ЦИТОЛОГІЯ, ГІСТОЛОГІЯ, ЕМБРІОЛОГІЯ - 2008

Розділ 3. ЗАГАЛЬНА ГІСТОЛОГІЯ

3.4 М'язова тканина

3.4.1 ГЛАДЕНЬКА (НЕПОСМУГОВАНА) М'ЯЗОВА ТКАНИНА

Ця тканина входить до складу стінок трубкоподібних органів, а також середніх і великих кровоносних судин, капсул селезінки та лімфатичних вузлів, шкіри. Походить ця тканина із мезенхіми, тобто має спільне походження із тканинами внутрішнього середовища. Функцію її контролює вегетативна нервова системи, скорочення повільне, але досягає великої сили.

Структурною одиницею є гладенький міоцит — веретеноподібна клітина довжиною від 10 до 500 мкм, діаметром до 15 мкм. У матці, ендокарді, аорті, сечовому міхурі трапляються міоцити з відростками, ядра міоцитів паличкоподібні, лежать у центральній широкій частині клітин, містять невелику кількість гетерохроматину, добре помітні одне або два ядерця. Цитоцентр знаходиться біля однієї з поверхонь ядра. Органели загального значення: мітохондрії біля полюсів паличкоподібного ядра, комплекс Гольджі та ендоплазматична сітка і вільні рибосоми. У цитоплазмі міоцитів містяться гранули глікогену — енергетичного резерву клітини.

Скорочувальним апаратом міоцита є міофіламенти, які розміщуються на периферії клітини і мають поздовжню орієнтацію. Новими цитологічними методами виявлено три різновиди міофіламентів: актинові (тонкі), міозинові (товсті) та середні. Всі вони складаються з скорочувальних білків. Актинових філаментів міститься більше, до їх складу, крім білка актину, входять — тропоміозин, кальдесмон та кальпонін. Вони, крім поздовжнього напрямку, йдуть під кутом до осі клітини, утворюючи об’ємну сітку.

Рис. 60. Гістоструктура гладенької м'язової тканини:

А — гладенькі міоцити; Б — поздовжній і В — поперечний розрізи:

1-ядро міоцита; 2-ядра фібробласта: 3-пухка сполучна тканина; 4-фібробласти перимізія; 5-капіляри; 6-артерія.

Фіксуються актинові міофіламенти до нитолеми або один до одного за допомогою електронно-щільних тілець, що складаються із білка α-актину. Завдяки міжмолекулярним взаємодіям з міозином актинові міофіламенти пересуваються назустріч одна одній, тяга передається на цитолему і клітина скорочується. У механізмі скорочення гладеньких міоцитів велику роль відіграє процес фосфорилювання міозину який залежить від концентрації іонів кальцію. В свою чергу регуляція концентрації цих іонів відбувається за допомогою спеціального білка, що зв'язує кальцій — кальмодулін, який у комплексі з кальцієм активізує фермент, що фосфорилює міозин. У фосфорильованому стані міозин здатний взаємодіяти з актином.

Плазмолема міоцита формує численні впинання у цитоплазму, які нагадують піноцитозні пухирці, що з'єднуються із саркоплазматичним ретикулумом. Є припущення, що ці пухирці беруть участь в проведенні нервових імпульсів до скорочувального апарату міоцита, забезпечуючи цим скорочення.

Кожний міоцит оточений тонкою базальною мембраною, до якої прикріплюються колагенові фібрили. У базальній мембрані є отвори, в ділянці яких м’язові клітини з'єднуються одна з одною за допомогою щілинних контактів (нексусів). Навколо м’язових клітин ретикулярні, еластичні й тонкі колагенові волокна утворюють сітку — ендомізій, який поєднує сусідні міоцити. М'язові групи з 10-15 міоцитів у свою чергу об'єднуються у м’язові пласти, між якими розміщується пухка сполучна тканина з кровоносними судинами та нервами (рис. 61).

Рис. 61. Схема будови пласта гладенької м’язової тканини:

1-веретеноподібні гладенькі міоцити; 2-ядро міоцита; 3-пучки міофіламентів; 4-сарколема; 5-ендомізій; 6-нерв; 7-гемокапіляр.

М'язовий пласт забезпечує контакт міоцита з кількома сусідніми, що сприяє швидкому поширенню нервового імпульсу, причому одночасно скорочується ціла група м'язових клітин.

Скорочується гладенька м'язова тканина ритмічно, повільно, але здатна тривалий час знаходитись у стані скорочення, не втомлюючись при цьому. Повільне скорочення її зумовлене повільним циклом взаємодії актину із міозином.