ЗООЛОГІЯ з основами екології - Г.В. Ковальчук - 2003

Частина II. ПІДЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ – METAZOA

ТИП ΧΟΡΔΟΒΙ - CHORDATA

ПІДТИП ХРЕБЕТНІ, АБО ЧЕРЕПНІ, - VERTEBRATA

КЛАС ПТАХИ - AVES

СИСТЕМАТИЧНИМ ОГЛЯД ПТАХІВ

Клас Птахи (Aves) поділяють на два підкласи:

I. Ящерохвості, або Давні, птахи (Archaeor- nithes); 2. Віялохвості, або Справжні, птахи (Neornithes). До ящерохвостих належить лише один викопний вид - археоптерикс. Підклас Віялохвості об’єднує три надряди сучасних птахів: Плаваючі (Іmрennes), Бігаючі, або Безкільові (Ratitae), та Кілегруді птахи (Carinatae). За іншою класифікацією (М.П. Наумов, М.М. Карташов, 1979 р.) до підкласу Віялохвості відносять 2 надряди: І. Плаваючі з одним рядом - Пінгвіноподібні, та II. Типові, або Новопіднебінні птахи (Neognathае), до якого належать усі інші ряди.

Ряд Пінгвіноподібні — Sphenisciformes. Включає близько 20 видів, поширених у Південній півкулі від берегів Антарктиди до 30° південної широти (рис. 226). Окремі види зустрічаються і біля екватора. їх поширення пов’язане з холодними океанічними течіями. Довжина тіла - від 40 (галапагоський пінгвін) до 120 см (імператорський пінгвін), маса - від 3 до 42 кг. Пінгвіни втратили здатність до польоту і набули пристосувань до плавання (зі швидкістю 36 км/год), також пірнання (на глибину до 20 м, а імператорський пінгвін - до 200 м). Тіло обтічне, вкрите лускоподібним щільним оперенням (без аптерій). Зверху тіло вкрите чорним або сірим оперенням, знизу - білим. Крила перетворилися на ласти; задні кінцівки віднесені назад. Грудина і грудна мускулатура розвинені добре, хоча кіль грудини невисокий.

Кістки не пневматичні. Усі пальці спрямовані вперед і з’єднані плавальною перетинкою. На землі тіло тримають вертикально, пересуваються, крокуючи, рідше бігаючи. По снігу ковзають на череві. Живляться у морі дрібною рибою, молюсками, ракоподібними. Більшість пінгвінів гніздиться колоніями, у яких буває до 1 млн. особин. Гнізда влаштовують на поверхні землі, використовуючи для цього здебільшого камінці, інші гніздяться у заглибленнях скель чи норах під корінням дерев. Відкладають здебільшого 2 яйця. Імператорський і королівський пінгвіни яйце (одне) утримують весь інкубаційний період па лапах, прикривши складкою шкіри. Усі пінгвіни - моногами; пари у них утворюються, напевне, на все життя. Насиджують або обидва партнери, або лише самець. У цей час багато видів тривалий період нічого не їдять (імператорський пінгвін - до 2 місяців, втрачаючи до 40% маси тіла). Батьки годують пташенят від 3 до б місяців, приносячи їм їжу з океану. В позагніздовий період мандрують в океані, віддаляючись від місць гніздування на 800-1000 км. Більшість видів повертається після кормових міграцій на старі місця гніздування. Ворогів у пінгвінів небагато. У морі на них нападають морські леопарди, на суші на пташенят - поморники, а яйця, що залишилися без нагляду, можуть викрасти білі сивки. Належать пінгвіни імператорський (Aptenodytes forsteri), дещо менший від нього — королівський - А,. patagonica (до 91— 96 см завдовжки), аделі (Pygoscelis adeliae), малий (Eudyptula minor); галапагоський пінгвін (Spheniscus mendiculus) - найпівнічніший вид.

Рис. 226. Пінгвін королівський

Рис. 227. Види бігаючих птахів:

1 - страус африканський; 2 - казуар; 3 - ківі; 4 - нанду; 5 - ему.

Ряд Африканські страуси — Struthioniformes. Належить лише один вид (із сучасних птахів) - страус африканський (Struthio camelus), поширений у степах і пустелях Африки та Аравійського півосторова. У четвертинному періоді близькі до нього види жили в Україні, Ірані, Монголії, Китаї. Найбільший із сучасних птахів (висота - до 3 м, маса - до 100 кг) (рис. 227). Як і інші безкільові птахи, втратили здатність до польоту і пересуваються за допомогою задніх кінцівок. Крила короткі, недорозвинені. Грудина невелика, без кіля. Грудні м’язи розвинені погано. Оперення нещільне, оскільки на борідках немає гачків. Задні кінцівки масивні, сильні, кількість пальців у зв’язку зі швидким бігом скоротилася до двох. Птахи виводкові. Живляться рослинною їжею та дрібними наземними тваринами. Здатний до швидкого бігу (до 70 км/год при довжині кроку 4-5 м). З одним самцем тримається 2-5 самок, які відкладають яйця (масою близько 1,5 кг) в одне спільне гніздо. Самець насиджує кладку вночі, самки - по черзі вдень. У позагніздовий період живуть стадом по 20-30 особин.

Ряд Нандуподібні — Rheiformes. Належать птахи (висота - до 150 см і маса - 40-50 кг), що населяють степові та передгірські простори Південної Америки. Полігами. У період розмноження утворюється гарем з одного самця і 5-7 самок. Самки відкладають у спільне гніздо 20-40 яєць. Висиджує кладку і водить пташенят лише самець. Представник - нанду (Rhea americana).

Ряд Казуароподібні — Casuariiformes. Цей ряд об’єднує чотири види страусоподібних нелітаючих птахів, що населяють степи і пустелі Австралії та тропічні ліси Нової Гвінеї. Ноги трипалі; оперення волосовидне. Належать казуари (3 види) та ему (Dromiceius novaehollandiae). У казуарів (род. Сasuагіdае) на голові є роговий виріст («шлем»), на шиї - голі, без оперення, яскраво забарвлені ділянки, вкриті потовщеною шкірою. Висота - до 150 см, маса тіла - до 80 кг. Ему (висота - до 170 см, маса - 45-55 кг) відрізняються сильною редукцією крил. Моногами. Самка відкладає 7-8 яєць. Насиджує яйця і турбується про пташенят самець. Живляться плодами, насінням, комахами. М'ясо і яйця страусів їстивні, білі пера хвоста і крил використовуються для прикрас.

Більшість безкільових збереглися тепер у заповідниках. У заповіднику Асканія-Нова акліматизовано африканських страусів, нанду, ему і казуарів. Влітку їх випускають у просторі вольєри, де вони пасуться разом із копитними. Акліматизація страусів дає змогу планувати створення страусових ферм.

Ряд Ківіподібні — Apterygiformes. Об’єднує 3 види птахів, серед яких найбільш поширеним на островах Нової Зеландії є ківі звичайний - Apteryx australis (довжина - до 50 см, маса - 2-3 кг). Компактне тіло рівномірно вкрите волосовидним оперенням (аптерії відсутні). Крила редуковані, хвіст відсутній, ноги короткі, сильні, чотирипалі, з гострими кігтями. Дзьоб довгий, гнучкий, ніздрі розміщені на самому кінці. Біля основи дзьоба - вібриси. Птах винюхує у вологому ґрунті червів та комах, якими й живиться. Активний вночі; вдень ховається під корінням, у норах, кущах. Там же влаштовує гніздо, у яке самка відкладає 1-2 яйця (друге іноді через тиждень), масою до 500 г, що становить до 20% маси тіла птаха. Насиджує самець близько 50 днів, зрідка відлучаючись, щоб поїсти. Пташенята протягом 5-7 днів залишаються в гнізді і нічого в цей період не їдять. Чисельність цих птахів скорочується внаслідок зменшення площі лісів, знищення їх кішками, собаками, ласками. Знаходиться під охороною (з 1921 р.).

