ЗООЛОГІЯ з основами екології - Г.В. Ковальчук - 2003

Частина II. ПІДЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ – METAZOA

ТИП ЧЛЕНИСТОНОГІ-ARTHROPODA

ПІДТИП ТРАХЕЙНІ - TRACHEATA

КЛАС КОМАХИ, АБО ВІДКРИТОЩЕЛЕПНІ, - INSECTA, АБО ECTOGNATHA

Комахи із неповним перетворенням

Ряд Прямокрилі - Orthoptera. Тіло видовжене. Передні крила прямі, шкірясті, задні - перетинчасті, у стані спокою складені віялоподібно під передніми. У деяких крила редуковані. Ротові органи гризучого типу; вусики часто щетинкоподібні. Передні і середні ноги ходильного типу (у деяких - копального), задні - здебільшого стрибального (із видовженими

стегнами і гомілками). Можуть відтворювати звуки. Мають органи слуху. За допомогою яйцекладу самки відкладають яйця в ґрунт. Зимують переважно у фазі яйця. Більшість прямокрилих рослиноїдні, є хижаки та всеїдні; серед них багато небезпечних масових шкідників.

До ряду Прямокрилі належать близько 20 тис. видів, з них в Україні - до 200. Поділяють на 2 підряди: Коротко- вусі (Brachycera) та Довговусі (Dolichocera).

Представники підряду Коротковусі мають вусики, не довші від половини тіла. Орган слуху (якщо є) розміщений по боках першого сегменту черевця. У самки є короткий яйцеклад. Належить родина Справжні саранові (Асrіdоіdеа), яка нараховує 10000 видів.

Саранові - комахи порівняно великих розмірів (до 10 см завдовжки) із короткими вусиками. Відчутної шкоди завдають ті види саранових, які здатні об’єднуватись у великі зграї, так звані куліги. їхні личинки («піша сарана») можуть здійснювати значні мандрівки, знищуючи на своєму шляху посіви. Доросла сарана перелітає на великі відстані, об’єднуючись у зграї, що налічують мільярди особин, які виїдають на своєму шляху всю рослинність.

В Україні саранові представлені 55 видами, які поширені здебільшого у зоні степів. Серед них такі, як сарана італійська, або прус (Calliptamus italicus), сарана перелітна (Locusta migratoria) та сарана мароканська (Dociostaurus maroccanus), належать до потенційно небезпечних видів.

У прямокрилих, що належать до підряду Довговусі, вусики часто довші від тіла. Тимпанальні органи, якщо є, розміщені на гомілках передніх ніг. Яйцеклад у самки довгий. Належать надродини Коникові (Tettigonii- d е а), Цвіркунові (Grylloidea). Коникові мають завжди 4-членикові лапки, довгий серпоподібнний, мечоподібний, або саблеподібний яйцеклад. Крила досягають кінця черевця або й довші від нього. Однак є й безкрилі форми. Звуковий апарат розміщений на надкрилах. Біля основи правого надкрила є так зване дзеркальце - тоненька прозора перетинка, оточена товстою жилкою, що утворює рамку. Дзеркальце розміщене на лівому крилі, непрозоре, матове і досить щільне; жилка, що його оточує (страдуляційна), на нижньому боці має зубчики і виконує роль смичка. Під час скрекотання зубчики смичка труться об рамку дзеркальця, відтворюючи звуки, специфічні для кожного виду коників. Здебільшого звуковий апарат є у самців (у деяких видів - і у самок).

