Біогеографія - Регіональний аспект - Марисова І.В. - 2005

Глава 3. Характеристика біофілотичних царств суші

3.6.Австралійське царство

3.6.5.Географічний генезис

Своєрідність біофілоти Австралійського царства пояснюється перш за все ізольованим положенням цього материка, а також віднесенням до її складу численних острівних мешканців. Тут відсутні численні молоді групи тварин і рослин, зате збереглися давні форми, які в інших районах Землі загинули в боротьбі за існування, у конкуренції з більш молодими прогресивними видами (останні в Австралію вже не могли потрапити після розколу Гондвани).

Формування біофілоти Австралійського царства почалося ще в мезозої, під час розколу Гондвани. Свідченням цього є наявність в австралійській фауні елементів глибокої давнини, спільних для всіх південних материків. Це стосується не тільки різних безхребетних, а й хребетних. Так, однопрохідні є нащадками мезозойських багатогорбкуватих, що населяли Гондвану і всюди, крім Австралії, вимерли під тиском більш прогресивних ссавців. Мало відрізняється від свого тріасового предка і австралійський цератод. Зазначені тварини створюють перший, найдавніший шар біофілоти.

Друге за давністю нашарування утворюють численні форми, спільні для Австралії і Південної Америки, тобто релікти тієї епохи, коли зв'язок Австралії з Африкою та Індостаном уже розірвався, але з Південною Америкою через Антарктиду ще тривав. І ось у проміжок часу від юри до початку третинного періоду Австралія заселилася удавами, зміїношиїми черепахами, сумчастими. Проте цей «антарктичний» сухопутний міст пізніше, але ще до початку розвитку вищих ссавців, розірвався, чим пояснюється відсутність в Австралії плацентарних.

Треба також звернути увагу на досить різку відмінність у біофілоті Західної і Східної Австралії. Це можна пояснити тим, що в крейдяний і нижньотретинний періоди їх розділяла широка морська протока. Пізніше, після відступання моря і аридизації території, на більшій частині материка сформувалася своєрідна ксерофільна біота — як за рахунок імігрантів з Азії, так і внаслідок трансформації місцевого первинно-мезофільного комплексу рослин і тварин. Таким чином, на материковій частині Австралійського царства сформувалися три основні центри еволюції біофілот: західний, центральний і східний, що ілюструє поділ сучасної Материкової області на відповідні три підобласті.

Тривала ізоляція Австралійського материка зумовила велику роль у структурі біофілоти автохтонних, глибоко ендемічних елементів. Широко представлені також алохтони орієнтального походження порівняно невеликого геологічного віку. Це сталося, напевно, у міоцені, коли Австралія на короткий час сполучилася з Індією через Нову Гвінею, Молуккські та Зондські острови і

о. Сулавесі. Саме тоді Австралія одержала свою фауну гризунів, рослинність Новогвінейської області набрала індійського відбитку, Молуккські острови заселилися рядом індійських тварин, а австралійські елементи (папуги, орли-гарпії тощо) потрапили аж на Філіппіни.

Нова Каледонія і острови Фіджі, безперечно, були частиною австралійського материка, з якого вони одержали свого часу змій,

ігуан, жаб, австралійські форми рослин (акації, казуаринита інші), і тільки тривала ізоляція цих територій призвела до значного збіднення біофілоти, яка набула острівного характеру.