Ряд Гагароподібні — Gaviiformes. Птахи розміром як свійська курка або гуска (довжина тіла - 60-90 см, маса - від 1 до 4,7 кг). Поширені по водоймах помірних і північних широт Північної півкулі. Тіло і шия видовжені, голова плоска, дзьоб шилоподібний, хвіст короткий, ноги віднесені назад, тому по суші пересуваються погано, плазуючи на череві й відштовхуючись ногами. Три передні пальці з’єднані плавальною перетинкою. Чудово плавають і пірнають на глибину до 25 м і більше (за даними окремих авторів - до 70 м). Під водою можуть залишатися 2-3 хв., пропливаючи 200, а то і більше, метрів. Злітають тільки з води, дистанція розбігу велика. Політ важкий, з частими помахами крил. Живляться смітною малоцінною рибою та водними безхребетними. Примітивне з рослинних решток гніздо розміщують недалеко від води (іноді це просто ямка на землі). У кладці - 2-3 строкатих яйця; насиджують їх обидва партнери по черзі близько місяця. Птахи виводкові. Самки дещо більші від самців. Належать до мисливських птахів, проте м’ясо має низькі смакові якості (з присмаком риби). Шкурка черевця,

грудей і шиї (так зване пташине хутро) використовується для оздоблення одягу та виготовлення прикрас.

Ряд об’єднує 5 видів, з яких в Україні зустрічається 3. Гагара чорновола - Gavia arctica (маса тіла - 1800-3300 г) гніздиться на озерах північних районів Європи та Азії. На всій території України зустрічається під час перельотів. У невеликій кількості птахи зимують на Чорному та Азовському морях, на незамерзаючих ділянках деяких рік (Дніпра, Дністра, Тиси, Прута). Влітку окремих особин спостерігали в Чорноморському заповіднику. Гагара червоновола - G. stellata (маса тіла - 1200-2460 г) гніздиться в тундрі, лісотундрі і частково в тайзі. В Україні здебільшого пролітний птах. Невелика кількість зимує у тих самих місцях, що й гагара чорновола. Повсюдно потребує охорони. Гагара полярна - G. іmmеr - найбільша серед гагар (маса тіла - від 2 до 4,7 кг). В Україні - рідкісний залітний птах. Гніздиться у зоні тундр та лісотундр. Потребує охорони.

Ряд Норцеподібні — Podicipediformes. Птахи дещо менших розмірів, ніж гагари (довжина тіла - 22-60 см, маса - від 125 г до 1,4 кг). Поширені на материкових водоймах (з густими підводними заростями) усього світу, крім Антарктиди та високих широт Арктики.

Як і в інших водоплавних птахів, оперення щільне, добре розвинений пух. Голова невелика; ноги віднесені далеко назад; хвіст дуже короткий; шкірясті перетинки облямовують кожен палець зокрема. По землі ходять дуже погано, але плавають і пірнають чудово. Літають швидко, проте з водою розлучаються неохоче; злітають після значного розбігу по воді. Гнізда будують із рослин плаваючі, або ж розміщують їх на березі, біля самої води. Яйця (3-8) лежать на вологій підстилці, а часто навіть занурені у воду. Насиджують обидва партнери протягом 21-28 днів. Залишаючи гніздо, яйця маскують рослинними рештками. Птахи виводкові. Перші мандри пташенята здійснюють у матері на спині: вона з ними плаває і навіть пірнає, притискуючи до себе крилами. Живляться безхребетними, пуголовками, дрібного рибою. Заковтують пір’я, яке, заданими одних авторів, допомогає у перетиранні їжі, інші ж вважають, що так утворюється своєрідне сито, яке затримує неперетравлені риб’ячі кісточки.

Всього відомо близько 20 видів норцеподібних; на прісних водоймах України зареєстровано 5 видів норців: малий (Podiceps ruficollis), чорношиїй (Р. nigricollis), червоношиїй, або вухатий (Р. auritus), сірощокий (Р. griseigena) та великий (Р. cristatus).

Норець великий - найбільший серед норцевих (маса - 650- 1400 г). У шлюбному оперенні добре помітні іржастий, а по краю - темний «комір» та довгий роздвоєний чорний «чуб» (восени та взимку відсутні). Поширений по всіх прісних водоймах України, крім гірських районів Криму і Карпат. Зимує на Чорному та Азовському морях, незамерзаючих лиманах, у дельті Дністра та на Дніпрі під Києвом. Малоцінний мисливський птах (м’ясо з присмаком риби). Шкурки з черевця і грудей, де пір’я густе, ніжне та м’яке, використовують як хутро.

Ряд Пеліканоподібні, або Веслоногі, — Pelecaniformes. Належать птахи середніх та великих розмірів: довжина тіла - 55-180 см, маса - від 300 г до 9-14 кг (пелікани). Поширені по всьому світу (крім Антарктиди). Ноги короткі, усі чотири пальці з’єднані суцільною плавальною перетинкою. Оперення щільне, густе; у багатьох видів - шлюбне вбрання. Добре плавають, більшість пірнають; по землі ходять повільно і незграбно. Живляться рибою та іншими водними тваринами. Стравохід і шлунок, розтягуючись, вміщують багато їжі. Моногами. Гніздяться колоніями від десятків до сотень і тисяч пар по берегах морів чи великих прісних водойм. Гніздо влаштовують на землі, виступах скель, заломах очерету, деревах. Яйця (від 1 до 6) насиджують обидва партнери. Пташенята з’являються сліпими і голими. Батьки годують пташенят 6-15 тижнів спочатку напівперетравленою їжею, а потім рибою.

Ряд об’єднує 55 видів, з них в Україні - 5 із двох родин - Пеліканові (Pelecanidae) і Бакланові (Phalacrocoracidae). Пеліканові - птахи великих розмірів сіруватого чи рожево-білого забарвлення з довгим дзьобом, знизу якого є великий шкірястий мішок, здатний розтягуватися. Живляться рибою, яку, як сачком, підхоплюють піддзьобком. Часто полюють зграями, підганяючи рибу до берега. В Україні під час кочівель зустрічаються два види пеліканів: рожевий (Pelecanus onocrotalus) та кучерявий (Р. crispus). Гніздяться в дельті Дунаю (на території Румунії). В Україні в дельті Дунаю та Дністра зустрічаються великими бродячими зграями. Залітних птахів спостерігали в різних місцях України, здебільшого поблизу Чорного та Азовського морів. Обидва види потребують охорони.

До бакланових належать птахи середніх розмірів (маса тіла - 900-3000 г), темного забарвлення з сильним дзьобом, що закінчується зігнутим донизу гачком, і довгим клиноподібним хвостом. На землі тулуб і шию тримають майже вертикально.

Добре пірнають (до 10 м). Іноді полюють разом з пеліканами. В Україні 3 види бакланів: великий (Phalacrocorax carbo), довгоносий, або чубатий (Р. aristotelis), і малий (Р. pygmaeus). Баклан чубатий гніздиться колоніями здебільшого на морському узбережжі Криму, великий - в гирлах Дунаю і Дністра. Зимують на Чорному, рідше Азовському морях. При масових скупченнях баклан великий може завдавати шкоди рибному господарству, тому у деяких рибопромислових районах його чисельність регулюється. Чисельність бакланів довгоносого і малого в останні роки скорочується (внаслідок забруднення водойм, погіршення кормової бази, турбування птахів під час гніздування). Потребують охорони.

Ря[д Голінасті, або Лелекоподібні, — Ciconiiformes. Об’єднує великих і середніх птахів (довжина тіла - 50-160 см, маса - 130-5500 г) з довгими ногами та шиєю, з гострим міцним дзьобом (у більшості видів) (рис. 228). Нижня частина гомілки гола. Крила довгі і широкі, хвіст короткий, прямий або заокруглений. Живуть біля води, живляться різноманітною тваринною їжею. Птахи перелітні. Моногами. Гніздяться часто колоніями; рідше - поодиноко. Нагніздні птахи. У насиджуванні і вихованні пташенят беруть участь обидві статі. У сучасній фауні 118 видів (у фауні України - 13). Належать родини Лелекові, Чаплеві, Ібісові та ін.

Рис. 228. Види голінастих птахів:

а - лелека білий; б - чапля біла; в - колпик; г - чапля сіра; д - коровайка; е - бугай.

Представник родини Лелекові (Ciconiidae) лелека білий, або чорногуз (Ciconia ciconia), поширений у Європі, Азії, Америці. В Україні гніздиться по всій території, крім південного сходу та Криму (фото 2 на вкладці). Тримається в антропогенних ландшафтах. Гніздиться окремими парами. Зимує у Південній Африці та Південній Азії. На території України з’являється у березні, відлітає у вирій у серпні-вересні.

Лелека чорний (С. nigra) поширений від Прибалтики до Далекого Сходу, але всюди нечисленний. В Україні гніздиться поодинокими парами в лісах Карпат і деяких районах Полісся. Як рідкісний зникаючий птах потребує охорони. Живляться різноманітною тваринною їжею: земноводними, плазунами, рибою, комахами.

