ЗООЛОГІЯ з основами екології - Г.В. Ковальчук - 2003

Частина I.ПІДЦАРСТВО ОДНОКЛІТИННІ, АБО НАЙПРОСТІШІ, -PROTOZOA

ТИП АПІКОМПЛЕКСНІ-APICOMPLEXA

КЛАС СПОРОВИКИ-SPOROZOEA

Підклас Кокцидії-Coccidia

Більшість представників цього підкласу - внутрішньоклітинні паразити людини і тварин.

Представники ряду Власне кокцидії (Coccidiidа) (рис. 19) паразитують у клітинах епітелію кишок і протоків печінки кроликів, великої рогатої худоби, домашніх птахів та ін., спричиняючи захворювання - кокцидіоз. Інколи трапляються групові захворювання дітей на цю хворобу. Розглянемо життєвий цикл на прикладі роду Еймерія (Еіmеrіа). У печінці або кишках тварин, які заражаються, проковтнувши ооцисти разом з їжею, відбувається нестатеве розмноження паразитів - шизогонія,

швидко зростає їх чисельність. Паразити проникають у здорові клітини і руйнують їх. Після ряду циклів (4-5) безстатевого розмноження відбувається утворення, а далі й копуляція мікро- та макрогамет, внаслідок чого формуються ооцисти, які разом із каловими масами виходять назовні. У навколишньому середовищі за наявності кисню, відповідної температури і вологості в ооцистах формуються спори та спорозоїти. Коли ооциста із забрудненим кормом або водою потрапляє в кишки нового хазяїна, спорозоїти звільняються від оболонок і проникають у клітини тварин. Отже, життєвий цикл еймерій проходить без зміни хазяїв: шизогонія та статевий процес відбуваються в організмі зараженої тварини, а спорогонія - у зовнішньому середовищі.

Рис. 19. Цикл розвитку кокцидій роду еймерія:

а - перше покоління шизогонії; б — друге покоління шизогонії; в - третє покоління шизогонії; г - утворення гамет; д - спорогонія:

1 - спорозоїти; 2 - молодий шизонт; 3 - шизонт, що росте; 4 - шизонт, що розпався на мерозоїти; 5 - мерозоїти; 6 - розвиток макрогамет; 6а - розвиток мікрогамет; 7 - мікрогамети; 8 - оодиста; 9-12 — розвиток спорозоїтів в ооцисті.

Заходи боротьби з кокцидіозами в основному профілактичні, спрямовані на перешкодження занесення ооцист із кормом і водою. Крім того, для лікування хворих тварин використовуються лікарські препарати. Кроленятам, щоб уберегти їх від захворювання кокцидіозом, з 20-денного віку з кормом дають антибіотики.

Кокцидії роду Еймерія (Eimeria) викликають захворювання ряду домашніх тварин, особливо молодняка кроликів (E. magna, E. intestinalis), курей (E. tenella), великої рогатої худоби (E. zurni, E. smithi), коропів (E. сагреіі).

До кокцидій належить також токсоплазма (Toxoplasma gondii) - паразит багатьох видів ссавців і людини. Основними хазяями є представники родини котячих, а проміжними - людина, гризуни, копитні. Клінічні прояви токсоплазмозу в людини досить важкі: уражаються нервова система, лімфовузли, м'язи. Людина може заразитися через ооцисти (від інвазованих кішок), під час необережного поводження з проміжними хазяями - хворими людьми чи тваринами (мерозоїти можуть виділятися з сечею, слизом, сукровицею), а також через недостатньо термічно оброблене м'ясо інвазованих тварин (свиней).

До ряду Кров'яні споровики (Haemosporіdііdа) належать паразитичні форми, частина життєвого циклу яких протікає в еритроцитах хребетних тварин і людини. На відміну від кокцидій у кров’яних споровиків спорогонія ніколи не відбувається в зовнішньому середовищі, а здебільшого в тілі комах-кровососів.

