ЕКОЛОГІЧНА БІОХІМІЯ - Навчальний посібник - В. М. Ісаєнко 2005

Розділ 6. ЕКОЛОГО-БІОХІМІЧНА ВЗАЄМОДІЯ МІЖ ТВАРИНАМИ

6.3. Взаємодія між тваринами різних видів

6.3.3. Кайромони

До кайромонів, як уже зазначалося, належать речовини, які сприймаються організмами-реципієнтами як корисні. У взаємодії жертва—хижак кайромони — це такі речовини тварин-жертв, які корисні для хижаків. Водночас речовини хижаків можуть попередити потенційну жертву про наявність хижака, що дає змогу жертві його уникнути.

За своєю дією кайромони можна поділити на: 1) речовини, які приваблюють до їжі; 2) стимулятори адаптації; 3) хемосигнали, що попереджують реципієнта про небезпеку з боку організму, який є джерелом цих сигналів; 4) стимулятори фактора росту.

Один із проявів взаємодії кайромонів можна розглянути на прикладі взаємодії личинок совки Heliothis zea із самками Microptilis croceipes — видом, який є паразитом для личинок Heliothis zea. Показано, що речовини танінів, які містяться в кутикулі личинок Heliothis zea, стимулюють репродуктивну діяльність самок Microptilis croceipes. Одним із можливих діючих компонентів установлено 13- метилгентриакантан. Також виявлено й леткі хімічні речовини, які виділяються самкою Heliothis zea, що збільшують частку яєць цього лускокрилого.

Інший приклад — статевий феромон жуків-короїдів бревікомін використовується жуком-хижаком Thanasimus dubius для локалізації своєї жертви. Мабуть, феромони деяких комах можуть інколи одночасно бути кайромонами для їх хижаків і паразитів.

Кайромони можуть застосовуватися також потенційними жертвами для виявлення хижака. Так, наприклад, хімічні речовини, що виділяються морськими зірками, які є хижаками, викликають утечу ряду морських організмів — Dendraster excentricus, Pecten і Nassa.

Існує ще багато прикладів дії кайромонів на безхребетних і хребетних. Деякі з них наведено в табл. 6.4.

Таблиця 6.4

ДЕЯКІ КАЙРОМОНИ ТВАРИН (за Телитченко, Остроумовим зі змін.)

У гідробіонтів (ракоподібних, гаспропод та ін.), як потенційних жертв, екзометаболіти-кайромони хижаків можуть викликати появу морфологічних захисних пристосувань та інших індукованих засобів захисту (утворення шипів тощо).