ЦИТОЛОГІЯ, ГІСТОЛОГІЯ, ЕМБРІОЛОГІЯ - 2008

Додаток 1

ТЕХНІКА ТА МЕТОДИКА ВИГОТОВЛЕННЯ ГІСТОЛОГІЧНИХ ПРЕПАРАТІВ

Відбір матеріалу для дослідження та його фіксація

При мікроскопічному дослідженні тканин і органів велике значення має техніка взяття матеріалу. Для цього необхідно дотримуватися таких правил:

1. Перш за все, слід враховувати мікроскопічну будову того чи іншого органа або тканини.

Наприклад, нирка має кіркову та мозкову речовини. З органів, що мають однакову будову у всіх частинах, шматочки тканин можна вирізати з будь-якої ділянки, але бажано разом із капсулою. Стінки трубкоподібних органів (сечовий міхур, кишечник та інші) досліджують на поперечному зрізі.

2. Ділянки з патологічно змінених тканин (пухлини, виразки) вирізують на межі з нормальними.

3. Для попередження небажаного розм’якшування тканин вирізати шматочки необхідно гострими інструментами.

Першим етапом в обробці шматочків, вирізаних із різних органів і тканин для мікроскопічного дослідження, є фіксація. Метою фіксації є закріплення тканинних структур у такому стані, який вони мали на момент вирізання шматочка тканини. Це закріплення гістологічних деталей досягається в результаті коагуляції білка та переходу лабільних білкових сполук у стійкі незмінні модифікації.

Усі фіксуючі речовини поділяються на прості і складні, залежно від того, чи входить до їхнього складу одна речовина, дві чи більше. При роботі з фіксуючими речовинами необхідно дотримуватись деяких загальних правил:

1. Не можна обмивати шматочки органа водою перед тим, як класти їх у фіксуюче середовище. Особливо це необхідно враховувати при фіксації нервової тканини. Об’єм фіксуючої рідини повинен у 20- 40 разів перевищувати об’єм усіх разом узятих фіксованих шматочків. Кожен фіксований шматочок за товщиною не повинен перевищувати 0,5-1 см.

2. За наявності великої кількості шматочків на дно склянки з фіксуючою рідиною потрібно покласти марлю або вату, щоб запобігти прилипанню окремих шматочків до стінки склянки та один до одного.

3. Шматочки із тонкостінних органів (кишечник, жовчний міхур та інші) перед фіксацією повинні бути розтягнуті та закріплені нитками на картоні чи дощечці.

4. Використану фіксуючу рідину не слід використовувати повторно.

5. Фіксація краще проходить у термостаті за температури 37- 40°С. Більш високе нагрівання тканин супроводжується порушенням їх структури. Слід також пам’ятати, що матеріал, який узяли під час операції, чи трупний матеріал потрібно негайно помістити в приготовлену завчасно фіксуючу рідину.

Декальцинація

Кістки фіксують за загальноприйнятими правилами, їх необхідно спеціально обробити, перш ніж різати й заливати. Цей процес називається декальцинацією, її проводять відразу ж після фіксації. Для декальцинації використовують мінеральні (азотна, соляна) та органічні (трихлороцтова, мурашина) кислоти. При використанні кислот слід постійно дотримуватися загальних правил техніки безпеки:

1. Декальцинації підлягають тоненькі й невеликі шматочки тканин (товщиною близько 0,5 см), охайно випиляні з фіксованих шматочків. Невеликі шматочки декальцинуються швидше, що крім економії часу дає можливість краще зберігати здатність тканин до фарбування, яке погіршується під впливом кислоти, і тим більше, чим тривалішою була декальцинація.

2. Об’єм декальцинуючої рідини повинен у 25-50 разів перевищувати об’єм шматочків, які декальцинуються.

3. Тканини, що декальцинуються, повинні з усіх сторін омиватися декальцинуючою рідиною. Для цього їх підвішують на нитці, закріплюючи останню корком (якщо шматочків багато, їх зав’язують у марлю або ж на дно склянки з розчином кислоти кладуть марлю чи вату і вже на них - шматочки зневапнених тканин).

4. Декальцинуючу рідину міняють через кожні 24-48 годин і одночасно перевіряють стан декальцинації шматочків. Чим частіше міняють рідину, тим швидше проходить декальцинація. Якщо шматочок стає еластичним і м’яким, а препарувальна голка легко проходить через тканину, то декальцинація вважається закінченою.

5. Після декальцинації шматочки тканин, з метою попередження набухання та часткової нейтралізації, на 12-24 години переносять у 5%-ний розчин калійних галунів.

6. Після цього шматочки протягом 24-48 годин старанно промивають у проточній воді. Зрізи шматочків тканин, не відмитих від кислоти, не будуть фарбуватись, а при різанні їх на заморожувальному мікротомі можна зіпсувати мікротомний ніж. Об’єкти, багаті на жир, перед декальцинацією бажано знежирити, витримати кілька днів у 96%-ному та абсолютному спиртах (краще в термостаті при температурі 37°С). Дуже важливо перед декальцинацією провести якісну фіксацію шматочків у 20%-ному формаліні.

