Біогеографія - Регіональний аспект - Марисова І.В. - 2005

Глава 3. Характеристика біофілотичних царств суші

3.1. Орієнтальне царство

3.1.1. Географічне поширення

Орієнтальне царство (див. рис. 3) займає території півостровів Індостан, Індокитай і Малакка, південно-східну частину Аравійського півострова, острови Шрі-Ланка, Суматра, Ява, Калімантан, Філіппіни, а також острови Океанії — від Каролінських і Маршаллових островів на заході до Туамоту і Гавайських на сході.

Рис. 3. Біофілотичні царства і області суші

Межі царства: на заході - східна околиця пустелі Руб-ель-Халі на Аравійському півострові, західна частина пустелі Тар; на півночі — південне підніжжя Гімалаїв, середня течія рік Іраваді та Меконг (трохи північніше тропіка Рака), долиною річки Сицзян межа виходить до Тихого океану, прямуючи до Гаванських островів, які огинає з півночі і сходу; на південному сході межа має вигляд широкої перехідної смуги - так звана «зона Уолеса» між Орієнтальним і Австралійським царствами, про що вже згадувалося вище (див. с. 10). Далі на схід умовна лінія розділу огинає з півдня Філіппіни, а потім продовжується між Новою Гвінеєю і Каролінськими островами, між островами Фіджі і Самоа.

У межах Орієнтального царства виділяють чотири біофілотичні області: Індійську (півострів Індостан, острів Шрі-Ланка, південно- східна околиця Аравійського півострова); Індокитайську (півострів Індокитай, півострів Малакка); Малайську (Великі і Малі Зондські острови, Філіппіни); Тихоокеанську (острови Океанії).