ЗООЛОГІЯ НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК - Є. О. Неведомська - 2013

ЛЕКЦІЯ 12. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТИПУ ХОРДОВІ (Chordata)

2.Загальна характеристика підтипу Безчерепні(Acrania). Клас Головохордові

Підтип Безчерепні включає близько 30 видів найпримітивніших хордових тварин.

Загальна характеристика підтипу Безчерепні (Acrania):

1. Протягом життя у них зберігається хорда і нервова трубка.

2. Відсутні череп та будь-які зачатки хребців.

Підтип Безчерепні містить лише один клас Головохордові (Cephalochordata).

Найбільш вивченим серед Головохордових є ланцетник, який зустрічається у багатьох морях, зокрема й у Чорному морі. Назва ланцетника пов’язана з тим, що формою він нагадує ланцет — хірургічний інструмент. Ланцетник було описано 1774 року видатним вченим Петром Симоном Палласом, який за класифікацією відніс його до молюсків. Згодом, визначний зоолог Олександр Онуфрійович Ковалевський довів, що ланцетник є представником типу Хордові.

Ланцетники — морські тварини завдовжки 4-8 см (рис. 52). Живуть у помірних і теплих морях, на піщаних обмілинах, зариваються в пісок, висовуючи назовні тільки передній кінець тіла. їхнє ланцетоподібне рожеве тіло стиснене з боків і загострене з обох кінців. На спинному боці є складка шкіри, яка утворює спинний плавець, що переходить у хвостовий. Уздовж нижнього краю хвоста міститься підхвостовий тавець.

Рис. 52. Будова ланцетника (за Наумовим, Карташовим, 1979):

1 — анальний отвір; 2 — статеві залози; 3 — зяброва пора; 4 — кишечник; 5 — печінковий виріст;

6 — глотка із зябровими щілинами; 7 — навколозяброва порожнина; 8 — щупальця; 9 — хорда; 10 — нервова трубка.

Покриви ланцетника складаються з одношарового епітелію, вкритого тоненькою кутикулою, та драглистої сполучної тканини.

Внутрішній скелет ланцетника представлений еластичною хордою, яка тягнеться вздовж усього тіла і зберігається протягом усього життя.

Під хордою розміщена травна трубка. Вона починається передротовою лійкою, оточеною щупальцями. Рух щупальців передротової лійки, що оточує ротовий отвір, створює течію води. Разом з водою одноклітинні рослини й тварини, дрібні рачки потрапляють у глотку, а з неї — у кишку, не поділену на відділи. Від черевної частини передньої половини кишки відходить печінковий виріст. Назовні кишечник відкривається анальним отвором. За характером живлення ланцетник є типовим фільтратором.

Органи виділення у ланцетника представлені численними (до 90 пар) канальцями — нефридіями, які розміщені вздовж спинної частини глотки і відкриваються у навколозяброву порожнину, звідки через зяброву пору продукти виділення виводяться назовні.

Дихання здійснюється одночасно із живленням. У стінках глотки є близько 100 пар зябрових щілин, навколо яких у глоткових тканинах є капіляри кровоносної системи. Із води, яка омиває зяброві перегородки, кисень надходить до крові й розноситься по всьому тілу. Певною мірою газообмін у ланцетника може здійснюватися і через покриви тіла.

Кровоносна система замкнена, складається з двох кровоносних судин (черевної аорти і спинної аорти), від яких відходять численні дрібні судини (зяброві артерії, сонні артерії, підкишкова вена, печінкова вена). Рух крові відбувається завдяки пульсації стінок черевної аорти. Отже, у безчерепних лише одне коло кровообігу. Кров безколірна і не містить

дихальних пігментів. Дрібні розміри тварин і тонка шкіра дають змогу насичувати кров киснем не лише у зябрових артеріях, а й у всіх поверхневих судинах тіла.

Над хордою розміщена нервова трубка з нервами, які відходять від неї. Оскільки у ланцетника немає головного мозку, у нього відсутній і череп.

Органи чуття розвинені слабо. Світло сприймається світлочутливими клітинами. На тілі тварини є клітини, які сприймають або механічні подразнення (дотикові клітини), або хімічні подразнення (хеморецептори). Хеморецепторами вистелена і нюхова ямка (ямка Келлікера).

Тварини роздільностатеві (самці і самки). Статеві залози, або гонади, парні (до 25 пар), не мають власних протоків. Статеві клітини виводяться у навколозяброву порожнину, а звідти через зяброву пору вони потрапляють назовні. Ланцетники розмножуються всього один раз протягом життя, оскільки статеві клітини виводяться через розриви стінок статевих залоз, які не відновлюються. Запліднення в них зовнішнє.

Розвиток непрямий: з ікринки у воді розвивається личинка, яка активно плаває та живиться, а згодом опускається на дно й перетворюється на дорослу тварину, яка веде пасивний спосіб життя.

Особливості будови ланцетника як примітивної хордової тварини:

✵ Протягом життя зберігається хорда і нервова трубка.

✵ Покриви представлені одношаровим епітелієм.

✵ Відсутність черепа та будь-яких зачатків хребців.

✵ Відсутність парних кінцівок.

✵ М’язова система дає змогу здійснювати лише одноманітні рухи: вигинати тіло в один або в інший бік.

✵ Кишечник слабко диференційований.

✵ Органи дихання представлені зябровими щілинами, що пронизують глотку.

✵ Примітивна будова органів виділення.

✵ Відсутність головного мозку і серця.

✵ Примітивні органи чуття: світлочутливі клітини, нюхальна ямка, рецептори дотику.

✵ Велика кількість статевих залоз, які не мають власних протоків.

Значення головохордових у природі:

1. У водяних екосистемах головохордові є одним із ланцюгів живлення.

2. У розвитку тваринного світу головохордові — проміжний ступінь від нижчих тварин до вищих.

3. В екосистемах відіграють роль фільтраторів, регулюють кількість планктонних організмів.

Значення головохордових у житті людини:

1. Ланцетник є зручним об’єктом для наукових досліджень.

2. Населення Південно-Східної Азії використовує ланцетники у їжу.