БОТАНІКА З ОСНОВАМИ ГІДРОБОТАНІКИ (ВОДНІ РОСЛИНИ УКРАЇНИ) - Б.Є. Якубенко - 2011

VІІІ. ОСНОВИ МОРФОЛОГІЇ І АНАТОМІЇ РОСЛИН

Морфологія і анатомія стебла та пагона

Різноманітність стебла

Стебло дуже різноманітне за своїми властивостями.

Стебло за положенням у просторі (рис. 63). Більшість деревних і трав’яних рослин мають прямостоячі стебла і не потребують опори (тимофіївка, пшениця, ясен, овес). Стебла, які в нижній частині стеляться по землі, в середній частині піднімаються, а верхівка прямостояча, називаються висхідними. Стебла, які в’ються навколо інших, що є для них опорою, відносятьть до витких (березка, хміль, квасоля), або ліан, досягаючи у тропіках до 20-300 м довжини. їх особливістю є видовжені судини, полегшене стебло, нерівномірність розподілу механічних, провідних та основних тканин, світлолюбність. Стебла, в яких є вусики і причіпки і за їхнього допомогою рослина піднімається по стовбурах дерев, скелях, стінках, становлять групу ліан (дикий виноград, плющ). Деякі рослини мають повзучі стебла, які стеляться по землі (рис. 63). Залежно від довжини пагонів і міжвузлів у практиці їх поділяють на батоги та вуса (суниці). За допомогою останніх рослини розмножуються. Стебло, що має горизонтальний напрямок росту та лежить на поверхні ґрунту і не вкорінюється, називається лежачим (кавун, диня).

Рис. 63. Типи стебел:

1 - прямостояче, 2 - висхідне, 3 - чіпке, 4 - витке, 5 - повзуче

Стебло, що має горизонтальний напрямок росту або лежаче стебло, яке вкорінюється, називається повзучим (розхідник, жовтець повзучий).

Безлисте стебло, на якому одне суцвіття або одна квітка, називають стрілкою (цибуля, часник). Листки розміщені наземлі розеткою.