Головною і найбільш поширеною декальцинуючою рідиною є азотна кислота, яка найчастіше застосовується у 3-5 та 10%-ній концентрації. Зуби, компактні кістки декальцинуються міцними розчинами - 10 і 15%-ним. Більш слабкі розчини азотної кислоти уповільнюють декальцинацію, що може зашкодити здатності тканин сприймати фарби. Менш міцні об’єкти (губчасті кістки) підлягають дії слабших розчинів - 3-5%. Розчини готують тільки на водопровідній воді.

Ознайомлення з будовою та роботою мікротомів різних типів

Різання на заморожувальному мікротомі

Мікротоми дають товщину зрізу від 5 до 25 мкм. Якщо гістозрізи є товщими, то вони будуть дуже щільними і не пропускатимуть світлової хвилі. Мікротоми бувають: заморожувальні та санні.

До санних мікротомів належать ті, в яких об’єктотримач вільно рухається в санках. Головними складовими частинами санного мікротома є станина (корпус), мікрометричний гвинт, об’єктотримач з основою, повзун із затискачем для бритви.

Заморожувальні мікротоми із селеновим випрямлячем працюють за типом біметалевої пластинки, яка нагрівається, а система при цьому охолоджується.

Основним елементом мікротома є ріжуча частина леза. Якщо на ній є зазубрини, гістопрепарати будуть неякісними. Підготовка леза проходить шляхом правки бритви на матеріалі, який має коефіцієнт вищої міцності. Він залежить від металу, з якого зроблено лезо (сталь високого гатунку). Спочатку лезо правлять на мармурових і гранітних дисках. Така правка називається грубою. Після точіння на камені виконують правку ножа на ремені. Для правки користуються ременем із повстяною підкладкою, натягнутим на дерев’яній колодці.

Ремінь змащують спеціальною абразивною маззю (суміш вазеліну з дрібним абразивом). Ніж при правці ведеться спинкою вперед, починаючи від ручки, і таким же рухом, як і при точінні ножа. Поворот в інший бік роблять обов’язково через спинку ножа. Після цього використовують різні абразивні пасти для тонкої правки.

Заморожувальний мікротом щільно фіксують до краю стола. Перед роботою кожного разу необхідно перевіряти якість прикріплення мікротома до столу. Балон із вуглекислим газом встановлюють зліва від мікротома.

На заморожувальному мікротомі найчастіше ріжуть тканини, зафіксовані у формаліні (зразу ж після фіксації та промивки у воді), рідше - після спиртової фіксації (після промивки у воді), а також ті, які заливають у желатину.

Із фіксованого шматочка вирізають тоненьку пластинку (не тонше 2-3 мм), змочують її достатньою кількістю води і кладуть на заморожувальний столик мікротома. За допомогою мікрометричного гвинта (від руки) заморожувальний столик разом із шматочком підводять якомога ближче до ножа, ніж відводять назад і, злегка притискуючи пальцем шматочок до столика, починають заморожувати об’єкт дослідження. Для цього відкривають кран (біля столика) і випускають вуглекислоту з перервами, поперемінно відкриваючи та закриваючи кран.

Про заморожування об’єкта свідчить його побіління, яке починається від основи. Як тільки це проявиться, палець від шматочка ткавування спирту й ефіру) целоїдин поступово висихає й ущільнюється. При цьому його поверхня в чашечці знижується до рівня шматочків. Процес ущільнення проводиться під ковпаком. Добре ущільнений целоїдин має хрящову консистенцію і є зовсім прозорим. В умовах значної вологості повітря, щоб запобігти помутнінню целоїдину, шматочки доцільно ущільнювати, використовуючи сірчану кислоту, яку ставлять у стаканчику під ковпак. Важливо, щоб затвердіння целоїдину проходило поступово і повільно, щоб він рівномірно ущільнювався по всій товщині шматочка, що є дуже важливим для отримання якісних зрізів.

Методика заливки у парафін

Техніка включення в парафін є такою. Фіксовані шматочки після зневоднення у спиртах (96 та 100°-ному або у двох 96°-них спиртах) переносять спочатку в суміш спирту (96°-ного чи абсолютного), розведеного наполовину хлороформом, на такий же час. В обох середовищах шматочки можна залишати на ніч. Крім хлороформу, часто користуються ксилолом. Після спирту об’єкти на 1-3 години переносять у спирт із ксилолом, а потім у чистий ксилол. З останнім працюють у двох порціях, витримуючи в кожній по 1-3 год, але не більше. Матеріал у ксилолі не слід перетримувати, оскільки він робить об’єкти крихкими і деформує тканини. Хлороформ має м’якшу дію, у ньому шматочки можна витримувати до 48 годин без шкідливого впливу. Використовуючи метод А. В. Русакова, у хлороформ (ксилол) добавляють кристалічну карболову кислоту з розрахунку 5 г на 100 мл хлороформу (ксилолу). Для поступового і кращого просочування шматочків із хлороформу, їх переносять у суміш хлороформу з парафіном і залишають у ній при температурі 35-40X у термостаті на 2-3 години (можна залишити і на ніч). При роботі з ксилолом шматочки переносять у його суміш із парафіном на 2-3 години, але не більше. Суміш хлороформу з парафіном (і ксилолу з парафіном) готують з однакових частин, для чого парафін попередньо розплавляють.

