Фармакогнозія з основами біохімії рослин - Ковальов В. М. 2004

Спеціальна частина
Глікозиди
Лікарські рослини та сировина, які містять ціаноглікозиди

НАСІННЯ МИГДАЛЮ ГІРКОГО — SEMINA AMYGDALIAMARAE

Мигдаль звичайний, форма м. гіркий — Amygdalus commnis L. f. amara DC, род. розові — Rosaceae

Миндаль горький; назва походить від латинізованої грецьк. amygdalos — мигдаль, можливо, від сирійської al-mugdala — гарне дерево.

Рослина. Гіллястий кущ або дерево. Має пагони двох типів: видовжені вегетативні та вкорочені генеративні. Листки чергові, ланцетні, пильчасті, загострені. Квітки правильні, п'ятипелюсткові, двостатеві, поодинокі або розміщені попарно; пелюстки білі або світло-рожеві. Плід — кістянка. Насіння яйцевидно-подовжене, плескате, завдовжки до 2 см, вкрите жовто-бурою шорсткою плівкою, складається з двох великих білих маслянистих сім’ядолей. Ендосперм дуже тонкий, у вигляді плівки залишається на внутрішньому боці насіннєвої оболонки. Насіння має гіркий смак, при жуванні з’являється запах бензальдегіду. Існують дві форми мигдалю звичайного, які морфологічно не відрізняються: з солодким смаком (форма dulcis) і з гірким (f. аmаrа).

Поширення. В Україні культивується в Криму. У дикому стані росте в Туркменії, Вірменії, на Тянь-Шані.

Заготівля. Плоди збирають восени повністю стиглими, сушать на сонці і відокремлюють насіння.

Хімічний склад сировини. Ціаноглікозид амігдалін (4-8 %), жирна олія (30-40 %), білок, сахароза (10 %), глюкоза, ферменти, вітаміни В₁, В₂, В₅, В₆, РР, каротиноїди.

Біологічна дія та застосування. У медицині знайшла застосування гіркомигдалева вода, яку отримують з макухи після холодного пресування жирної олії. Вода має слабку знеболюючу та седативну дію.