Біогеографія - Регіональний аспект - Марисова І.В. - 2005

Глава 2. Характеристика основних кліматично обумовлених груп наземних екосистем та їх біоценозів (біомів)

ПОМІРНИЙ ПОЯС

2.6. Трав'янисті формації помірних широт

2.6.3. Рослинність

2.6.3.1.Регіональні особливості степів

Євразія. Для степів характерна присутність у фітоценозах ковили, яка часто домінує. Крім того, типовими є й інші дерновинні злаки (типчак, тонконіг).

Степи Східної Європи поділяють на три підзони: північну (лугові степи, де рослинність нагадує луки); центральну (різнотравно- дерновинно-злакові степи); південну (дерновинно-злакові степи).

У лугових степах трав'янистий покрив високий і густий; переважає різнотрав'я, а ковиль має другорядне значення. Одна з найхарактерніших особливостей — велика видова насиченість. Типові рослини - таволга, синяк, шалфей, козелець; зі злаків - костер, пирій, типчак, ковила. Характерна зміна аспектів, завдяки чому степ періодично забарвлюється в різні кольори, які змінюють одне одного.

Різнотравно-типчаково-ковилові степи характеризуються більш низьким і рідким трав'янистим покривом. Панують типчак і ковила (але остання представлена іншими видами, більш сухолюбними).

У типчаково-ковилових степах трав'янистий покрив низький, висота до 0,3-0,4 м. Переважають виключно вузьколисті дерновинні злаки: типчак, ковила (найбільш сухолюбна). Є однолітні ефемери - клоповник, рогоголовник, багаторічні ефемероїди - тюльпан. Для цих степів характерна життєва форма «перекотиполе» (качим, синьоголовник, гоніолімон).

В усіх європейських степах є також чагарники: терен, степова вишня, степовий мигдаль, спірея, карагана тощо.

Степи Північної Азії поділяються на два типи: західно-сибірські та східно-сибірські.

Західно-сибірські степи (наприклад, Барабінський степ) подібні до європейських.

Східно-сибірські степи - це окремі острівки посеред тайги. Рослинність своєрідна. Тільки тут є особлива категорія степів - так звані пижмові, де домінують не злаки, а напівчагарники. Зустрічаються також чотиризлакові дрібнодерновинні угруповання, що складаються з тонконога, типчака, м’ятлика, змієвика. У деяких фітоценозах домінує вострець.

Північна Америка. У цьому регіоні кількість опадів збільшується з півночі на південь і з заходу на схід, що обумовлює різні типи фітоценозів прерій: на сході материка - високотравна прерія, на заході - низькотравна прерія.

Основними рослинами в преріях є злаки, але види не такі, як у Євразії. Для низькотравноі прерії характерні бізонова трава, трава грама (бутелоа). Характерне різнотрав'я, яке відіграє більшу роль, ніж у євразійських степах. Особливо багате різнотрав’я у високотравній прерії, де домінує бородач. Численними є також дводольні, соняшник, рудбекія (золотий шар), айстри, розга канадська, традесканція, флокси тощо.

Південна Америка. Основними рослинами пампи є дерновинні ксерофільні злаки з тих самих родів, які характерні й для Євразії — ковила, костер, м’ятлик, але є й своєрідні — паспалум, ішемум, кортадерія(пампасна трава).

Крім того, для пампи характерні такі дводольні й однодольні рослини, які красиво цвітуть: люпин, портулак, вербена, родини Ірисових, Складноцвітих.

Нова Зеландія. Степова рослинність зустрічається на Південному острові вздовж східного узбережжя і представлена низько- травними злаками типу «тусок». Переважають такі дерновинні злаки, як вівсяниця новозеландська і м'ятлик дернистий.