ЗООЛОГІЯ з основами екології - Г.В. Ковальчук - 2003
Частина I.ПІДЦАРСТВО ОДНОКЛІТИННІ, АБО НАЙПРОСТІШІ, -PROTOZOA
ТИП САРКОМАСТІГОФОРИ SARCOMASTIGOPHORA
ПІДТИП САРКОДОВІ-SARCODINA
КЛАС ЗЕРНЯСТОСІТЧАСТІ (GRANULORETICULOSEA)
Відомо близько 4 тис. сучасних видів, у Чорному морі - 26 видів, в Азовському - 1. Переважно це морські бентосні організми, які мають філоподії, що утворюють суцільну сітку.
Ряд Форамініфери-Foraminiferida (рис.11) об’єднує понад 1000 видів одноклітинних, що населяють виключно солоні водойми від літоралі до океанічних впадин. Поширені і в Чорному морі. Здебільшого вони входять до складу бентосу, зустрічаючись на глибині до 1000 метрів, і лише зрідка - планктону. Живуть переважно в теплих частинах океану, насичених карбонатом кальцію. Розміри - 0,1-1 мм, зрідка - до 20 см.
Рис. 10. Дифлюгія:
1 - стінка черепашки; 2 - псевдо- подія.
Рис. 11. Черепашки форамініфер:
а - текстулярія; б - лягена; в - реофакс; г - иодосарія; д - спіролокуліна; е - пенеропліс; є - ельфідіум;
ж - роталія; з - глобігерина; и - орбітолітес; і - дискорбіс.
Характерною ознакою форамініфер є наявність одно- або багатокамерної черепашки, що виділяється цитоплазмою. У небагатьох видів вона утворена з органічної речовини, що склеює часточки неорганічного походження (з кремнезему або вапняку), у більшості - вапнякова.
Багатокамерна черепашка дуже міцна і служить для захисту ніжного тіла форамініфер. Окремі камери розділені перегородками та сполучені між собою отворами і розташовані в один, іноді - два ряди, або ж спірально. Черепашка має отвір - вустя, а також численні пори, через які псевдоподії виходять назовні (італ. fora - «назовні»). Вони мають вигляд довгих розгалужених і переплетених, як сітка, ниток і називаються філоподії. Філоподії виконують функцію переміщення і захоплення їжі. До них прилипають дрібні організми, здебільшого одноклітинні водорості, яких форамініфери затягують через пору всередину. Якщо частка їжі велика, то навколо неї збирається цитоплазма, і тут на філоподіях відбувається перетравлення їжі. Цитоплазма перебуває в постійному русі: один її потік іде від клітини до філоподії, інший - у протилежному напрямі.
У клітині форамініфер міститься одне або кілька ядер, при цьому є серед них вегетативні та генеративні (подібно до інфузорій).
Життєвий цикл форамініфер полягає в зміні безстатевого і статевого поколінь (метагенез). Безстатеве розмноження відбувається у формі шизогонії, статевий процес - ізогамної копуляції.
Розглянемо життєвий цикл форамініфери Elphidium crispa, яка має багатокамерну спірально закручену черепашку (рис. 12).
Статеве покоління (гамонт) - одноядерні особини з гаплоїдним набором хромосом і макросферичною черепашкою, що має досить велику першу зародкову камеру. їх ядро ділиться шляхом багаторазових мітозів, внаслідок чого утворюються тисячі гаплоїдних дводжгутикових гамет, які активно плавають і виходять через вустя черепашки назовні. Вони зливаються попарно, утворюючи диплоїдну зиготу. Це і є статевий процес. Навколо зиготи утворюється вапнякова черепашка - зародкова камера, до якої згодом добудовуються наступні камери. Відбувається це так: через вустя назовні виступає частина цитоплазми, яка виділяє черепашку, що приєднується до попередньої. І так доти, доки черепашка не досягне властивих даному виду розмірів.
Рис. 12. Життєвий цикл форамініфери Elphidium crispa:
1 - гамонт (макросферична форма); 2 - вихід гамет (мікро- сферична форма); 3 - копуляція гамет;
4 — зигота; 5 — агамонт; 6 - вихід агамет; 7 - молодий гамонт.
Всередині черепашки ядро зиготи ділиться мітотично, при цьому утворюється велика кількість (сотні) диплоїдних ядер, серед яких є і вегетативні, і генеративні. Формуються дорослі багатоядерні особини з маленькою зародковою камерою (мікро- сферичною) - нестатеве покоління (агамонт). У дорослому ага- монті генеративні ядра діляться шляхом мейозу, внаслідок чого утворюється багато гаплоїдних ядер. Навколо кожного ядра відокремлюється ділянка цитоплазми, і все тіло агамонта розпадається на велику кількість (відповідно до кількості ядер) одно- ядерних гаплоїдних амебовидних зародків (агамет), які через вустя виходять'назовні. Це і є нестатеве розмноження. Навколо кожного із зародків утворюється черепашка, зародкова камера якої значно більша, ніж в агамонта (макросферична). До неї добудовуються наступні камери й утворюється доросле макро- сферичне покоління (гамонт). Відмінність у розмірах черепашки статевого і нестатевого покоління пов’язана з тим, що розмір зиготи, яка утворює зародкову камеру агамонта, набагато менший від амебовидних агамет, навколо яких формується зародкова камера гамонта.
Належать роди Rotalia, Spiroloculina, Globigerina та ін.
На дні морів та океанів внаслідок «дощу» із відмерлих форамініфер утворюється і безперервно наростає шар вапнякового мулу, який має назву блакитного, або глобігеринового, оскільки утворений переважно з черепашок глобігерин (Globigerina). Ці черепашки складаються з СаСО3, вилученого цитоплазмою форамініфер із морської води. Його неможливо знайти на глибині більшій ніж 4000 м. Це пояснюється тим, що вапнякові черепашки, падаючи на значну глибину, встигають розчинитися, так і не досягнувши морського дна. У Світовому океані вапняковий мул займає площу близько 120 млн. км2, тобто приблизно 1/3 всього дна, досягаючи в деяких місцях товщини до кількох сот метрів. Приріст блакитного мулу здійснюється повільно - у середньому 0,5-2 см за 100 років.
У товщі глобігеринового мулу відбуваються хімічні та механічні процеси, які завершуються перетворенням його в осадові породи, перш за все - вапняки.
Отже, внаслідок життєдіяльності форамініфер солі кальцію, які є в морській воді, перетворюються в осадові породи, з яких із часом утворюються гори. Таким чином ці мікроскопічні істоти працюють на вічність.