БОТАНІКА. МОРФОЛОГІЯ РОСЛИН - О. А. Шевчук - 2014

ЖИТТЄВІ ФОРМИ РОСЛИН

Життєва форма (біоморфа) — зовнішній вигляд (габітус) рослин, що виробився під впливом екологічних факторів і спадково закріпився.

Екологічні фактори — сукупність факторів середовища, що впливають на той чи інший організм. Розрізняють абіотичні, біотичні та антропічні фактори.

До абіотичних відносяться кліматичні екологічні фактори (вплив вологи, тепла, світла та ін.), едафічні (склад і структура ґрунту, води), геоморфологічні (рельєф). До біотичних — вплив на рослинні організми інших рослин та тварин. До антропічних відносять вплив діяльності людини.

Екоморфа — життєва форма рослин, яка складається під впливом певних екологічних умов і відображена у морфології.

В літературі описано багато схем і класифікацій життєвих форм рослин. Для зв'язку з морфологією найбільш придатною і доступною є класифікація датського ботаніка К. Раункієра, за якою розрізняють такі життєві форми: фанерофіти — життєва форма рослин, у яких бруньки відновлення розміщені високо над поверхнею ґрунту (дуб, бук, ясен, сосна, ялина, крушина, ліщина, калина); хамефіти — життєва форма рослин, у яких бруньки відновлення розташовані біля поверхні землі і захищені лусочками, підстилкою і а взимку — сніговим покривом (брусниця, верес, чорниця; чебрець); гемікриптофіти — життєва форма багаторічних трав'янистих рослини, бруньки відновлення яких закладаються близько до поверхні ґрунту (суниці, кульбаба, жовтець); криптофіти — життєва форма багаторічних трав'янистих рослини, бруньки відновлення яких закладаються в бульбах, кореневищах, цибулинах тощо (картопля, конвалія, тюльпан); терофіти — життєва форма рослин, в яких бруньки відновлення містяться в насінні, з якого розвивається новий рослинний організм (грицики, коноплі, жито, пшениця, овес, мак).

За будовою та тривалістю життя пагонів рослини ділять на трав’янисті та дерев’янисті. У більшості трав’янистих рослин, що зростають в зоні помірного клімату, надземні пагони існують один вегетаційний період, а потім вони повністю, або тільки у верхівковій частині, відмирають.

За тривалістю життя трав'янисті рослини можуть бути однорічні, дворічні та багаторічні. Однорічні рослини — це такі, що завершують цикл розвитку протягом одного року. Дворічні рослини — це такі, цикл розвитку яких завершується протягом двох років: в перший рік вони утворюють вегетативні органи і накопичують в коренях запасні поживні речовини, на другий рік — квітують і після утворення плодів відмирають. Серед них багато культурних рослин (морква, редька, буряк та ін.). Багаторічні трав’янисті рослини — це такі, тривалість циклу розвитку яких більше двох років, у них щорічно із бруньок відновлення розвиваються надземні пагони, що живуть один рік і відмирають в кінці вегетаційного періоду. У рослин зон помірного і помірно холодного клімату бруньки відновлення знаходяться, у більшості випадків, під землею — на кореневищах, бульбах, цибулинах, бульбоцибулинах, рідше виносяться на поверхню ґрунту (у багатьох розеткових рослин) або при піднімаються над нею. Частини рослин, що несуть бруньки відновлення, живуть багато років, або, відмираючи навесні після відростання пагонів, на осінь утворюються знову.

Деревні рослини мають багаторічні надземні, сильно здерев'янілі пагони, що не відмирають на зиму. Вони представлені деревами та кущами. У дерев, рослин висотою не нижче 2 м, добре розвинуті здерев'янілі головний корінь та пагін — стовбур, який досягає звичайно значного розміру і утворює крону, яка складається з багаточисельних бічних гілок. У кущів головний пагін звичайно недовговічний або слабо розвинутий. З пазушних та додаткових бруньок, що знаходяться в його основі, розвиваються чисельні міцні пагони серед яких не виділяється головного. Кущі звичайно нижчі за типові дерева. У кущиків стебла багаторічні, слабо розвинуті. Все життя вони залишаються тонкостебловими та низькорослими (до 50 см заввишки). Взимку кущики повністю, або майже повністю вкриваються снігом (лохина, брусниця, журавлина та ін.). У напівкущів — багаторічних рослин, заввишки більше 1 м, основи пагонів дерев'яніють і зберігаються кілька років. Верхні частини пагонів — трав'янисті і на зиму відмирають. З пазушних бруньок, що розташовані на зимуючих частинах пагонів, навесні наступного року відростають нові пагони (деякі види ефедри, астрагалу, зіновать та ін.). Напівкущик — низькорослий напівкущ, що не досягає метрової висоти. Щорічно в нього відмирає більша частина надземних пагонів (деякі види полину та ін.).

В екстремальних умовах існування (пустелі, тундри, високогір'я) ці рослини утворюють подушковидні форми. Для рослин подушок (атрагал, полин, лаванда, молочай, драцена) характерним є дуже слабкий приріст пагонів, значна редукція листків. Розподіл рослин на перелічені життєві форми досить умовний, між ними існують перехідні форми.