В Україні, особливо на Поліссі та в Лісостепу, поширені такі види коників, як зелений (Tettigonia viridissima), співучий (Т. cantans), сірий (Decticus verrucivorus) та ін. Можуть живитися як рослинною, так і тваринною їжею (дрібними комахами: двокрилими, метеликами, їх гусеницями тощо). У неволі мають схильність до канібалізму (поїдання особин свого виду). Степова дибка (Saga pedo) - найбільший коник нашої фауни (довжина тіла - 6-8 см, яйцеклад - до 4 см) - є типовим хижаком. Своїх жертв (саранових, цвіркунів, жуків, клопів) ловить передніми ногами. Крила редуковані. Популяції цього виду здебільшого одностатеві (складаються переважно із самок). Отже, розмноження відбувається партеногенетично. Занесений до Червоної книги України.

Родина Цвіркунові представлена в Україні 15 видами. Поширені цвіркун степовий (Gryllus desertus), малий, або лобатий (G. frontalis), польовий (G. campestris). У будівлях живе домовий цвіркун (G. domesticus). У цвіркунів звуковий апарат подібний до такого у коників, але дещо досконаліший. На правому надкриллі у них є жилка (страдуляційна), що виконує функцію смичка, а на лівому - жилка, при терті об яку відтворюється звук. Звуковий апарат є лише у самців (рис. 115).

Представники родини Вовчкові (Gryllotalpi- d а е) живуть у верхньому шарі ґрунту. Передні ноги товсті і розширені - копального типу. По всій території України поширений вовчок звичайний, або капустянка - Gryllotalpa gryllotalpa (довжина - 35-50 мм). Тіло вкрите густими короткими волосками, які захищають тварину від води і прилипання вологого ґрунту. Живиться підземними частинками рослин, а також ґрунтовими комахами та їхніми личинками. Пошкоджує найрізноманітніші польові й городні культури, сходи і саджанці плодово-ягідних і лісових дерев та чагарників. Самка відкладає у підземне гніздо від 150 до 600 яєць.

Рис. 115. Прямокрилі:

а - зелений коник (Tettigonia viridissima); б - степовий цвіркун (Gryllus desertus); в - вовчок, або капустянка (Gryllotalpa gryllotalpa).

Ряд Тарганові - Blattoptera. Тіло плоске, його довжина від 4 до 95 мм; ноги бігального типу; вусики довгі, нитчасті; ротові органи гризучого типу. Передні крила перетворилися на шкірясті надкрила, задні - тонкі, перетинчасті. У самок крила часто редуковані. Ведуть переважно нічний спосіб життя, ховаючись удень під листям, камінням, у ґрунті. Всеїдні. Самка навколо яєць утворює яйцеву капсулу (оотеку). У самців на черевці є пахучі залози. Відомо близько 4000 видів, поширених переважно у тропіках та субтропіках. В Україні відмічено 16 видів, більшість із яких у природних умовах зустрічається в Криму. Так, у лісовій підстилці, серед рослинності поширений тарган лапландський (Ectobius lapponicus).

Такі космополітичні види, як тарган рудий, або прусак (Blatella germanica), тарган чорний (Blatta orientalis) належать до синантропних тварин (тобто живуть поряд із людиною). Псують продукти харчування, можуть пошкоджувати шкіряні вироби, хутро, рослини в теплицях. Переносять збудників хвороб та яйця гельмінтів (рис. 116).

Рис. 116. Тарганові:

а - прусак Blatella germanica; б - чорний тарган Blatta orientalis.

Ряд Веснянки - Plecoptera. Імаго з’являються навесні і живуть усього кілька тижнів. Довжина тіла — від 4-30 мм (переважно 8-20 мм), розмах крил - 10-80 мм. Мають дві пари темних перетинчастих крил, які складають на спині, дещо нагадуючи жуків. Вусики довгі, нитчасті, кінцівки ходильного типу; на кінці черевця є 2 хвостові нитки - органи дотику. Ротові органи імаго недорозвинені (вони не живляться).

