Фармакогнозія з основами біохімії рослин - Ковальов В. М. 2004

Спеціальна частина
Фенольні сполуки
Прості феноли та їхні похідні

Фенол та його похідні

До групи належать фенол та його похідні, які не мають бічних вуглецевих ланцюгів. За кількістю гідроксильних груп прості феноли поділяють на моно-, ди- та тригідроксифеноли.

Прості феноли порівняно рідко зустрічаються г рослинах у вільному стані, але багато їхніх похідних знаходиться у формі глікозидів або складових частин рослинних продуктів, таких як ефірні олії, смоли, таніни тощо.

У рослинах фенол зустрічається в мінімальній кількості в листках тютюну (Nicotiana tabacum), корі верби (Salix spp.), голках та шишках сосни (Pinus sylvestris), листках смородини чорної (Ribes nigrum). Рідше похідні фенолу є головними складовими частинами ефірних олій, наприклад тимол (2-ізопропіл-5-метилфенол) і його ізомер карвакрол, які містяться в ефірних оліях чебрецю (Thymus spp.) і материнки (Origanum vulgare).

Пірокатехін міститься в листках чаю (Thea sinensis), лушпинні цибулі (Allium сера) та ін.

Гідрохінон та метилгідрохінон в рослинах зустрічаються у вільному стані та у вигляді глікозидів — арбутину, метиларбутину. Поширені у представників родин Ericaceae, Rosaceae, Saxifragaceae, Asteraceae, Tiliaceae.

Пірогалол знайдений у малій кількості в шишках секвої, є фрагментом танінів. Сильний відновник. Застосовується в дерматології для лікування псоріазу, екземи та ін.

Флороглюцин зустрічається в шишках секвої, лушпинні цибулі. у формі глікозидів — у шкірці цитрусових. Похідні флороглюцину (аспідінол) містяться в кореневищах папороті (Dryopteris filix-mas), є попередниками хмільових кислот в супліддях хмелю (Humulus lupulus).

Фенольні спирти та фенольні альдегіди

Фенольні спирти (структура C₆—С₁) у своїй будові мають спиртову групу і різняться між собою кількістю фенольних гідроксилів, які можуть бути вільними або метильованими. Ці сполуки рідко зустрічаються у вищих рослинах, з них найбільш поширені саліциловий, гентизиновий, коніфериловий та синаповий спирти.

Саліциловий спирт (салігенін) агліконом глікозиду саліцину, який міститься у корі верби Salix spp., Salicaceae. Виявляє протизапальну та місцеву анестезуючу дію.

Гентизиновий спирт є агліконом глікозиду салірепозиду, виділеного з листків осики Populus tremula, Salicaceae.

Коніфериловий спирт відіграє велику роль як біохімічний попередник лігніну. Зустрічається також у формі глікозиду коніферину.

Синаповий спирт (сірингенін) — один з основних компонентів у біосинтезі лігніну у голонасінних рослин. Це також аглікон глікозиду сірингіну, який міститься у корі, листках і плодах бузку Syringa vulgaris, Oleaceae.

Більш відомі такі фенольні альдегіди як ванілін, піперонал, саліциловий і анісовий альдегіди тощо.

Ванілін (3-метокси-4-гідроксибензальдегід) у формі глікозиду міститься у плодах Vanilla planifolia, Orchidaceae; напівсинтетично його добувають з евгенолу. Використовують ванілін для покращання запаху ліків.

Саліциловий альдегід (о-гідроксибензальдегід) міститься в ефірній олії Filipendula ulmaria, Rosaceae та ін.

Піперонал (3,4-метилендигідроксибензальдегід) міститься в ефірній олії з квіток білої акації Robinia pseudoacacia, Fabaceae або фіалок Viola spp., Violaceae. Має приємний запах, застосовується в парфумерії і косметиці.

Фенольні кислоти

Фенольні кислоти — це сполуки, які мають фенольні гідроксильні групи і карбоксильну групу, що зв’язані з ароматичним ядром. Найбільше значення мають похідні бензойної й коричної кислот. У рослинах зустрічаються у вільному вигляді, а також у вигляді депсидів та глікозидів. (Складноефірний зв’язок, що утворюється між фенольним гідроксилом однієї молекули фенолкарбонової кислоти та карбоксильною групою іншої молекули, називають депсидним зв’язком, а сполуки, що містять такий зв’язок,— депсидами.)

Фенолокислоти містяться у багатьох рослинах, але немає жодного виду лікарської сировини, де б вони були основними біологічно активними компонентами. Фенолокислоти — це головним чином супутні речовини, які беруть участь в лікувальній дії сумарних препаратів. Для деяких фенолокислот встановлена специфічна біологічна активність.

Похідні бензойної кислоти

Із цієї групи найчастіше зустрічаються в рослинах протокатехова, гідроксикатехова, гентизинова і вільна галова кислоти. Ванілінова, бузкова та n-гідроксибензойна кислоти входять до складу лігніну. Порівняно мало поширені саліцилова і пірокатехова кислоти.

Саліцилова кислота (о-гідроксибензойна) частіше зустрічається у формі метилового ефіру в деяких ефірних оліях або зв’язана у глікозидах. Метиловий ефір саліцилової кислоти є біологічно активною речовиною у деяких видів сировини, наприклад траві фіалки триколірної (Herba Violae tricolors), коренях сенеги (Radices Senegae), квітках гадючника в’язолистого (Flores Ulmariae).