До родини Чаплеві (Ardeidae) належать птахи, що значно відрізняються за розмірами, але подібні за зовнішнім виглядом: мають конічний дзьоб з гострими ріжучими краями, довгу рухливу шию, їх задній палець по довжині майже дорівнює переднім. Здобич підстерігають, стоячи на мілководді. У польоті шию втягують у плечі, а ноги відставляють. Належать чаплі руда (Ardea purpurea), сіра (A. cinerea) з добре вираженим на голові чубом, велика біла (Egretta alba) та мала біла (E. garzetta), у яких навесні на спині з’являються довгі розсукані пера (егретки), а також бугай (Botaurus stellaris), бугайчик (Ixobrychus minutus) та ін. Бугай і бугайчик ведуть присмерковий та нічний спосіб життя; у разі небезпеки можуть затаїтися, витягнувши вертикально шию і голову. У пониззі Дністра, Дніпра і Дунаю гніздиться чапля жовта (Ardeola ralloides), чисельність якої скорочується. Потребує охорони.

Ряд Гусеподібні — Anseriformes. Належать водоплавні птахи масою від 200 г до 13,5 кг, при довжині тіла від 38 до 150 см. Оперення щільне, добре розвинений пух. Оперення щедро змащується виділеннями з куприкової залози. Дзьоб плескатий, має по краях зубчики, які допомагають проціджувати воду під час добування їжі. Ноги короткі, плавального типу. Три передні пальці з’єднані плавальною перетинкою. Живляться рослинною і тваринною їжею. Серед гусеподібних є полігами і моногами. У деяких видів (лебеді, гуси) пари зберігаються до загибелі одного із партнерів. Насиджує яйця самка, а самець охороняє гніздо. Водять пташенят самець і самка. А от у багатьох качок пари утворюються лише на період розмноження. Насиджує і охороняє виводок лише самка. Гніздяться гусеподібні здебільшого на землі, рідше в дуплах, норах, але завжди поблизу води. Виводкові. У позагніздовий період тримаються зграями. Перелітні. Лише в південних областях ведуть осілий або кочовий спосіб життя (рис. 229).

Рис. 229. Види гусеподібних птахів:

а - лебідь-шипун; б - гуска-гуменник; в - крижень; г - чернь морська; д - гага звичайна.

Ряд об’єднує 150 видів, з них у фауні України - 33, що належать до однієї родини Качині (Anatidae) і родів: Лебідь (Cygnus), Гуска (Anser), Качка (Anas), Гага (Somateria), Крохаль (Mergus) та ін. На території України зустрічається 3 види лебедів: лебідь- кликун, лебідь-шипун і лебідь малий. Лебідь-кликун (Cygnus cygnus) поширений у тайговій, подекуди тундровій зонах Євразії, на схід - до Камчатки і Далекосхідного краю. В Україні практично не гніздиться (дуже рідко - у плавнях Дністра і Дунаю), узимку зустрічається біля берегів Чорного моря, а під час перельоту - і в центральних та північних областях України. Лебідь-шипун (С. olor) - звичайний гніздовий птах гирла Дністра та Дунаю, рідкісний - у гирлі Дніпра та на Західному Поліссі. Зимує на Чорноморському узбережжі. Лебідь малий, або тундровий (С. bewickii), поширений на території тундри Європи та Азії. В Україні - рідкісний залітний птах. Як нечисленний вид занесений до Червоної книги України. Лебеді - цінні декоративні паркові птахи. В умовах України взяті під охорону.

Гуска сіра - Anser anser (маса дорослих самців - до б кг) гніздиться на великих ставках і болотах у степовій та лісостеповій зонах України. Гнізда влаштовує серед очерету на невеликих острівцях чи на берегах великих мілководних заболочених водойм. Живиться переважно рослинною їжею. Зимує на морському узбережжі нашої країни, а також у дельтах рік Чорного, Азовського і Середземного морів та у плавнях Дунаю. Зустрічається також на нашій території під час перельотів велика білолоба (А. albifrons) та мала білолоба (A. erythropus) гуски, які гніздяться на півночі, а зимують на півдні Європи та Азії (у невеликій кількості і на Чорноморському узбережжі та на Дніпрі під Києвом). Зрідка залітають на нашу територію гості з далекої Півночі - казарка білощока (Branta leucopsis) та червоновола (Rufibrenta ruficollis), гага звичайна - Somateria mollissima (невелика гніздова колонія утворилася у Чорноморському заповіднику). Потребують охорони.

Серед качиних найбільш поширеним і численним видом є крижень - Anas platyrhynchos (маса - до 2 кг). Гніздиться по всій території України. Гнізда влаштовує найчастіше на землі, поблизу заболочених мілких водойм, а іноді і на деревах - у дуплах чи використовує залишені гнізда великих птахів. Гніздо, як і інші качки, вистилає власним пухом. У кладці - 8-10 яєць. Живиться рослинною їжею, рідше - дрібними водними безхребетними. Частина крижнів зимує на незамерзаючих водоймах нашої країни, проте більшість відлітає в Західну Європу, Африку, на Середземне море. Поширені на нашій території також чирок-свистунок (Anas сгесса), чирок-тріскунок (A. querquedula), гоголь (Bucephala clangula), качка сіра (Anas strepera), чернь червоноголова (Aythya ferina) та інші види качиних.

Ряд Соколоподібні — Falconiformes. Птахи середніх і великих розмірів (довжина тіла - від 15 до 120 см, маса - від 60 г до 12 кг). Поширені повсюди, крім Антарктиди.

Ряд об’єднує 270 видів птахів (рис. 230), з них у фауні України - 34 (30 видів більш-менш регулярно гніздяться). Мають пристосування до хижацького способу життя: сильний, гачкуватий дзьоб; на коротких чотирипалих лапах - гострі, загнуті кігті; добре розвинені м’язи грудей і кінцівок, гострий зір; швидкий політ. Оперення жорстке і щільно прилягає до тіла. Біля основи дзьоба є восковиця. Живляться переважно живими тваринами, рідше - падлом. У природі здійснюють санітарні і селекційні функції, знищуючи хворих, слабих і старих тварин, які переобтяжують природні популяції. Знищуючи шкідників сільського і лісового господарства (комах, гризунів), приносять велику користь народному господарству.

Рис. 230. Соколоподібні та сови:

а — яструб великий; б - гриф сніжний; в - канюк звичайний; г - шуліка чорний; д - беркут; е - боривітер;

є - лунь польовий; ж — сова сіра довгохвоста.

Денні хижаки - моногами. У багатьох видів пари зберігаються до загибелі одного із партнерів. Самки більші за розмірами від самців. Гніздяться поодиноко, у кладці - від 1-3 до 4-17 яєць. Насиджують кладку і годують пташенят обидва партнери. Нагніздні птахи.

Усі представники нашої фауни належать до підряду Соколині (Типові хижаки) - Falcones, який об’єднує три родини: Скопині (Pandionidae),

Яструбині (Accipitridae) та Соколині (Falconіdae).

До родини Скопині належить лише один вид — скопа - Pandion halietus (маса тіла - 1,3-1,9 кг). Крила великі, низ тіла білий. Живиться рибою, за якою з висоти 20-25 м кидається у воду; ловить її лапами. Найчастіше здобиччю скопи стає хвора чи виснажена риба. Оселяється поблизу великих водойм, багатих рибою. Гнізда, які можуть бути в діаметрі до 1,7-1,8 м, споруджує на високих деревах (на висоті 10-20 м). У нашій фауні - рідкісний зникаючий вид, на гніздуванні виявлений лише в Сумській і Чернігівській областях. Перелітний птах. Зимує на півдні Європи та Африки. Потребує охорони.

Родина Яструбині об’єднує кілька родів хижих птахів, що живляться живою здобиччю, а також падлом, зрідка комахами. Так, яструби (рід Accipiter) на здобич нападають із засідки. Короткі тупі крила та довгий хвіст забезпечують можливість маневрувати, переслідуючи птахів у кронах дерев. Поширені у лісах різних типів і ведуть осілий спосіб життя яструб великий, або тетерев'ятник (Accipiter gentilis), яструб малий (A. nisus).