Дорослі малорухомі; сидять на стеблах очерету, корі дерев, що ростуть біля води. Брачний політ нетривалий. Самці виділяють сперматофори, якими й запліднюються самки (зовнішньо-внутрішнє запліднення). Яйця самка певний час носить на кінці черевця, потім відкладає у воду чистих із швидкою течією водойм, де й відбувається їх розвиток. Личинки - з двома хвостовими придатками та сильними щелепами. За способом живлення - хижаки: поїдають личинок комарів, мошок, одноденок. Дихають за допомогою трахейних зябер. Розвиток личинки триває від 1 до 4 років (у північних регіонах довше). Зимують у стадії наяди, яка має зачатки крил. Окремі линяють 22 рази.

Відомо близько 2000 видів, з них у фауні України - близько 50. Широко розповсюджена у водоймах України веснянка зеленувата (Isoperla grammatica), яка є евритермним видом. У гірських потоках Карпат зустрічається одна з найбільших веснянок нашої фауни - веснянка облямована (.Perla marginata). Довжина тіла - 15-25 мм, розмах крил - 35-64 мм. Її личинок охоче поїдає форель. У гірських ріках Криму водиться веснянка дволоба (Capnia bifrons), самець якої має короткі крила. Личинки веснянок відіграють певну роль у живленні риб (лосось, форель, харіус).

Ряд Терміти - Isoptera. Належать гуртові комахи, поширені у тропіках і субтропіках. Спостерігається яскраво виражений поліморфізм. Сім’я, що може нараховувати декілька сотень, тисяч і мільйонів особин, складається із кількох каст: здатних до розмноження самкок (цариці) із гіпертро- фованими яєчниками, завдовжки до 140 мм та значно меншого самця (царя); стерильних, зовнішньо схожих на личинок робочих особин (довжиною до 15 мм) і солдат (довжиною до 20 мм) (рис. 117). Цариця і цар - статевозрілі особини, які скинули після створення гнізда крила. У термітнику перед роїнням розвиваються із личинок крилаті самці і самки, які залишають його, щоб заснувати нову сім’ю. Крилаті особини мають дві пари довгих сітчастих крил. Основна маса населення термітника - робочі особини (статевонезрілі самці і самки), які завжди живуть усередині термітника. Вони позбавлені пігментів, м’які. Ротові органи гризучого типу; кінцівки ходильні; очі недорозвинені, часто відсутні зовсім. Солдати - робочі особини із сильно розвиненою головою та щелепами. У деяких видів солдати мають у головному відділі залозу, із якої вибризкують речовину, що сковує рухи комах. Через наявність великих щелеп самі живитися не можуть - їх годують робочі виділеннями із рота або екскрементами, у яких ще є достатньо поживних речовин.

Рис. 117. Терміти: різні касти Reticulitermes lucitugus:

а - робітник; б - солдат; в - крилата статева особина; г - самка, що скинула крила після парування; д - самка під час відкладання яєць.

Робочі терміти живляться рослинними рештками, деревиною, грибами, які вони розводять у «грибних садах». У перетравленні целюлози їм допомагають організми симбіонти, зокрема, джгутикові, які виділяють фермент целюлозу, що розкладає клітковину. Симбіотичні бактерії, знайдені в багатьох видів, фіксують азот і забезпечують ним термітів.

Цар і цариця вигодовуються виділеннями слинних залоз робочих особин або личинок. Молодих личинок теж годують робочі особини виділеннями своїх слинних залоз або спорами грибів.

Цариця і цар після запліднення і скидання крил викопують ямку, куди відкладаються яйця. Із яєць розвиваються молоді робочі, а потім і солдати. У самки поступово розростається черевце, а інші органи атрофуються. Живе вона кілька років, відкладаючи до кількох млн. яєць. У гнізді орієнтована у напрямку магнітних силових ліній Землі (магнітотаксис). Гнізда терміти будують по-різному. У жарких країнах із мусонним кліматом це термітники - великі споруди, утворені із зцементованої глини. їх вісь витягнута з півночі на південь (щоб не перегрівалися); вони непроникні для води. У тропічних лісах, де часто йдуть дощі, гнізда споруджуються на деревах. Закаспійський терміт робить гнізда у піску, проникаючи на глибину до 12 м.