В еритроцитах крові паразитують малярійні плазмодії (4 види), спричиняючи тяжке захворювання - малярію. Життєвий цикл плазмодію (Plasmodium vivax) (рис. 20) відбувається у двох стадіях (безстатевій і статевій) зі зміною хазяїв. В організмі людини (проміжний хазяїн) відбувається безстатеве розмноження, а в самки комара з роду анофелес (основний хазяїн) - статевий процес. При укусі людини комаром, зараженим паразитом, разом із слиною у кров потрапляють спорозоїти плазмодію. Потоком крові вони заносяться до клітин печінки, де перетворюються в шизонти, які розмножуються шляхом шизогонії. Мерозоїти, що при цьому утворюються, проникають не лише в клітини ураженого органа, а й в еритроцити крові, де живляться, ростуть, розмножуються способом шизогонії, внаслідок чого утворюються еритроцитарні мерозоїти (12-18). Уражені еритроцити руйнуються, спричинюючи вихід мерозоїтів у кров’яне русло. При цьому до плазми крові потрапляє чорна речовина - меланін та отруйні продукти обміну речовин паразита, що й спричиняє приступ малярії. Із плазми мерозоїти знову проникають в еритроцити, і процес шизогонії циклічно повторюється.

Рис. 20. Цикл розвитку малярійного плазмодію:

1,2- проникнення збудника малярії в клітини печінки людини; 3,4- розвиток паразита в печінці людини; 5 - проникнення збудника в еритроцит; 6-9 - розвиток паразита в еритроцитах; 10 — шизогонія й утворення мерозоїтів, 11, 12 - розвиток макро- і мікрогаметоцитів; 13-16 - утворення гамет та їх копуляція; 17-20 - оокінета; 21 22 - ооциста; 23 - спороциста; 24 - вихід спорозоїтів і проникнення їх у слинні залози комара (25).

На певному етапі розвитку мерозоїти перетворюються на мікро- і макрогаметоцити (гамонти), з яких у кишках малярійного комара, що насмоктався крові хворої людини, розвиваються статеві клітини - одна нерухома макрогамета і 8 рухомих мікрогамет. Вони копулюють і дають початок рухливій зиготі (оокінеті)_у що перетворюється на зовнішній поверхні кишок комара в ооцисту. Ооциста осмотично живиться, росте. У ній шляхом шизогонії розвивається кілька тисяч спорозоїтів. Оболонка ооцисти лопається, спорозоїти проникають до слинних залоз комара і під час укусу передаються людині.

На спорогонію вирішальний вплив має температура навколишнього середовища. При температурі нижчій за 16°С спорогонія не відбувається; при 17°-18°С - цикл розвитку в тілі комара триває 3 тижні; при 25°-27°С - тиждень. Висока температура значно прискорює спорогонію, зумовлює утворення великої кількості цист, а також спричиняє частіший напад комарів на людину.

До кінця XIX ст. причини малярії були невідомі. Виникнення захворювання пояснювали впливом поганого повітря («малярія» в перекладі з італійської - «погане повітря»). Збудників малярії вперше виявили в 1878 р. російський лікар В.І. Афанасьєв (1849- 1904) і у 1880 р. французький учений А. Лаверан (1845-1922). 1.1. Мечников (1845-1916) встановив тваринну природу малярійного плазмодію. На початку XX ст. італійський учений Д. Грассі (1854-1925) з’ясував роль комарів із роду анофелес як переносників паразита. Важливе значення мають дослідження вітчизняних учених В.Я. Данилевського (уперше визначив у системі одноклітинних групу кров’яних споровиків) та Д.Л. Романовського (розробив методику вивчення малярійних плазмодіїв).

Отже, лише зусиллями вчених ряду країн було встановлено цикл розвитку малярійного плазмодію і розроблено наукову основу для боротьби з паразитом.

Представники: Plasmodium vivax - збудник триденної малярії; Р. malariae - збудник чотириденної малярії; Р. falciparum - збудник тропічної малярії.

Паразитами (внутриклітинними) усіх класів хребетних тварин є представники підкласу Піроплазми (Piroplasmia), остаточними хазяями та переносниками - іксодові кліщі. Захворювання хребетних тварин супроводжується пропасницею, порушенням діяльності внутрішніх органів, появою крові в сечі. Якщо тварину не лікувати, то вона загине. Небезпечними є піроплаз- мози великої рогатої худоби, коней, собак тощо.