Орли (рід Aquila) часто і довго ширяють, виглядаючи велику здобич, іноді підстерігають мипювидних гризунів біля нір. На території України зрідка зустрічається беркут - Aquila chrysaetos (маса тіла - до 5 кг, розмах крил - до 2 м), кілька пар якого гніздиться в Карпатах; степовий орел - A. nipalensis (маса тіла до 4 кг), що зрідка гніздиться в заповіднику Асканія-Нова; орел-могильник - A, heliaca (маса - до 4 кг) - рідкісний гніздовий птах Криму, лісостепової та степової зон. Лунь (рід Circus)

- жителі відкритих ландшафтів (полів, луків та боліт) повільно літають понад землею, схоплюючи здобич (мипювидних гризунів, ящірок, дрібних птахів тощо). У нашій фауні поширені лунь польовий (Circus cyaneus), лунь степовий (С. macrourus), лунь луговий (С. pygargus), лунь болотяний (С. aeuruginosus). Переважно мипіовидними гризунами живляться канюк звичайний (Buteo buteo) - досить численний гніздовий і перелітний птах всіх лісових районів України; зимняк (В, lagopus) - зимуючий птах на всій території України (зустрічається з кінця вересня до квітня); степовий канюк (В, rufinus) - дуже рідкісний птах України. Рідкісні гніздові птахи Криму стерв'ятник (Neophron percnopterus), чорний гриф (Aegypius monachus), білоголовий сип (Gyps fulvus) живляться мертвими тваринами і навіть тими, що почали розкладатися. Шуліка чорний (Milvus korschun) та шуліка рудий (М. milvis) живляться різноманітною їжею: гризунами, дрібними птахами, комахами, падлом. Осоїд (Pernis apivorus) надає перевагу диким бджолиним комахам (осам, бджолам, джмелям), змієїд (Circaetus ferox) - плазунам.

До родини Соколині (Falconidae) належать представники, що мають зубчик на наддзьобку, якому відповідає вирізка на піддзьобку. Дуже рухливі птахи, що полюють на живу здобич, часом більшу за них (зайців, качок), падло не їдять. Однак основна їх їжа - мишовидні гризуни та дрібні птахи. Належать сокіл-сапсан (Falco peregrinus), балобан (F. cherrug), кібчик (Erythropus vespertinus) та ін.

Ряд Куроподібні — Galliformes. Належить понад 250 видів птахів, поширених в усіх частинах світу, з них в Україні - 7. Птахи великого та середнього розміру, рідше дрібні (довжина тіла - 12-125 см, маса - від 45 г до 6-8 кг) (рис. 231). Особливості зовнішньої морфології пов’язані з наземним способом життя. Тіло компактне, крила короткі й широкі; дзьоб короткий, опуклий; ноги сильні, з довгими, злегка зігнутими кігтями, пристосованими до розгрібання ґрунту. Рослиноїдні, проте у літній період споживають безхребетних. Для кращого перетирання їжі проковтують пісок, камінці. Більшість куриних - полігами. Самці більших розмірів і яскравіше забарвлені. Про пташенят турбуються здебільшого самки. Гніздяться на землі. У кладці - від б до 24 яєць. Виводкові птахи. Ведуть осілий або кочовий спосіб життя, і лише перепілки - перелітні. Належать тетерева, глухарі, куріпки, перепели, фазани, рябчики, кеклики.

Рис. 231. Різні види птахів:

а - глухар; б - куріпка біла; в - рябчик; г - перепел; д - фазан; е — гоацини (дорослий і молодий); с — дрохва.

Тетерев звичайний - Lyrurus tetrix (маса від 700 до 1600 г) поширений у лісостеповій та лісовій зонах Євразії. В умовах України - нечисленний птах Полісся. Добре виражений статевий диморфізм. Самка відкладає від 4 до 14 яєць, які насиджує до 25 днів. Спостерігається високий відсоток загибелі яєць та молодняка через несприятливі кліматичні умови, хижаків, випасання худоби. У літній період живляться і рослинною, і тваринною (дрібними безхребетними) їжею, узимку - бруньками, сережками берези, вільхи, верби. Восени утворюють зграї, які зберігаються протягом усієї зими. Узимку ночують у снігу, іноді прориваючи в ньому ходи до 10 м. У сильні заметілі можуть залишатися під снігом по кілька днів. Трапляються випадки, коли сніг вкривається твердою кіркою, з-під якої птахи не можуть вибратися і масово гинуть.

Глухар звичайний - Tetrao urogallus (маса - до б кг) населяє зону тайги Євразії, але в багатьох місцях він зник у зв’язку з вирубуванням лісів. В Україні рідкісний (інколи зустрічається на Поліссі та в Карпатах). Полігамний вид з яскраво вираженим статевим диморфізмом. Самка відкладає 7-9 яєць і насиджує 24 дні. Живлення глухаря змінюється за сезонами: взимку споживає здебільшого хвою; у весняно-літній період - ягоди, хвою. Як нечисленний птах потребує охорони. Токовища та місця гніздівель глухаря охороняються у Поліському та Карпатському заповідниках.

Куріпка сіра - Perdix perdix (маса тіла - до 500 г) поширена повсюди, за винятком Крайньої Півночі і зони тайги, але останнім часом у зв’язку з розвитком землеробства подекуди зустрічається і там. В Україні найчисленніша в степовій та лісостеповій зонах, де заселяє поля, луки, яри. Гніздиться парами. Самка відкладає від 12 до 22 яєць, насиджує 20-22 дні. Пташенят водять і самець, і самка. Куріпка сіра поїдає шкідливих черепашок, колорадських жуків, слизнів, а також насіння бур’янів, е дуже корисним птахом. Проте в останній період чисельність її різко зменшилася внаслідок використання пестицидів. Небезпечними ворогами куріпки е бродячі коти й собаки, які знищують кладки яєць, пташенят і дорослих.

Куріпка біла - Lagopus lagopus (маса - 400-500 г) поширена в зоні тундри. Узимку просувається в лісотундру та лісову зону. Трапляється іноді і в північних районах України. Улітку має коричневе забарвлення, узимку - біле, навесні і восени - строкате. Птах цей добре пристосувався до наземного способу життя: швидко бігає, спритно затаюється, має захисне забарвлення оперення та яєць. Гніздиться парами. Самка насиджує яйця, а самець охороняє гніздо. У період вигодовування пташенят кілька виводків об’єднуються в одну зграйку, в якій дорослі птахи спільно захищають молодь. Усю зиму куріпки тримаються зграями. Живляться майже виключно рослинною їжею (бруньками, сережками, ягодами, листям, насінням). У горах Криму і в Закарпатті акліматизовано кеклика (Alectoris kakelik), а у південних приморських областях і Закарпатті - фазана (Phasianus colchicus). До ряду Куроподібні належать також північноамериканські індики, дика банківська курка та ін. Дика банківська курка (Gallus gallus) поширена в Індії, Бірмі та на Малайському архіпелазі. Живе в чагарниках та в лісах; гніздиться на землі. У кладці - 5-8 яєць білого кольору, які насиджує самка. Живиться насінням, вегетативними частинами рослин, комахами. Курині - цінні мисливські птахи, проте чисельність їх в Україні незначна, тому повсюди їх треба охороняти, розводити штучно на спеціальних птахофермах і потім випускати у мисливські угіддя.

Ряд Журавлеподібні — Gruiformes. Належать 214 видів птахів, поширених повсюди (крім полярних областей), однак більшість має обмежений ареал. В Україні - 15 видів (у тому числі і залітних). Різні родини Журавлеподібних іноді виділяють у самостійні ряди, проте за системою Уетмора 13 сучасних родин (триперсткові, журавлині, пастушкові, дрофові, лежневі та ін.) об’єднують в один великий ряд. Птахи від дрібних (маса 30 г) до великих (16 кг масою та 2 м висотою) розмірів. Переважно наземні, пов’язані з болотами чи навколоводними біотопами, деякі живуть у сухих степах і лише окремі - водні чи лісові.

Родина Журавлині - Gruidae — об’єднує птахів масою від 2 до 15 кг і висотою від 79 до 152 см, які мають довгі сильні ноги та довгу шию (рис. 232). Дзьоб прямий, списовидний. Пальці біля основи з’єднані короткою перетинкою, задній палець розміщений вище за інші. Хвіст утворений довгим, розсуненим пір'ям, що звисає вниз. У польоті шию і ноги витягують майже по прямій лінії (як лелеки), на дерева не сідають. Видають сильні трубні звуки (курликання). За резонатор при цьому править видовжена трахея. Моногами, пари зберігаються протягом багатьох років. У бранний період спостерігається складне токування: групові і парні танці. Гніздо на землі. Яєць - 1-2; насиджує переважно самка (близько місяця). Птахи виводкові. Переважно рослиноїдні (поїдають зелені частини рослин, насіння, ягоди), можуть живитися і тваринами (комахами, земноводними, плазунами, яйцями птахів). Під час линяння оперення крил не здатні до польоту.