У світовій фауні (переважно у тропіках) поширено близько 2600 видів. На півдні Степу України спорадично зустрічається середземноморський терміт (Reticulitermes lucifugus), який пошкоджує дерев’яні будови, стовпи, мертві дерева, а також ослаблені виноградні кущі.

У тропічних лісах терміти, активно руйнуючи рослинні рештки, беруть участь у кругообігу речовин, утворенні гумусу,

перемішуванні шарів ґрунту. Але людині вони завдають величезної шкоди: руйнують дерев’яні будинки, інші споруди, пошкоджують меблі, книги.

Ряд Одноденки - Ephemeroptera. Цей ряд об’єднує дуже давніх, відомих з карбона, примітивних крилатих комах. Довжина тіла - 2-40 мм (зрідка до 60 мм). Крила ніжні, перетинчасті, задні коротші за передні (або вони рудиментарні). В імаго ротові органи редуковані (вони зовсім не живляться); кишки заповнені повітрям. На кінці черевця 3 (рідше 2) хвостові нитки. Живуть дорослі одноденки від кількох годин до доби, деякі декілька діб.

З’являються імаго на світ, щоб продовжити свій рід. У теплі тихі літні вечори танцюють самці над водою свій шлюбний танок. При цьому вони виділяють атрактанти, на запах яких прилітають самки. Після запліднення самці гинуть, а самки відкладають яйця у воду і теж гинуть. Розвиток - архіметаболія. Личинки живуть у воді 2-3 роки, линяючи при цьому до 25 разів. Як і дорослі, мають 3 (рідше 2) хвостові нитки, які допомагають їм плавати. Характерний для них і гідрореактивний рух за рахунок виштовхування води із задньої кишки. Дихають за допомогою трахейних зябер. Личинки за способом живлення - детритофаги, деякі - хижаки; є фільтратори.

Одноденки - широко розповсюджені комахи. У світовій фауні відомо понад 2000 видів, з них в Україні - близько 100. Личинки більшості видів живуть у гірських ріках, струмках та потоках. Проте є серед них й типові жителі стоячих водойм. У прибережній зоні наших озер і ставків серед рослинності зустрічаються личинки одноденок: одногодинної (Ordella horaria), звичайної (Ephemera vulgata), двокрилої (Cloeon dipterum) та ін. На дні річок і струмків із швидкою течією живуть личинки одноденки буро-сірої (Heptagenia fusca drisca), у яких тіло сплюснуте, ноги широко розставлені, завдяки чому вони міцно прикріплюються до підводних предметів. Личинки та німфи одноденок - поживний корм для багатьох риб-бентофагів.

Ряд Бабки - Odonata. Мають струнке, видовжене, яскраво забарвлене тіло, завдовжки 1,4-120 мм. На рухомій голові розташовані великі фасеткові очі, а також 3 прості очка. Вусики короткі, щетинкоподібні. Ротовий апарат гризучого типу. Кінцівки ходильні. Мають дві пари розпростертих крил з густою сіткою жилок. Дорослі комахи - прекрасні літуни (долають відстані до 400 км). За способом живлення - хижаки; здобич ловлять на льоту. Спарювання також відбувається у повітрі. Яйця самки відкладають у воду, ґрунт чи на рослини. Личинки (наяди) розвиваються у воді; розвиток триває від кількох місяців до 2-3 років. За цей час вони 10-11 разів линяють. Личинки живляться дрібними водяними тваринами, здобиччю деяких стають пуголовки, мальки риб. У них нижня губа видозмінена у так звану «маску» - юрган захоплення їжі. Дихають за допомогою зовнішніх зябер (хвостові зябра), або ж органами дихання є вирости задньої кишки {ректальні зябра).

