БОТАНІКА З ОСНОВАМИ ГІДРОБОТАНІКИ (ВОДНІ РОСЛИНИ УКРАЇНИ) - Б.Є. Якубенко - 2011

XIV.ІНСТРУМЕНТАРІЙ ТА МЕТОДИ ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ВОДНОЇ РОСЛИННОСТІ

Вивчення характеру заростання і розподілу рослинності

Для вивчення характеру заростання й розподілу рослинності необхідні картографічні матеріали або плани водного об’єкту (бажано з глибинними відмітками), спираючись на які можна провести його попереднє районування і скласти схеми заростання, беручи до уваги, насамперед, морфометричні ознаки. Детальне вивчення рослинності здійснюють у виокремлених ділянках безпосередньо на водному об’єкті. У роботі на крупних водних об’єктах допомагають аеровізуальні

спостереження з невеликих маневрених літаків з незначною швидкістю польоту (типу ЯК-12, У-2) чи гелікоптерів [2]. Можна скористатися матеріалами великомаштабної (1:5000,1:10000) аерофотозйомки, проведеної у вегетаційний сезон. За наявності коштів бажано використання спектрозональних космічних знімків і пакету комп’ютерних програм для їхньої обробки. Аерометоди є незамінними не тільки у розвідкових роботах, за їхньою допомогою можна також визначати характер розміщення повітряно-водної рослинності і рослинності з плаваючим листям (іноді й зануреної) по акваторії водних об’єктів, визначати контури і структуру заростей, розраховувати площі заростання. У подальшому знімки мають бути дешифровані, за візуальних спостережень мають бути складені картосхеми заростання.

Дешифрування знімків здійснюють безпосередньо на водному об’єкті. За розташуванням і формою контура, його структурою, фототоном іноді можна визначити тип заростей. Так, наприклад, зарості рогозу й очерету на знімках мають вигляд плям різного розміру і вирізняються інтенсивністю забарвлення контуру. За конфігурацією контура розпізнаються куга озерна і сусак зонтичний. Плаваюча рослинність відзначається світлим, майже білим забарвленням контурів, конфігурація яких змінюється залежно від складу заростей. Занурена рослинність на знімках має вигляд зернистих розмитих плям сірого кольору.

За складання картосхем межі заростання визначаються за допомогою помітних орієнтирів на березі чи в самому водному об’єкті. Потім на вибраних ключових ділянках прокладають екологічні профілі, лінійні чи стрічкові трансекти, де описують і вивчають рослинність. За умов зміни характеру заростей враховують, як правило, і фактори середовища (глибину, температуру води, характер донних відкладів, відбирають проби води і донних відкладів для наступного аналізу, в заростях занурених рослин вимірюють прозорість води), встановлюють розміри зон чи смуг рослинності. Вивчаючи закономірності розподілу рослинності, профілі закладають із врахуванням спрямованості чинників середовища. Кількість профілів, які потрібно прокласти у водному об’єкті для встановлення закономірностей розподілу рослинності, залежить від його величини, характеру заростання, а також від мети дослідження. У водних об’єктах з незначною кількістю біотопів і достатньо однорідною рослинністю вистачає 1-2 профілів чи трансект. У великих водоймах та водотоках зі складним рельєфом берега та високим різноманіттям біотопів, профілі чи трансекти прокладають у найпоказовіших ділянках.

Екологічні профілі зазвичай прокладають за допомогою вимірювального шнуру, що не розтягується при намоканні (бажано, щоб шнур був з поплавками), прокладають його під прямим кутом до лінії берега. Напрямок профілю встановлюють за компасом. За умов вивчення рослинності важливо визначити глибину поширення заростей, їхнє розміщення і склад. Це здійснюють під час об’їздів за допомогою грабель з 4-5 зубцями (бажано загнутими) на довгому (2,5-3 м) держаку або всілякими «кішками». Можна користуватися драгами та заростечерпаками, що описані В. М. Катанською [36] та І. М. Распоповим, А. П. Белавською [76].

Більшість занурених рослин зазвичай досягають глибини 2,5-3 м. Глибина їхнього поширення багато в чому залежить від прозорості води та пігментного складу рослин. Іноді водяний мох, елодея, молодильник, лобелія Дортмана, кушир занурюються на 8-12, а харові водорості - на 30 м. Рослини з плаваючим листям поширені до 1-4 (зазвичай до 2) м, повітряно-водні трапляються від урізу води в середньому до 1-2 м. Щоб краще роздивитися скупчення заростей на дні, особливо за неспокійної поверхні води, можна використати оглядову трубу, її виготовлення описано у І. М. Распопова і А. П. Белавської [76]. Така труба удвічі проти неозброєного ока збільшує ефективність спостереження.

Найточніший опис розподілу зануреної рослинності, її кількісні показники, екологічні особливості видів, склад фітоценозів можна отримати лише за допомогою водолазної техніки [73, 75]. За термін одного занурення (1 год. 10 хв.) в легкому водолазному спорядженні зазвичай візуально обстежують рослинність на площі близько 2000 м .

За даними досліджень складають картосхеми розподілу рослинності по акваторії водного об’єкту. Бажано також скласти екологічний розріз за глибиною. На них штриховкою позначають рослинність різних екологічних груп, або умовними знаками [79] вказують поширення кожного виду.

За картосхемами вимірюють площі (м , га, км ) різного типу заростей, видів що їх утворюють, тих чи інших рослинних формацій (чи порядків та союзів) та загальну площу заростання. Картосхеми та екологічні розрізи, складені за матеріалами спостережень у різні роки, дозволяють описати зміни у характері заростання водойми за певні періоди часу.