На території України зустрічаються три види, з яких два зрідка гніздяться, а один - залітний (журавель білий, або стєрх - Grus leucogeranus). Журавель сірий (G. grus) гніздиться в небагатьох районах Полісся і східного Лісостепу. Журавель степовий, або красавка (Anthropoides virgo), у районі Сиваша і Керченської затоки. На прольоті бувають по всій території країни. Зимують у Північній і Східній Африці і Південній Азії. Як рідкісні види і окраса рідної природи потребують охорони. До Червоної книги МСОП занесено половину видів журавлів світу (усього відомо 14 видів). Основна причина скорочення їх чисельності - руйнування людиною середовища: розорювання степів, осушення боліт тощо. Багато птахів гине, розбиваючись об лінії електропередач. Журавлі дуже полохливі і при насиджуванні яєць залишають кладку, якщо людина з'явиться у полі їх зору за кілька сотень метрів від гнізда.

Рис. 232. Журавлі: а - сірий; б - красавка; в - білий.

Родина Дрохвові - Otididae - птахи великого і середнього розміру (маса - 1-16 кг). За зовнішнім виглядом подібні до куриних. Мають масивний тулуб, велику голову; лапи відносно короткі, трипалі; дзьоб короткий і стиснутий зверху. Живляться рослинною і тваринною їжею. Моногами або полігами. Гніздо будують на землі. У кладці - 1-5 яєць. Про потомство турбується лише самка. Птахи виводкові. Пташенята мають захисне забарвлення і здатність до затаювання. В Україні зустрічається 2 види - дрофа і стрепет. Дрохва - Otis tarda(маса - до 16 кг) - найбільший із птахів нашої країни. Поселяється на степових ділянках, полях. Ареал і чисельність дрофи, як і хохітви (Tetrax tetrax), в останній період різко скоротилися внаслідок господарського освоєння степів і напівпустель та переслідування з боку людини. Під час оранки гинуть яйця, а від застосовування отрутохімікатів і під час збирання урожаю - пташенята та дорослі птахи. В Україні дрофа - дуже рідкісний гніздовий птах Причорноморських степів та Криму, що зимує у південній частині степової зони; стрепет - зникаючий вид (лише кілька пар гніздиться в Чорноморському заповіднику, Асканії-Нова). Обидва види, як і рідкісний залітний птах джек (Chlamydotis undulata), потребують охорони та штучного розведення.

Родина Пастушкові - Rallidae - об'єднує птахів, що мають стиснуте з боків тіло (завдовжки 16-63 см), помірної довжини ноги, довгі пальці (кожен із шкірястою оторочкою). Болотні, рідше водні птахи, що пристосувалися до життя серед густих заростей. Швидко бігають (деякі навіть по водяних рослинах), спритно лазять у заростях, добре плавають і пірнають. Літають погано. Гнізда мостять на землі у заростях; у лиски бувають і плавучі. У кладці - 6-12 яєць; насиджують і водять виводок обидва партнери. Птахи виводкові. Жителями боліт і вологих луків нашої країни є деркач (Сгех сгех), погонич (Porzana porzana), пастушок (Rallus aquaticus), лиска (Fulica atra), водяна курочка (Gallinula chloropus) та ін. Усі вони - гніздові перелітні птахи, що зимують на півдні Європи (у тому числі і України), у Північній Африці, Південній Азії та ін.

Ряд Сивкоподібні - Charadriiformes. Включає підряди Куликові (Charadri і) та Мартинові (Lari). До куликових належать дрібні та середнього розміру птахи (маса від 20 до 1100 г), поширені переважно у Північній півкулі. Населяють різноманітні приводні біотопи (прибережні та болотисті місця) різних природних зон від тундри до пустелі. Тіло струнке, кінцівки довгі; передні пальці також довгі, інколи з’єднані зачатковою плавальною перетинкою; дзьоб здебільшого довгий, загострений, служить для здобування корму у вологому ґрунті. Живляться переважно безхребетними, рідше - насінням, ягодами. Більшість - моногами. Гніздяться на землі. У кладці здебільшого 4 яйця. Насиджують і самка, і самець. Виводкові птахи. Перелітні. Зимують у Південній Африці, Австралії. Багато видів веде нічний і присмерковий спосіб життя.

У фауні України - 45 видів куликових, серед яких є звичайні гніздові птахи, зокрема вальдшнеп (Scolopax rusticola), дупель (Gallinago media), бекас (G. gallinago), кроншнеп великий (Numenius arquata), великий веретенник (Limosa limosa), кулик— сорока (Haematopus ostralegus), чайка, або чибіс (Vanellus vanellus) (фото 3 на вкладці), малий зуйок (Charadrius dubius), морський зуйок (Ch. alexandrinus) та ін. Чимало куликових - рідкісні залітні чи пролітні птахи наших територій: сивка бурокрила (Pluvialis dominica), зуйок товстодзьобий (Charadrius leschenaultii), зуйок каспійський (Ch. asiaticus), кречітка (Chettusia gregaria), кроншнеп малий (Numenius tenuirostris) та ін.

Підряд Мартинові об’єднує птахів різних розмірів із видовженим гострим або загнутим гачкоподібним дзьобом, довгими крилами та короткими ногами. Три передніх пальці з’єднані плавальною перетинкою. Оперення густе із значною кількістю пуху. Поширені по всій земній кулі. Оселяються завжди біля води. Моногами. Гніздяться найчастіше колоніями. Гнізда влаштовують на землі або на виступах скель. Перелітні. Зимують на півдні Європи та Азії (частина - на берегах Чорного моря). Включає 2 родини: Поморникові (Stereo- rariidae) і Мартинові (Laridae). Поморникові мають своєрідної форми хвіст - клиновидний, з видовженими центральними рульовими перами. Живляться рибою, яку відбирають у мартинів і крячків, ганяючись за ними. В Україні поморники: середній - Stercorarius pomarinus, довгохвостий - S. longicaudus, короткохвостий - S. parasiticus - рідкісні залітні птахи; зустрічаються також під час перельотів.

Родина Мартинові об’єднує птахів, що живуть по берегах морів, рік і озер, гніздяться здебільшого колоніями, чудові літуни, до того ж добре плавають. Так, на морських узбережжях України звичайними гніздовими птахами є мартини: сизий (Larus canus), сріблястий (L. argentatus), морський голубок (L. genei), чорнодзьобий крячок (Gelochelidon niiotica). На великих прісних водоймах поширені мартини звичайний (L. ridibundus) та малий (L. minutus), крячок світлокрилий (Chlidonias leucoptera), крячок чорний (Ch. nigra) (гніздяться на болотах), річковий (Sterna hirundo), малий (S. albifrons). Деякі бувають під час прольотів, на зимівлі чи зрідка залітають на нашу територію. Так, рідкісними залітними птахами нашої фауни є мартини трипалий (Rissa tridactyla), великий морський (L. marinus), полярний (L. hyperboreus); у незначній кількості гніздяться і перебувають під охороною чеграва (Hydroprogne caspia), чорноголовий реготун (L. ichtyaetus).

Живляться Мартинові переважно рибою, а також наземними тваринами (комахами, мишовидними гризунами, плазунами, дрібними птахами та пташенятами). Дуже велику користь приносять мартини середземноморський та сріблястий, які знищують величезну кількість комах-шкідників сільськогосподарських рослин, відлітаючи у пошуках корму за десятки кілометрів від гніздових колоній. Чисельність деяких мартинів (зокрема, сріблястого), що живляться рибою та птахами, у заповідниках регулюють до певних меж.

Ряд Голубоподібні — Columbiformes. Належить понад 300 видів птахів, поширених по всьому світу, крім Арктики; в Україні - 9 видів.