Відомо близько 4500 видів, які значно поширені (крім арктичної і посушливих областей). У фауні України близько 100 видів бабок, об’єднаних у 2 підряди: 1. Бабки рівнокрилі (Zygoptera) і 2. Бабки різнокрилі (Anіsорteга).

Рівнокрилі характеризуються невеликими розмірами, поперечною головою і однаковими крилами, які вони складають у стані спокою. Личинки дихають за допомогою хвостових зябер. Належать Красуні (Calopteryx), Лютки (Lesties), Стрілки (Coenagrion). Представлені видами красуня-дівчина (Calopteryx virgo), лютка-наречена (Lestes sponsa), стрілка красива (Coenagrion pulchellum) та ін.

Різнокрилі - бабки середніх та великих розмірів, задні крила у них біля основи значно ширші за передні, вони і у стані спокою розпростерті; голова овальна з великими фасетковими очима. Личинки дихають за допомогою ректальних зябер. Належать Справжні бабки (Libellula), Коромисла (Aeschna) та ін.У нашій фауні представлені видами бабка болотна (Leucorrhinia pectoralis), бабка жовта (Sympetrum flaveolum), коромисло синє (Aeschna cyanea), коромисло велике (A, grandis), довжина тіла якого до 8 см, розмах крил - до 11 см.

Приносять користь, знищуючи комах-крорососів та їх личинок. Незначну шкоду рибному господарству завдають личинки великих бабок, знищуючи мальків риб. Також сприяють поширенню черв’яків-сисунів із роду Prosthogonimus, що передаються від них до водоплавних птахів. Літаючими бабками живляться деякі птахи (мартини, крячки), а їх личинками - риби-бентофаги (короп, лящ). Крім того, бабки є окрасою наших лук, лісових галявин та берегів водойм; вони милують око людини легкістю та маневреністю польоту, грою кольорів на ніжних прозорих крилах.

Ряд Воші - Anoplura. Дрібні (1-5 мм) безкрилі комахи зі сплющеним тілом. Голова маленька, вусики короткі, очі редуковані. Ротовий апарат колючосисного типу. Кінцівки чіпкі, з кігтиками. Стаціонарні ектопаразити. Розмножуються постійно; розвиток триває до 24 днів. Самки прикріплюють свої яйця (гниди) на волосся хазяїна. Воші, постійно живучи на хазяїні і живлячись кров’ю, ослаблюють його. Усього відомо 300 видів.

На людині паразитує воша людська (Pegiculus humanus). Відомо дві її форми: воша головна (Р. A. capitis) і воша платяна (Р. A. humanus) (рис. 118). Тривалість життя воші людської - 24-46 днів. За цей період самка відкладає до 330 яєць. Щоб попередити зараження і вести боротьбу з вошами, насамперед треба дотримуватися правил особистої гігієни (регулярне миття голови і тіла, зміна білизни, її прасування). Воші - переносники тифу. Інший паразит людини - лобкова воша, або площиця (Phthirus pubis), інфекцій не передає.

Ряд Рівнокрилі - Homoptera. Мають дві пари подібних за формою тонких крил із невеликою кількістю жилок. Є безкрилі форми. Ротовий апарат колючосисний. Живляться клітинним соком рослин. Задні ноги у цикад і листоблішок стрибального типу; у деяких попелиць стрибальними можуть бути передні ноги. Іноді ноги сильно вкорочені або недорозвинені (у деяких попелиць, кокцид). Тіло часто вкрите восковими виділеннями, у кокцид - щитком. При живленні соками рослин відбувається неповне засвоєння цукрів, тому виділення рівнокрилих солодкі і мають назву паді, або медвяної роси. Вона приваблює мурашок, що нею живляться, а також бджіл, які збирають падь (падевий мед неякісний, позбавлений цінних компонентів). На паді розвиваються також сажневі гриби, покриваючи листя чорною плівкою і затрудняючи дихання рослин та фотосинтез.

