ЗООЛОГІЯ з основами екології - Г.В. Ковальчук - 2003

Частина II. ПІДЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ – METAZOA

ТИП ΧΟΡΔΟΒΙ - CHORDATA

ПІДТИП ХРЕБЕТНІ, АБО ЧЕРЕПНІ, - VERTEBRATA

КЛАС ХРЯЩОВІ РИБИ - CHONDRICHTHYES

Підклас Пластинозяброві - Elasmobranchii

Ці риби мають розтруб, 5-7 зябрових щілин, бризкальце. Зяброві пелюстки - у вигляді пластин, розміщених на міжзябрових перегородках (звідси й назва).

Надряд Акули — Selachomorpha. Об’єднує близько 250 видів переважно морських риб, поширених у всіх океанах. Лише деякі живуть у прісних водах річок Ганг, Амазонка, озера Нікарагуа. Більшість - пелагічні види (гр. pelagos - «відкрите море»), рідше придонні, які зустрічаються до глибини 3000 м. Глибоководні мають органи свічення - фотофори. Тіло видовжене, від 20-30 см до 20 м завдовжки. Найбільша маса - до 14 т (китова Rhincodon typus і гігантська Cetorhinus maximus акули). Луска плакоїдна, з добре розвиненою емаллю. Зябрових щілин переважно по 5 з обох боків голови. Шлунковий сік містить до 1,6% соляної кислоти. Перетравлення їжі - до 5 днів. У печінці накопичується велика кількість жиру, що має не лише енергетичну цінність, а й зменшує масу тіла та збільшує плавучість. Є ректальна залоза, що відкривається у клоаку і виділяє сіль. М’язи мають здатність скорочуватись автономно, без зв’язку із головним мозком. Тому обезголовлена акула може деякий час плавати, а акула без внутрішніх органів - заковтувати здобич. При температурі нижче 15°С стають малоактивними, втрачають агресивність.

Акули мають здебільшого торпедоподібну форму тіла і високі гідродинамічні властивості (рис. 176). Переважна більшість їх - хижаки, які активно відшукують і переслідують здобич. Зуби розташовані у 5-7 рядів, із ріжучими краями; ростуть протягом усього життя особини, періодично замінюючись. Живляться акули іншими рибами, дельфінами, черепахами, птахами, молюсками, ракоподібними. Близько 50 видів акул небезпечні для людини (тигрова - Galeocerdo cuvieri, леопардова - Triakis henlei, голуба - Isurus glaucus, тупорила - Carcharhinus leucas акули, акула-молот - Sphyrna zygaena та ін.). Китова та гігантська акули живляться планктоном і дрібною рибою. У них зябра виконують роль цідильного апарата.

Рис. 176. Види акул:

а - акула оселедцева; б - акула велетенська; в - акула пилконіс; г - морський ангел; д - китова акула.

Акули яйцекладні або яйцеживородні (таких більше). Яйця відкладають у капсули із рогоподібної речовини. Найбільші яйця у китової акули - 67 см завдовжки і 40 см завширшки. Яйцеживородні акули народжують від 2 до 100 і більше малят. Вагітність триває до 2 років.

У Чорному морі поширена колюча акула, або катран (Squalus acanthias). Попереду обох спинних плавців має колючі промені; підхвостовий плавець відсутній. Має розміри до 2 м. Живе зграями. Хижак, живиться рибою, молюсками, ракоподібними. На людину не нападає. Статевої зрілості досягає в 17-річному віці. Живородна; щороку народжує від 7 до 30мальків. М’ясо катрана їстівне. Цінується жир, який одержують з печінки. З печінки катрана виготовляють препарат катрекс, що підсилює імунні функції організму людини при ракових та інших захворюваннях. Зрідка в Чорне море із Середземного заходить також коиіача акула (Scyliorhinus canicula).

Більшість акул не утворює скупчень, що затруднює їх промисел. Тому виловлюють акул порівняно мало (за масою хрящові риби становлять усього 1,5-2% світового вилову риб). М’ясо акул у більшості країн в їжу не вживається, оскільки у крові і тканинах міститься багато сечовини (до 1,5-2,8%, тоді як у кісткових - 0,02-0,03%). Здебільшого переробляються на кормове борошно. Із спеціально обробленої шкіри акул виготовляють галантерейні вироби, взуття. Шкіра із лускою використовується для полірування дерева і мармуру. Із печінки одержують жир (до 2000 л від гігантської акули).

Розробляються методи захисту людей від нападу акул.

Надряд Скати — Batomorpha. Об’єднує близько 350 видів, що зустрічаються у всіх океанах від мілководдя до глибини 2700 м; деякі живуть у тропічних ріках (Амазонка та ін.). У Чорному та Азовському морях поширені 2 види.

Довжина тіла від кількох сантиметрів до шести - семи метрів, максимальна маса - 2,5 т. Шкіра гола або вкрита шипами. Скати - бентосні тварини. У зв’язку із придонним способом життя тіло сплюснуте у спинно-черевному напрямі; грудні плавці зростаються із головою; спинний і хвостовий плавці малі; зяброві щілини та рот відкриваються на черевному боці тіла. На голові позаду очей знаходяться бризкальця, крізь які вода втягується у зяброву порожнину. Так забезпечується циркуляція води. Часто мають захисне забарвлення, яке легко змінюється залежно від кольору субстрату. Живляться безхребетними (ракоподібними, молюсками, червами), рибою. Розмножуються як відкладанням яєць, так і яйцеживородінням. Плодючість - від одного до кількох десятків ембріонів. Бентофаги і хижаки.

Рис. 177. Електричні органи ската:

а: 1 - електричний орган; 2 - бризкальце; 3 - отвір зябрової щілини; 4 - нерви, що підходять до електричного органа;

5 - перерізаний м’яз, б: 1 — нерви, що підходять до органа; 2 - кровоносні судини; 3 - центральна частина електричної пластинки;

4 - сполучно-тканинні капсули.

Електричні скати (рис. 177) (ряд Torpediniformes) мають електричні органи, що виробляють струм силою до 5 ампер і напругою 60-300 В. Електричні органи являють собою видозмінені ділянки поперечносмугастої мускулатури. М’язові волокна перетворилися на пластинки, відокремлені одна від одної сполучною тканиною, і мають здатність виробляти струм. У кожному електричному органі буває до 100-200 тис. електричних пластинок. Струм використовують для захисту і нападу, а також для орієнтації. Обмінюючись електросигналами, які сприймають за допомогою електрорецепторів, скати встановлюють взаємозв’язки між собою.

Рис. 178. Види скатів:

а - хвостокол; б - шипуватий скат; в - електричний скат; г - пила-риба; д - манта.

Пила-риба (Pristis pectinatus) - скат великих розмірів (довжина тіла - 5-6 м), має виріст - пилу, за допомогою якої захищається і нападає (рис. 178).

У прибережній зоні Чорного та Азовського морів живе морська лисиця, або шипуватий скат - Raja clavata (довжина тіла - до 100 см, маса - 3-5 кг). У нього по всьому тілу розкидані шипи, які мають захисне значення.

Зустрічається також морський кіт, або скат-хвостокол - Dasyatis pastinaca (довжина тіла - до 2 м). На хвості є довга (до 30 см) зазубрена голка, що служить для захисту. Найбільший серед скатів - манта, або морський диявол (Manta birostris), поширений у тропічних і субтропічних морях усіх океанів. Довжина тіла - 6,6 м, маса - до 2 т.