид, рід, ряд, клас. Тваринний світ Лінней розділив на 6 класів:
Перший ступінь
1. Четвероногі Серце з двома шлуночками, кров
2. Птахи червона і гаряча
Другий ступінь
3. Гади Серце з одним шлуночком, кров
4. Риби червона і холодна
Третій ступінь
5. Комахи Холодна біла рідина замість
6. Черви крові
Четвероногих він пізніше назвав ссавцями. До гадів відносив плазунів і земноводних, до комах - усіх членистоногих.
Усі інші безхребетні (найпростіші, губки, кишковопорожнинні, голкошкірі) були об’єднані в клас Черви. Лінней помилково вважав, що в червів немає червоної крові (у дощового черв’яка, наприклад, кров червоного кольору). Часто в одну систематичну групу потрапляли тварини, далекі одна від одної, бо за основу бралася одна ознака, переважно зовнішньо-морфологічна. Так, до червів Лінней відніс тропічних підземних земноводних (червуг) лише тому, що вони не мають кінцівок. Тому така система природи, як і системи послідовників К. Ліннея, була штучною, формальною, будувалася переважно на зовнішніх морфологічних ознаках. При її створенні не враховувалися філогенетичні зв’язки організмів, недооцінювалося значення для систематики анатомічної будови. Безперечно, заслугою Ліннея є те, що він дав визначення поняття «вид», ввів у систематику бінарну номенклатуру. Проте К. Ліннею було властиве метафізичне тлумачення виду. Він вважав, що види незмінні і їх стільки, скільки створив Бог. Слід зазначити, що людину як вид К. Лінней за 120 років до появи теорії Ч. Дар- віна відніс до класу ссавців, ряду приматів разом із мавпами та напівмавпами.
Одним із перших учених, що сприяв розвитку еволюційних ідей, був французький натураліст Ж.Б. Ламарк (1744 1829). Як і інші деїсти, Ламарк допускав, що Бог створив матерію і природу, але подальший розвиток природи здійснювався на основі її власних законів. Матерії було створено певну кількість, вважає він, але оскільки вона мінлива, то в ній весь час відбувається утворення нового.
Ламарк висловив геніальну думку, шо процес історичного розвитку живих організмів має поступальний характер. Форми живих організмів розвивалися і розвиваються від простих до складних.
Розробляючи природну систему тваринного світу, Ламарк виділяє 14 класів, які розміщує на шести ступенях в порядку ускладнення їх організації від найпримітивніших (клас Інфузорії) до найбільш високорозвинених (клас Ссавці). Кожний з них відрізняється від попереднього будовою основних систем органів - нервової і кровоносної. Цей порядок відображає процес історичного розвитку органічних форм від простих до складних, від низькоорганізованих до високоорганізованих. Ламарк послідовно проводить думку, що організм змінюється під впливом умов зовнішнього середовища, і що виниклі зміни передаються нащадкам. Отже, у теорії Ламарка вперше були об’єднані
ідея мінливості видів та ідея прогресивної еволюції, проте не було знайдено пояснення механізму еволюційного процесу. Ж. Кюв’є (1769-1832) увів у систематику поняття «тип», яке об'єднує класи тварин, що мають спільні ознаки в будові.
Уже наприкінці XVIII ст. розвиваються еволюційні погляди, пізніше чітко викладені Ч. Дарвіним (1809-1882) у фундаментальній праці «Походження видів» (1859). Перемога еволюційної теорії сприяла розробці природних систем органічного світу, при створенні яких основна увага дослідників зверталася на виявлення філогенетичних зв'язків, пошуки відсутніх ланок в еволюції та примітивних предків. Природна система тваринного світу ґрунтується на сукупності всіх ознак організації тварин і на їхній філогенії.
Природна система тваринного світу, створена в XIX ст., удосконалюється й тепер. Проте вже в кінці XIX ст. розпочинається третій період розвитку систематики, коли основна увага дослідників звертається на вивчення еволюції всередині виду і на з’ясування шляхів еволюції видів. Основним об'єктом дослідження стає популяція як елементарна одиниця еволюції. Цей період розвитку систематики триває досі. Зрозуміло, що поряд із детальним вивченням видів і популяцій, з яких вони складаються, вдосконалюється вся система органічного світу, а також таксономічні одиниці різного рангу. Продовжується виявлення, опис та визначення нових видів. Встановлюються й уточнюються споріднені зв’язки між видами та групами видів. Пильно вивчаються причини та фактори видоутворення, шляхи еволюції різних груп тварин та органічного світу в цілому. Тому не випадково систематику називають математикою біології. Вирішуючи складні й різноманітні завдання, систематика створює все досконалішу природну систему органічного світу, яка дає змогу не лише швидко орієнтуватися у всій різноманітності тваринних організмів, а й відображає шляхи еволюції окремих груп, їх споріднені зв’язки.
За сучасною класифікацією царство Тварини (Animalia) поділяють на два підцарства: Одноклітинні (Protozoa) та Багатоклітинні (Metazoa), які, у свою чергу, поділяються на класи, ряди, родини та види, які є обов’язковими систематичними категоріями, а також можуть включати таксони з префіксами над-, під-, що є допоміжними і використовуються переважно в систематиці великих груп тварин.
Покажемо місце в системі тваринного світу такого виду, як ворона сіра.
Тип Хордові - Chordata
Підтип Хребетні, або Черепні - Vertebrata, або Craniata
Надклас Четвероногі - Tetrapoda
Клас Птахи - Aves
Надряд Типові, або Новопіднебінні, птахи - Neognathae
Ряд Горобцеподібні - Passeriformes
Родина Воронові - Corvidae
Рід Крук - Corvus
Вид Ворона сіра - Corvus cornix L.
Запитання і завдання.
1. Назвіть основні таксономічні одиниці природної системи тваринного світу.
2. Визначте основні критерії виду.