Галова кислота (3,4,5-тригідроксибензойна) знайдена в рослинах як у вільному стані, так і у вигляді депсиду — м-дигалової кислоти. Галова кислота та її депсиди входять до складу дубильних речовин, що гідролізуються, і часто зустрічається у вільному стані. Має протизапальні, антимікробні, антивірусні властивості тощо.

Практичний інтерес становлять фенолкарбонові кислоти з бічним ланцюгом, особливо похідні коричної кислоти.

У біогенезі гідроксикоричної кислоти головним попередником є амінокислота фенілаланін, з якої через дезамінування за участю ензима фенілаланіндезамінази в рослині синтезується корична кислота, а через гідроксилювання і метилювання утворюються деякі гідрокси- і метилпохідні.

Біосинтез деяких гідроксикоричних кислот

Відомі два стереоізомери о-гідроксикоричної кислоти: одна має транс-конфігурацію і називається кумаровою кислотою, друга — цис-конфігурацію і називається кумариновою кислотою. Тільки кумарова кислота може існувати у вільному стані, наприклад у різних видах алое. Кумаринова кислота циклізується у лактон кумарин, виявлений у багатьох рослинах.

Кавова кислота (3,4-дигідроксикорична) дуже поширена у природі. Вона часто утворює димери (псевдодепсиди). Наприклад, хлорогенова кислота є псевдодепсидом кавової і хінної кислот. Із тридепсидів кавової кислоти слід відмітити ізохлорогенову кислоту і цинарин. Кавова кислота має слабкі бактеріостатичні властивості, виявляє протизапальну, гепатопротекторну та імунотропну дію.

Метилові ефіри кавової кислоти — ферулова та синапова кислоти — містяться у вищих рослинах. Ферулова кислота трапляється в рослинах у вільному стані та в складі ефірів; має жовчогінну, антимікробну, антимікозну, гепатопротекторну дію, гальмує агрегацію еритроцитів. Поширена в родині Аріасеае.

Із аліциклічних кислот в рослинах іноді накопичуються в значних кількостях хінна і шикімова кислоти. Так, у корі хінного дерева (Cortex Chinae) міститься до 9 % хінної кислоти. Хінна кислота є важливим проміжним продуктом обміну речовин у рослинах, часто у складі депсидів. Так, для родини Asteraceae характерним є наявність депсиду — цикорієвої кислоти, або 2,3-дикофеїлхінної кислоти. З нею деякі вчені пов’язують біологічну активність препаратів ехінацеї, цикорію тощо. Вміст цикорієвої кислоти в сировині ехінацеї знаходиться в межах 0,6-2,1 %. У російській фармакопеї якість трави ехінацеї пурпурової (Herba Echinaceae purpureae) оцінюють за вмістом гідроксикоричних кислот у перерахуванні на цикорієву кислоту. В літературі є посилання на антимікробну та імуностимулюючу дію цикорієвої кислоти.

Шикімова кислота вперше була виділена із плодів зірчастого анісу (Іllісіum verum, род. Арісеае). Вона відіграє важливу роль у біосинтезі ароматичних амінокислот, коричних кислот, флавоноїдів та інших фенольних сполук. При введенні у тканини рослин хінна і шикімова кислоти легко перетворюються на фенольні сполуки.

Відомості про рослинну сировину та препарати, що містять прості фенольні сполуки, наведені у табл. 4 Додатків.

Фенольні глікозиди

Прості феноли, фенольні спирти, альдегіди та їхні похідні зустрічаються в рослинах переважно у вигляді глікозидів з глюкозою, а також з ксилозою і арабінозою.

Арбутин (ß-D-глюкопіранозид гідрохінону). Вперше був виділений з листків мучниці. Вміст його в рослинах коливається в широких межах — від 0,5 до 20 %: Arctostaphylos uva-ursi — 5-12 %, Vaccinium vitis-idaea — 4-8 %, Vaccinium myrtillus — 0,5-15 %, Bergenia crassifolia — 15-20 %. Арбутин діє антисептично на сечовивідні шляхи. Гідролітичний розпад арбутину до гідрохінону відбувається тільки в лужному середовищі сечі. Похідні галової кислоти, наприклад дубильні речовини, що гідролізуються, гальмують активність арбутину.

Метиларбутин (ß-D-глюкопіранозид метилгідрохінону). Цей глікозид часто є супутником арбутину в рослинах. Він важче гідролізується, тому листки, що містять метиларбутин, при сушінні не чорніють. Вміст глікозиду залежить від географічних районів і місця походження, наприклад у південних районах співвідношення арбутину і метиларбутину в сировині становить 1:1; на півночі в рослинах переважає арбутин.

Салідрозид, або родіолозид (ß-D-глюкопіранозид n-гідроксифенілетанолу), виділений із кореневищ Rhodiola rosea L., Crassulaceae. Він є біологічно активною речовиною сировини родіоли рожевої і виявляє адаптогенну дію.

Ехінакозид

Ехінакозид — глікозидна похідна 3,4-діоксифенілетанолу, містить рамнозу і два залишки глюкози, один з яких з’єднаний з кавовою кислотою. Міститься в Ehinacea spp., діє на одну з ланок імунної системи, активізує феноцитоз.