ЗООЛОГІЯ з основами екології - Г.В. Ковальчук - 2003

ОСНОВИ ЕКОЛОГІЇ ТВАРИН

Тварини і середовище

Кожен вид тварин живе в певному зовнішньому середовищі, зазнаючи впливу його різноманітних факторів, пристосовується (адаптується) до відповідних умов і у свою чергу - як зворотний зв’язок - впливає на середовище.

Середовище життя - та частина природи, яка оточує живий організм, популяцію або складніші біологічні угруповання, з якою вони взаємодіють. Окремі елементи середовища (фактори) - абіотичні, біотичні, антропогенні - діють на тваринний організм комплексно, безпосередньо або опосередковано. Вони впливають на поширення тварин по Землі, їхню поведінку, темпи життєвих процесів та ін. Дія деяких факторів змінюється з певною ритмічністю (протягом доби або року). Періодичні зміни факторів середовища зумовлюють появу у тварин біологічних циклів - ритмічних повторень біологічних явищ. Біологічні цикли можуть бути добовими, сезонними (річними) і багаторічними. Добові виражаються закономірним коливанням фізіологічних явищ у поведінці тварин протягом доби (здебільшого чергування періоду активності і спокою). Залежно від того, в яку пору доби тварини ведуть активний спосіб життя, їх поділяють на денних, нічних, присмеркових і тварин з цілодобовою активністю. Сезонні біологічні цикли - періодичність линяння, розмноження, міграцій, сплячки тощо - є пристосуванням до сезонних змін умов існування. Багаторічні біологічні цикли пов’язані з коливанням планетарних факторів, наприклад, зміною сонячної активності. Вони проявляються в інтенсивності розмноження і коливаннях чисельності окремих видів (наприклад, масова поява деяких видів комах, мишоподібних гризунів та інших тварин через певну кількість років).

Найбільш сприятливий вплив того чи іншого фактора на тваринний організм характеризується як оптимум (лат. optimum - «найкраще») (рис. 2).

Рис. 2. Залежність дії екологічного фактора від його інтенсивності

Песимум (лат. pessimum - «найгірше») — несприятлива для організму інтенсивність екологічного фактора, за якої він ще може існувати, однак перебуває в пригніченому стані.

Розрізняють мінімум і максимум певного фактора, поза якими життя організму припиняється. Отже, кожен вид тварин існує при певному кількісному вираженні того чи іншого фактора середовища. Витривалість виду відносно коливань будь-якого екологічного фактора називається толерантністю (лат. tolerantia - «терпіння»). Організми, що можуть витримувати значні зміни умов навколишнього середовища, називають еврибіонтними (гр. eurys - «широкий», bіоn - «існуючий»). Наприклад, молюск ставковик звичайний живе у воді з різною солоністю, швидкістю течії, різним температурним режимом, з високим і низьким вмістом кисню. Навпаки, стенобіонти (гр. stenos - «вузький», bіоn - «існуючий») - тварини, що можуть жити за відносно постійних умов середовища, при незначному коливанні його факторів. Наприклад, форель живе лише у водоймах із швидкою течією і холодною, багатою на кисень водою.

Види з широкою пластичністю краще пристосовуються до мінливих умов середовища і здебільшого виживають.