БОТАНІКА З ОСНОВАМИ ГІДРОБОТАНІКИ (ВОДНІ РОСЛИНИ УКРАЇНИ) - Б.Є. Якубенко - 2011

XIV.ІНСТРУМЕНТАРІЙ ТА МЕТОДИ ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ВОДНОЇ РОСЛИННОСТІ

Визначення видового складу і структури рослинних угруповань

Опис рослинності здійснюють на облікових майданчиках або на екологічних профілях. Кількість, розмір майданчиків та їхня форма залежать від структури травостою, його щільності, однорідності і т.д. Вони мають охоплювати усю різноманітність біотопів. Оптимальним вважається розмір майданчика, що дорівнює площі, на якій виявляються усі види фітоценозу. Для маловидових водних ценозів це 1-10 м [128].

У кожному рослинному угрупованні у залежності від мети дослідження описують:

Видовий (флористичний) склад - перелік видів (угруповання може бути представлено одним, або ж багатьма видами) із зазначенням чисельності за тією чи іншою шкалою [68], життєвості, морфологічних аномалій, фенологічного стану. Життєвість зазвичай оцінюють за п’ятибальною шкалою:

1 - види пригнічені; 2 - вегетативний розвиток нижчий за норму, здатність квітувати та плодоносити не втрачено; 3 - види з повним циклом розвитку, нормально ростуть, квітують та плодоносять; 4 і 5 - види мають розвиток понад норму та гіпертрофований розвиток.

Фази вегетації позначають окремими літерами: ю - ювенільна рослина, б - фаза бутонізації; к - квітування; п - наявність стиглих плодів та насіння; вп - вегетація після плодоношення; в - відмирання; зб - зимуючі бруньки.

На підставі вивчення флористичного складу рослинних угруповань або спеціально проведених флористичних розвідок складають списки водної та прибережно-водної флори чи списки парціальних флор. Якщо рослина невідома дослідникові, то її нумерують і закладають у гербарій для подальшого визначення. Збір рідкісних рослин можна здійснювати лише у тих випадках, коли це не завдає шкоди популяції.

Для подальшого визначення бажано зібрати всі органи рослини від кореня до квітки або плоду. Висушування водних рослин здійснюють за певними правилами [11]: листки і квітки рослин розміщують на гербарному аркуші так, щоб кілька з них лежали нижньою стороною догори. У великих рослин для гербарію беруть лише частину кореня й стебла з нижнім листком, частину стебла зі стебловим листком і частину суцвіття. Товсте і м’ясисте стебло або кореневище розрізають уздовж; у дрібних рослин для гербаризації беруть кілька екземплярів, щоб увесь аркуш був заповнений. Ніжні, тендітні рослини, листя яких поза водою злипається, закладають на лист пергаменту у тазу з водою чи у фотокюветі. Щоб м’ясисті квіти добре висохли і зберегли свої барви, їх пелюстки слід перекладати папірцями, які попередньо змочують у насиченому розчині солі, цукру або квасців і висушують.

Гербарний зразок має супроводжувати етикетка, на якій зазначають регіон досліджень, найближчий населений пункт, місце збирання (бажано вказати глибину й тип донних відкладів), дату, прізвище дослідника. Рослини висушують у гербарних сітках на повітрі, раз на добу потрібно змінювати прокладки (газети, фільтрувальний папір, ватяні матрацики, сукно).

У польовому щоденнику обов’язково вказують визначники, які використовують у роботі;

Вертикальну структуру угруповання, яка визначає наявність і склад підводного, плаваючого та надводного ярусів у ньому;

Горизонтальну структуру, яка враховує тип розподілу ценопопу- ляцій в угрупованні (випадкове, рівномірне, групове і комбіноване), проективне покриття (площа горизонтальних проекцій рослин на поверхню дна, що виражається у відсотках від площі угруповання) для виду, ярус. Загальне проективне покриття (воно може перевищувати 100% з причини перекриття ярусів).