Довжина тіла - до 75 см, маса - від 30 г до 1 кг. Оперення мають щільне, крила загострені, видовжені. Хороші літуни. Переважно рослиноїдні, тому розвинені воло та м’язовий шлунок. Моногами. Насиджують яйця обидва партнери. Належать родини: Рябкові (Pteroclidae) та Голубині (Соlumbіdае). Представники родини Рябкові (всього 16 видів) населяють сухі степи і пустині Африки та Південної Азії, регулярно здійснюючи далекі перельоти на водопій. Пташенятам воду приносять у волі та на мокрому оперенні. Чудові літуни. Гніздяться на землі. Живляться зеленими частинами рослин, ягодами, насінням, комахами. Окремі види (рябки чорночеревий - Pterocles orientalis та білочеревий - Р. alchata, саджа - Syrrhaptes paradoxus) - рідкісні залітні птахи південно- східних районів України.

До родини Голубині належать птахи середнього розміру з невеликою головою, короткими шиєю і ногами. Біля основи дзьоба є восковиця - м'яка шкіра, що прикриває ніздрі. Куприкова залоза недорозвинена або відсутня. Поширені у помірних і жарких широтах. Живляться переважно рослинною їжею, частково тваринною. Моногами. Гніздяться на деревах, кущах, у дуплах. Протягом сезону буває 2-3 кладки з 1-2-х яєць. Насиджують обидва партнери. Нагніздні птахи. Перші дні батьки вигодовують малят «пташиним молоком» - відторгнутим епітелієм стінок вола. У післягніздовий період утворюють зграї. Більшість видів осілі.

На території України поширені голуб сизий - Columba livia (гніздовий осілий птах гірського Криму), голуб синяк - С. oenas та припутень (С. palumbus), що гніздяться в старих мішаних лісах і є перелітними птахами (зимують у Південній Європі, у тому числі і в Криму, Закавказзі, Західній Азії). Голуб сизий є родоначальником усіх порід домашніх голубів. Його напівдика форма поширена у населених пунктах. Можуть збиратися у великі зграї і шкодити посівам зернових, забруднювати вулиці, будівлі, розносити деякі інфекційні захворювання (орнітози). Але якщо чисельність цих птахів регулювати, то вони є окрасою наших населених пунктів, предметом захоплення голуб'ятників та об’єктом наукових досліджень. Синяк та припутень - об’єкти любительського полювання, але великого значення не мають (через малу чисельність).

Досить поширеними є горлиця звичайна (Streptopelia turtur) - гніздовий перелітний птах нашої фауни - та горлиця кільчаста (S. decaocto), яка поширилась в Україні у середині минулого століття із заходу. Її ареал з кожним роком розширюється на схід та північний схід. Це осілий птах, що гніздиться у садах та парках. Восени живиться на полях. Узимку скупчується біля елеваторів, млинів, хлібних заводів. Може завдавати шкоди, поїдаючи зерно.

Ряд Зозулеподібні — Cuculiformes. Належать птахи малого й середнього розмірів (маса - від 20 г до 1 кг) з м'яким оперенням. Хвіст і крила довгі. На ногах два пальці спрямовані вперед, два - назад. Поширені по всіх материках, за винятком високих широт, проте більшість видів живе у тропіках. Живляться тваринною їжею, переважно комахами. Із 130 видів зозуль майже половина - типові моногами, що будують примітивні гнізда. Обидва партнери насиджують кладку із 2-6 яєць, вигодовують пташенят. Є гніздові паразити, які не насиджують своїх яєць, а підкладають їх у чужі гнізда.

В Україні поширена зозуля звичайна - Coculus canorus (маса 85-120 г), що розмірами і забарвленням нагадує яструба- перепелятника. Зустрічається у найрізноманітніших біотопах. За період розмноження (квітень - середина липня) самка відкладає до 20 яєць з інтервалами в 1-3 дні. Відомо близько 120 видів птахів (здебільшого дрібних горобиних, дятлів, куликів), у гнізда яких зозуля підкидає свої яйця. У зозуленяти, що виклюнулось із яйця, проявляється рефлекс викидання: воно викидає інших пташенят із гнізда і залишається саме. Зозуленя швидко росте (фото 4 на вкладці), в тритижневому віці залишає гніздо, хоча нерідні батьки продовжують підгодовувати його далі. У харчовому раціоні зозулі переважають волохаті гусениці, яких інші птахи майже не споживають; у цьому користь зозулі. Зимують ці птахи в Екваторіальній і Південній Азії, в Індонезії. Спочатку відлітають дорослі, пізніше - молодь. Повертаються із місць зимівлі у квітні-травні.

Ряд Совоподібні — Strigiformes. Належить близько 140 видів, поширених по всій земній кулі, за винятком Антарктиди; з них в Україні - 13 (10 гніздяться і 3 - залітні). Нічні хижі птахи різних розмірів (довжина тіла - від 12 до 84 см, маса - від 50 г до 4,5 кг). Оперення м’яке, але нещільне; політ безшумний. Дрібне пір’я, що променями розходиться від очей, утворює характерний лицьовий диск. Дзьоб невеликий, гачкуватий; очі розташовані фронтально (бінокулярний зір), добре бачать у темряві. Вушні отвори великі, слух - гострий. Ноги сильні, пальці закінчуються міцними зігнутими кігтями. Живляться переважно мишовидними гризунами і комахами. Сичик-горобець робить запаси кормів. Власне гнізд сови, за незначним винятком, не будують. Яйця (від 1 до 11) відкладають у дуплах, між корінням дерев, у норах або використовують гнізда воронових птахів. Насиджує самка, самець носить їй корм. Гніздові птахи. Ведуть осілий або кочовий спосіб життя. Мовчазні птахи (за винятком шлюбного періоду, коли кричать уночі). Дуже виражена залежність між кормовою базою і кількістю пташенят у виводку.

Найбільш поширені в Україні сови вухата (Asio otus) та болотяна (A flammeus), які ведуть осілий спосіб життя; узимку кочують. У лісах Полісся і Лісостепу досить звичайною є сіра сова (Strix aluco), довгохвоста сова (S. uralensis). В окультуреному ландшафті (населених пунктах, навіть у містах, садах і парках) оселяється хатній сич (Athene noctua). Гнізда робить у щілинах будівель, скиртах соломи, дуплах дерев. Нечисленними птахами, що потребують охорони, є: найбільша із наших сов - пугач - Bubo bubo (розмах крил - 180 см, маса тіла - 3,3 кг); сичик- горобець — Glaucidium passerinum (найменший представник совоподібних нашої фауни); сич волохатий (Aegolius funereus); сипуха (Туto alba). Зрідка залітають на територію України сови бородата (S. nebulosa), яструбина (Surnia ulula), біла (Nyctea scandiaca). Сова біла, або полярна, поширена лише в Арктиці і субарктиці. Частково осілий або переважно кочовий птах. Чисельність коливається залежно від умов живлення і насамперед - від чисельності лемінгів. Сови - дуже корисні птахи; вони знищують гризунів, чим приносять велику користь сільському господарству; доїдаючи хворих і старих тварин, здійснюють санітарні і селекційні функції. Потребують охорони. До Червоної книги України занесені пугач, сич волохатий, сичик- горобець, сипуха, сови бородата і довгохвоста.

Ряд Стрижеподібні - Apodiformes. Об'єднує дрібних та найдрібніших птахів (маса - 1,6-100 г) з довгими гострими крилами, що більшу частину життя проводять у польоті. При похолоданні температура тіла знижується настільки, що птахи впадають в оціпеніння* Належать два підряди: Стрижі та Колібрі.

Підряд Стрижі - Apodes - об’єднує птахів (близько 70 видів) із вузькими шаблеподібними крилами, маленьким дзьобом, широким розрізом рота, слабкими короткими ногами з чіпкими кігтиками на пальцях. Сидіти на гілках та переміщатися по землі не можуть. Більшу частину часу проводять у повітрі, ловлячи комах. П’ють також на льоту. Швидкість польоту - 120-170 км/год. Гніздяться колоніями. Гніздові птахи, у середній смузі - перелітні. По всій Україні гніздиться стриж чорний (серпокрилець) - Apus apus; стриж білочеревий - A. melba - у Криму. Серпокрилець здебільшого зустрічається в населених пунктах. Гнізда будує під дахами, на високих будинках, інколи - у дуплах. Відлітає на зиму в Африку в серпні, повертається у травні. Дуже корисний і чудовий декоративний птах.

Підряд Колібрі - Trochili - об’єднує 320 видів дуже маленьких птахів (найменші - розміром, як джміль), поширених у Північній та Південній Америці. Оперення блискуче, яскраве. Роблять величезну кількість помахів крильми (до 50-100 в секунду), тому можуть зависати у повітрі. Живляться нектаром квітів та комахами, що є у квітах. Дзьоб довгий, злегка загнутий. Мускульний язик при смоктанні нектару згортається у трубку. Пташенят вигодовують нектаром.