У деяких рівнокрилих під час розвитку спостерігається чергування статевого і партеногенетичного поколінь. Часто утворюють колонії.

У світовій фауні до 30000 видів, поширених по всіх материках, з них в Україні - понад 1,5 тис. видів. Ряд Рівнокрилі включає декілька підрядів.

Рис. 118. Головна воша: а - самець; б - самка.

Представники підряду Цикадові (Cicadinea) характеризуються наявністю дуже коротких вусиків та стрибальними задніми ногами. Передні крила часто шкірясті і складуються «дашком». Більшість цикад і в дорослій, і в личинковій стадії - шкідники сільськогосподарських культур. Крім того, вони переносять вірусні і бактеріальні захворювання рослин. Личинки співочих цикад (родина Cicadidae) розвиваються у ґрунті; вони мають передні ноги копального типу і є шкідниками кореневої системи деревних порід і винограду. Личинки пінявок (родина Aphrophoridae) живуть на рослинах у схожій на слину піні («зозулині сльози»). Найбільш поширеною є пінявка звичайна (Philaenus spumarius).

До підряду Листоблішки (Psylloidea) належать дрібні (до 5 мм) рівнокрилі, які мають довгі вусики; ноги у них з потовщеними стегнами, здатні стрибати. На рослинах утворюють великі скупчення, завдаючи їм відчутної шкоди. У садах плодові дерева пошкоджують медвяниці - яблунева (Psylla mali), грушева (Р. ругісоїа) та ін.

Підряд Білокрилки (Aleurodoidea) об’єднує дрібних комах (до 2 мм) з непрозорими крилами, тонкими ногами; тіло вкрите білим мучнистим пилком. Тримаються на нижньому боці листків, утворюючи великі скупчення. Теплична білокрилка (Trialeurodes vaporariorum) має до 12 генерацій на рік і значно пошкоджує тепличні рослини.

До підряду Попелиці (Aphidodea) належать дрібні (0,5-6 мм) рівнокрилі; крила, якщо є, прозорі; на черевці — тонкі виступи, так звані сокові трубочки. Живуть колоніями. Мають ряд особливостей, пов’язаних із розвитком та розмноженням. Зимують, як правило, у фазі яйця на рослинах. Навесні з яєць розвиваються безкрилі самки, які протягом літа дають кілька поколінь (іноді до 20) партеногенетичних самок або ж відкладають партеногенетичні яйця. Серед літніх поколінь є крилаті партеногенетичні самки, які служать для розселення. Восени із личинок розвиваються крилаті самці і самки, які після запліднення відкладають яйця, що зимують (рис. 119).

Рис. 119. Будова крилатої (а) та безкрилої (б) самок попелиць

Попелиці, утворюючи великі колонії, сильно пригнічують рослини. Поширені такі види, як попелиця капустяна (Brevicoryne brassicae), зелена яблунева (Aphis роті), бурякова (A. fabae) та ін. На півдні України зустрічається виноградна філоксера (Viteus vitifolii). Пошкоджує листя винограду, а також коріння, де спричиняє утворення галів.

Підряд Кокциди (Coccidae) характеризується вираженим статевим диморфізмом: самці крилаті, з добре розвиненими ногами; самки безкрилі, ноги у них часто редуковані, тіло вкрите щитком. Найпоширенішим видом кокцид в Україні є щитівка комоподібна яблунева (Lepidosaphes ulmi), яка пошкоджує яблуню, грушу, абрикоси та інші дерева. Яйця зимують під щитком. Навесні з них розвиваються рухливі шестиногі німфи, які можуть переноситися вітром. Вони присмоктуються до поверхні молодої кори, соками якої живляться. Німфи самок поступово втрачають органи чуття і кінцівки, вкриваються воском.

Із самок кошенілі польської (Porphyrophora polonica) одержують цінну кармінову фарбу, що застосовується в харчовій і текстильній промисловості.