Ряд Ракшоподібні - Coraciiformeshi. Об’єднує близько 200 видів птахів, що значно відрізняються (маса - від 10 г до 4 кг), поширених здебільшого у тропіках і субтропіках; в Україні - 5 видів. Забарвлення яскраве, з металевим блиском, часто однакове у самців і самок. Моногами. Гнізда споруджують у дуплах, тріщинах скель чи норах, які риють самі. Пташенята - сліпі, безпорадні. Турбуються про них обидва батьки. Живляться тваринною їжею.

До родини Рибалочкові - Alcedinidae - належать яскраво забарвлені птахи (всього 100 видів) з великою головою, довгим дзьобом та коротким хвостом. У нашій фауні єдиний представник - блакитна рибалочка (Alcedo atthis). Оселяється біля прісних водойм з береговими урвищами, де риє нори і влаштовує гнізда. Живиться дрібною смітною рибою, комахами й іншими безхребетними. Поширена по всій Україні, але всюди нечисленна. Зимує у південній частині ареалу, є окрасою нашого довкілля.

Родина Бджолоїдкові - Meropidae. У нашій фауні місцями досить численним видом є бджолоїдка звичайна (Merops apiaster) - гніздовий перелітний птах Степу та південної частини Лісостепу і Криму. Поїдають комах, у тому числі й бджіл, завдаючи деякої шкоди бджільництву. Прикрасою природних ланшафтів є також сиворакиїа (Coracias garrulus), що належить до родини Сиворакшеві (Coraciіdае), та одуд (Upupa epops) (родина Одудові - Upuріdае). Крім того, це дуже корисні птахи, які живляться переважно комахами. Зимують в Африці.

Ряд Дятлоподібні — Piciformes. Належить близько 400 видів птахів, поширених у помірних і тропічних широтах обох півкуль (немає в Австралії, Новій Гвінеї, Полінезії та на Мадагаскарі). В Україні - 10 видів (рис. 233). Птахи малих і середніх розмірів (довжина тіла - 10-65 см, маса - 6-300 г). Об’єднує 2 підряди: Примітивні дятлоподібні (G albulae), поширені у тропіках (належать Туканові - Ramphastidae, Медоукажчики - Indicatoridae та ін.) і Справжні дятли (Рісі), представники яких поширені у нашій фауні.

Підряд Справжні дятли - Рісі - птахи малих і середніх розмірів, що ведуть переважно деревний спосіб життя. Дзьоб прямий, міцний, долотоподібний. Тонкий довгий язик може висуватися з рота на довжину дзьоба, щетинки на його кінці та липка слина дають змогу виймати комах із вузьких щілин і ходів. Два пальці ніг спрямовані вперед, два - назад; кігті малі, загнуті. Пересуваючись по стовбурах, дятел чіпляється кігтями за нерівності кори і опирається на жорсткий, пружний хвіст. Живляться дятли комахами, їхніми личинками, плодами, насінням. Гнізда влаштовують у дуплах, які видовбують самі. Моногами. У кладці -2-13 білих яєць. Насиджують обидва партнери. Гніздові птахи.

У північних і помірних широтах дятли - осілі птахи, але роблять значні мандрівки у пошуках корму. У шлюбний період видають гучну барабанну трель, ударяючи дзьобом по сухому сучку.

Рис. 233. Види дятлових:

а - дятел малий; б - дятел зелений; в - крутиголовка.

Найбільшим серед дятлів є жовна чорна - Dryocopus martius (маса тіла до 400 г) - нечисленний гніздовий птах Полісся, Карпат та деяких районів Північного Лісостепу. Населяє старі високостовбурні хвойні і мішані ліси. їхні великі дупла використовують інші птахи-дуплогніздники, а також білки, соні, кажани. Живляться комахами (переважно короїдами, вусачами та їхніми личинками, рідше мурашками). Дещо менші від жовни дятли зелений (Picus viridis) та сивий (Р. canus), поширені в Карпатах, Поліссі і Лісостепу. Населяють переважно листяні ліси. Живляться комахами, часто руйнують мурашники. Найчисленнішим серед дятлів є великий строкатий (Dendrocopos major), який гніздиться по всій території, за винятком безлісих степових районів. Дещо менш численні дятли білоспинний (D. leucotos), середній строкатий (D. medius) та малий строкатий (D. minor), У Карпатах в невеликій кількості зустрічається трипалий дятел (Picoides tridactyeus), у якого не чотири, а три пальці - два з них спрямовані вперед, а один назад. На голові у самців - золотисто-жовта шапочка. До родини Дятлові (Рісіdае) належить також крутиголовка (Iynx forguilla), що оселяється на узліссях, галявинах, в садах і парках. На відміну від дятлів крутиголовка - птах перелітний; зимує в Африці, Індії, Китаї. Живиться комахами, їхніми яйцями, личинками. Полюбляє мурашок. Наляканий птах крутить головою і шипить. Дятли - корисні комахоїдні птахи, що відіграють значну позитивну роль у лісових екосистемах (санітарні та хірургічні функції).

Ряд Горобцеподібні — Passeriformes. Найчисленніший ряд, який об'єднує 60% сучасних птахів (близько 5 тис. видів), поширених повсюдно (космополіти), крім Антарктиди. В Україні - 135 видів (рис. 234). Переважно дрібні і середніх розмірів птахи масою від 4 г до 1,5 кг. На ногах 3 пальці спрямовані вперед, один - назад. Більшість видів пов'язані із деревною та кущовою рослинністю, деякі ведуть наземний спосіб життя. За способом живлення - комахоїдні, зерноїдні та всеїдні. Переважно моногами, небагато видів - полігами. Більшість майстерно будує складні гнізда. Гніздові птахи. Добре виражений статевий диморфізм. Самці більшості видів, що належать до підряду Співочі горобині (Passeres), у шлюбний період гарно співають. У них у нижній гортані добре розвинені 5-7 пар голосових м’язів, а нижні кільця трахеї, зростаючись, утворюють резонатор. До цього підряду належать усі наші горобині, яких об’єднано в цілий ряд родин.

Рис. 234. Горобині птахи:

а - ворона сіра; б - ластівка сільська; в - жайворонок чубатий; г - синиця велика; д - синиця гренадерка; е - дрізд чорний;

є — горихвістка звичайна; ж - соловей звичайний; з - дроздовидна очеретянка; и - повзик; і - кропивник; i — сорокопуд-жулан;

й - мухоловка сіра; к - горобець польовий; л - плиска біла.

До родини Воронові - Corvidae - належать найбільші птахи ряду Горобцеподібні (крук, наприклад, має масу до 1600 г). Оперення здебільшого темне, з металічним блиском. Гніздяться окремими парами або колоніями. Всеїдні. Населяють різні біотопи, часто урбанізовані. Ці птахи першими серед пернатих зуміли подолати фактор неспокою, перестали боятися постійної присутності людей, у тому числі й поблизу гнізда. Живлячись відходами, вони у містах достатньо забезпечені кормом. Тому урбанізація спричинила у всьому світі небачене за своїми масштабами розмноження воронових птахів. Сформувалися міські популяції ворон, галок, граків, які ведуть осілий спосіб життя. Узимку вони часто утворюють величезні змішані зграї. Гніздові птахи. Про потомство турбуються обидва партнери. Належать: крук (Corvus corax) (фото 5 на вкладці), ворона сіра (С. cornix) (фото 6 на вкладці), грак (С. frugilegus), сорока (Pica pica), галка (С. monedula), сойка (Garrulus glandarius) (фото 7 на вкладці). Воронові, незважаючи на те що місцями можуть принести тимчасову шкоду (сіра ворона, сорока і навіть сойка), належать до корисних птахів, які заслуговують на охорону.

До родини Шпакові - Sturnidae - належать невеликих розмірів птахи з блискучим оперенням. Дзьоб прямий, довгий і гострий. Живляться комахами, рідше ягодами. Перелітні, частково осілі. Належать шпак звичайний, шпак рожевий, майна та ін.

Шпак звичайний (Sturnus vulgaris) - здебільшого перелітний птах, що зимує в Африці, Малій Азії або Південній Європі. Навесні повертається в середині березня. Проте все частіше з’являються популяції цього виду, які залишаються зимувати в населених пунктах (переважно містах), де живляться на звалищах, смітниках тощо. Пташенят вигодовують самець і самка, приносячи корм (здебільшого комах) до 200 разів на день. Виводки об’єднуються у великі зграї, які, мандруючи у пошуках їжі, можуть завдавати відчутної шкоди садам і виноградникам. І все ж таки шпаки - корисні комахоїдні і декоративні птахи, яких людина здавна охороняє і приваблює у сади, парки, виготовляючи шпаківні.

Шпак рожевий (Pastor roseus) - нечисленний гніздовий птах південно-східних районів степової зони і Криму. Гніздиться колоніями на скелях, у лісових берегових урвищах, старих кам’яних будівлях. Зимує в Південній Азії. Живиться комахами, особливо сарановими та іншими прямокрилими. Дуже декоративні птахи: чорні, із зеленуватим блиском голова, хвіст і крила контрастно виділяються на рожевого кольору тулубі; на голові є чубчик із зачесаних назад пір’їн. Потребує охорони.

До родини Ластівкові - Hirundinidae - належать птахи (ластівки сільська - Hirundo rustica, міська - Delichon urbica і берегова - Riparia riparia), які швидко літають, спритно добуваючи на льоту комах. Крила довгі, гострі; дзьоб короткий, розріз рота широкий. Гнізда роблять із землі та глини, склеюючи їх липкою слиною, або виривають нірки довжиною до метра і більше у берегових кручах, в урвищах ярів, балок, на берегах лиманів (берегова ластівка). Перелітні птахи. Зимують в Африці, Індостані, Індокитаї. Прилітають на початку травня. Вигодовуючи пташенят, корм приносять 300-600 разів на день. На рік буває дві кладки з 4-6 яєць. Насиджує самка (у ластівки сільської) або обидва птахи (у міської та берегової) 12-16 днів. Відлітають на зимівлю у вересні-жовтні.

Родина Синицеві - Paridae - об’єднує дрібних комахоїдних птахів із коротким, міцним конічним дзьобом. Типові лісові птахи. Гніздяться переважно у дуплах дерев. Здебільшого осілі і зустрічаються не тільки влітку, але й узимку, коли утворюють зграйки (іноді змішані - із повзиками і дятлами). У фауні України 7 видів (синиці велика - Parus major,

блакитна - Р. caeruleus, чорна, або московка, - Р. ater, чубата - Р. cristatus, біла - Р. cyanus; гаїчки болотяна - Р. palustris та чорноголова - Р. montanus). Дуже корисні птахи, відіграють велику роль у лісових екосистемах; їх треба охороняти, приваблювати у ліси, парки, сади, а в сувору зимню пору - підгодовувати.

До родини Жайворонкові - Alaudidae - належать малі птахи, що населяють відкриті біотопи: поля, луки, степи, напівпустелі, пустелі. Ноги короткі, добре пристосовані до переміщення по землі; на задньому пальці дуже довгий шпоровидний кіготь. Забарвлення оперення та яєць захисне. Гніздяться на землі. Співають у польоті, пісня дзвінка, мелодійна. Живляться комахами та насінням. Пташенят вигодовують комахами. Більшість видів перелітні, і лише чубатий жайворонок в Україні - птах осілий. Належать жайворонки польовий (Alauda arvensis), степовий (Melanocorypha calandra), лісовий (Lullula arborea), чубатий, або посмітюха (Galerida cristata), рогатий (Eremophila alpestris) та ін. Жайворонок польовий із північних районів відлітає на зиму в Західну Європу, Південну Азію. Повертається у березні, як тільки з'являться перші проталини. У південних районах веде осілий спосіб життя. Жайворонки - птахи дуже корисні, до того ж є окрасою польових і лісових ландшафтів. Потребують охорони.

До родини Омелюхові - Bombycillidae - належать птахи, що гніздяться у лісотундрі і тайзі. Із настанням похолодання збираються у зграї і кочують, проникаючи в середні та південні широти. В Україні - зимові кочові птахи. Узимку живляться ягодами. Пташенят вигодовують різними безхребетними. Належить один вид - омелюх (Bombycilla garrulus).

Родина Дроздові - Turdidae - об’єднує птахів середніх розмірів з довгим прямим гострим дзьобом. Жителі лісів, заростей кущів, а також обривів і скель. Багато представників добре співають. Окремі дроздові мають звичку «кланятися» або рухати хвостом. Здебільшого перелітні птахи. Деякі види за наявності кормової бази залишаються зимувати (дрізд чорний - Turdus merula, дрізд-горобинник - Т. pilaris). Живляться комахами та іншими безхребетними. У після- гніздовий період деякі з дроздових переходять на живлення ягодами і кочують у пошуках корму (дрізд-горобинник, дрізд співочий - Turdus philomelos). Можуть завдавати шкоди у садах та на виноградниках. Серед дроздових і такі чудові співаки, як соловейки східний (Luscinia luscinia) та західний (L. megarhynchos), співочий дрізд та ін. До дроздових належать також камінки (рід Oenanthe), чекани (рід SахісоIа), горихвістки (рід Phoenicurus) та ін.

До родини B’ юркові - Fringillidae - належать птахи середніх розмірів з конусовидним, іноді досить товстим дзьобом. Живляться здебільшого насінням та іншими рослинними кормами, також комахами. Серед в’юркових багато видів мають яскраве забарвлення, особливо самці; гарно співають. Найбільш численний - зяблик (Fringilla coelebs), що гніздиться і в населених пунктах. Звичайними гніздовими птахами є зеленяк (Chloris chloris), щиглик (Carduelis carduelis). Зимуючими птахами є в'юрок (Fringilla montifringilla), чечітка (Acanthis flammea), снігур - Pyrrhula pyrrhula (на всій території України, крім Карпат, де гніздиться). Гніздовим і нечисленним зимуючим птахом Полісся, Лісостепу, Карпат і Криму є костогриз (Coccothraustes coccothraustes), який живиться горішками і кісточками ягід бука, вишні, черешні, терену, глоду, яблунь, груш та ін. і може завдавати шкоди фруктовим садам, від яких його слід відлякувати. Дуже своєрідні птахи шишкар ялиновий (Loxia curvirostra), що гніздиться в ялиново-смерекових лісах Карпат і в Криму, і шишкар сосновий (L. pityopsittacus) - рідкісний залітний зимовий птах північних областей. Самці відрізняються яскравим червоним забарвленням верхньої частини тіла і грудей (у самок загальний тон забарвлення зелено- жовтий). Живляться ці птахи насінням хвойних дерев, яке вони вилущують із шишок за допомогою перехрещеного дзьоба. Гніздяться у різні пори року, проте переважно в кінці зими, коли розкриваються шишки і є достатньо корму. Пташенята викльовуються з прямим дзьобом, але через три тижні його краї перехрещуються.

Родина Ткачикові - Ploceidae - об’єднує птахів, поширених здебільшого в тропіках і субтропіках. Живляться рослинним кормом, рідше комахами. Пташенят вигодовують лише комахами. Деякі гніздяться колоніями, споруджуючи складні гнізда. У фауні України із ткачикових зустрічаються горобці хатній (Passer domesticus) та польовий (Р. montanus). Птахи осілі. Виводять пташенят 2-3 рази протягом сезону. Наприкінці літа об’єднуються у великі зграї, які живляться зерновими культурами та ягодами, завдаючи збитків сільському господарству. Зважаючи на те, що горобці приносять і користь, знищуючи комах - шкідників, їх кількість слід регулювати.

Належать також такі родини: Плискові - Motacillidae (представники: плиска жовта - Motacilla flava, біла - М. alba; щеврики польовий - Anthus campestris, лісовий - A. trivialis, луговий - A pratensis); Сорокопудові - Laniidае (представники: сорокопуджулан - Lanius collurio, сірий сорокопуд - L. excubitor); Кропивникові - Trog- lodytidae (представник - кропивник, або волове очко, - Troglodytes troglodytes - один із найменших птахів нашої фауни); Славкові - Sylviidae (представники: очеретянка лугова - Acrocephalusschoenobaenus, садова - A dumetorum, славки садова - Sylvia borin, сіра - S. communis, вівчарики - Phylloscopus); Мухоловкові - Muscicapidae; Ремезові - R emizidae (представник - ремез - Remiz pendulinus - дуже малий птах, що майстерно будує гнізда); Королькові - Regulidae, до якої належать найменші представники нашої фауни: корольки жовтоголовий (Regulus regulus), червоноголовий (R. ingicapillus) та деякі інші.