Ряд Напівжорсткокрилі, або Клопи, — Hemiptera. Тіло помірно сплющене (довжина - від 1 до 109 мм). Вусики короткі, нитчасті, булавоподібні. Крім фасеткових очей, є два простих очка. Ротовий апарат колючосисного типу. Надкрила біля основи шкірясті, ущільнені, на верхівці перетинчасті. Друга пара крил - прозорі, перетинчасті. Ноги ходильного (бігального), рідше плавального, хапального типів. На задньогрудях є пахучі залози.

За способом живлення - фітофаги, хижаки.

У світовій фауні нараховується близько 30 тис. (за іншими даними - 40 тис.) видів, з них в Україні - близько 1000.

Серед клопів є небезпечні масові шкідники культурних і лісових рослин, а також паразити теплокровних тварин і людини. Хижі клопи знищують комах-шкідників.

Клоп черепашка шкідлива (Eurygaster integriceps) живе на хлібних злаках; дорослі клопи смокчуть соки з вегетативних органів, личинки - із зерна, що наливається. Рослини, пошкоджені до колосіння, виростають ослабленими, а колоски, з яких черепашки висмоктали вміст зерен, залишаються порожніми. Навіть якщо клоп не встиг знищити зерно цілком, воно стає легким і дає неповноцінне борошно. Самка відкладає до 300 яєць. Зимує імаго в підстилці деревних насаджень.

Блошиця (Cimex lectularius) паразитує на людині і теплокровних тваринах. Активний уночі. Яйця відкладає у щілини меблів, під килимами, шпалерами, за плінтусами тощо. Хазяїна знаходить за запахом. Крові випиває за раз удвічі більше, ніж важить сам. У стадії імаго може голодувати до півроку, у личинковій - до півтора року. Осередки блошиць існують у природі (у норах гризунів, гніздах птахів, дуплах дерев і печерах, де оселяються кажани). Блошиці завдають значної шкоди здоров’ю людини не лише тим, що висмоктують кров. їхня отруйна слина, потрапляючи у ранку, спричиняє сверблячку. У людини погіршується сон, вона стає нервозною, знижується її працездатність. Інфекційних захворювань клопи не переносять (рис. 120).

Невелика група напівжотсткокрилих пристосувалася до життя у прісних водоймах. На плівці поверхневого натягу води жваво бігають клопи-водомірки, зокрема, водомірна озерна (Gerris lacustrtis). їхнє вузьке видовжене тіло і кінцівки вкриті волосками, що не змочуються водою. Друга й третя пари ніг довгі і широко розставлені, тому маса тіла рівномірно розподіляється на значну поверхню. Перша пара ніг - хапального типу. Водомірки - хижаки. Живляться здебільшого комарами, ногохвістками. Яйця (по 50-60 штук) відкладають на водні рослини. Дають дві генерації. Зимують на суші у фазі імаго. У товщі води активно переслідують здобич хижі клопи - водяний скорпіон (Nepa cinerea), хребтоплав (Notonecta glauca) та плавтп (Naucoris cimicoides); є й мирні рослиноїдні, зокрема, гребляк (Согіха punctata). Усі вони мають ряд адаптацій до життя у водному середовищі: тіло обтічної форми, веслоподібні задні кінцівки плавального типу, дихають атмосферним повітрям.

Рис. 120. Напівжорсткокрилі:

а - переднє крило клопа-щитника; б - блощиця Cimex lectularius (б); в - шкідлива черепашка Eurygaster integriceps:

1,2- тверда та м’яка частини крила.

На суші поширений червоноклоп безкрилий, або клоп-солдатик (Pyrrhocoris apterus). Рано навесні утворюють значні скупчення і гріються на сонячному боці біля дерев, пнів, будинків. Зимують під опалим листям. Живляться насінням рослин, що осипалося, або ж мертвими безхребетними.