Із суміші хлороформу з парафіном (чи ксилолу з парафіном) шматочки перекладають у попередньо приготовлений розплавлений парафін, який повинен зберігатись у термостаті, встановленому на 2-3°С вище точки плавлення парафіну (приблизно на 54-55X). Просочування в парафіні проходить у двох порціях (чашечках), які нумерують.

Спочатку шматочки на 1,5-2,5 години поміщають у першу чашечку, а звідти перекладають теплим пінцетом у другу на 0,5-1,5 години. У цілому в обох порціях парафіну шматочки витримують від 2-х до 4-х годин. Після того, як шматочки пробули у 2-й чашці з парафіном достатній час, друга чашечка виймається з термостата. Шматочки теплим пінцетом швидко розкладають, а чашечку охолоджують в іншій (більшій) чашечці з холодною водою або в снігу. Щоб вода не потрапила у парафін, спочатку охолоджують дно чашечки, чекаючи коли з’явиться на поверхні парафіну плівка, потім обережно опускають чашечку одним краєм у воду і перевіряють, чи витримує плівка воду. Тільки після цього всю чашечку занурюють у воду і разом з великою чашкою ставлять під кран на 5-10 хв. Швидке охолодження парафіну робить його пластичним. Коли парафін затвердіє, його виймають із чашечки, для чого підрізають по краю і вирізають скальпелем блоки відповідно до розміру занурених у нього шматочків. Якщо парафін не відстає від чашечки, то її дно рекомендується підігріти чи просто вирізати блоки безпосередньо з чашечки. Охолоджений парафін легко виймається із формочки - для цього достатньо підрізати його тільки по краю. Формочками можуть бути і коробочки із щільного паперу.

Зручніше всього працювати з дрібними фарфоровими чашечками, які мають діаметр 5-6 см.

Різання целоїдинових блоків

Наклеєний на стабіліт чи дерев’яну колодочку целоїдиновий блок виймають із 70°-ного спирту, де він постійно зберігається, і щільно закріплюють в об’єктотримачі мікротома. Дерев’яну колодочку затискують таким чином, щоб шматочок був розміщений перпендикулярно до мікротома. Ніж закріплюють у затискач і встановлюють під гострим кутом до лінії санок. У зв’язку з таким косим положенням ножа, ріжучою є більша частина леза, тому на ньому не можна допускати зазубриш Після того, як ніж встановили, до нього обережно підводять об’єктотримач із закріпленим у ньому шматочком. Спочатку зрізують зайвий целоїдин, поки не оголиться тканина шматочка, а вже потім починають отримувати зрізи потрібної товщини.

Ніж і об’єкт під час різання за допомогою м’якої щіточки постійно змочують 70°-ним спиртом. Практично досить змастити спиртом тільки один ніж у той момент, коли з нього буде знято наступний зріз. У цьому випадку при зворотному русі ножа він обов’язково змаже і поверхню шматочка.

Змочування ножа під час зрізування зайвого целоїдину не є обов’язковим. Ніж вводять повільно, не тиснучи на нього. Неякісні зрізи забирають із ножа щіточкою. Коли виходять якісні зрізи, їх тут же, на ножі, акуратно розправляють щіточкою (тією, що змочували ніж) і цією ж щіточкою знімають зріз із ножа, переносячи його в чашечку (склянку) із 70°-ним спиртом.

Щоб запобігти згортанню зрізу, його край під час зрізування притримують щіточкою. Знімаючи зріз, потрібно намагатися трохи навертати його на щіточку, а не тягнути донизу через лезо ножа. Якщо це не вдається, зріз обережно опускають до ріжучого краю ножа і тут же обережно підкочують його пальцем. Опускаючи зріз у чашечку зі спиртом, натискують його щіточкою до дна, чим ще більше розправляють складки та зморшки, які залишилися.

Отримані зрізи можна довго зберігати в спирті. Перед фарбуванням їх перекладають у воду. Товщина целоїдинових зрізів коливається від 5-6 до 20 мкм, залежно від якості заливки і гостроти ножа. Зрізи товщиною 10-12 мкм вважаються досить тонкими.

Під час різання целоїдинових блоків слід враховувати два моменти:

1. Оскільки у різанні целоїдинового блоку бере участь більша частина ножа і він порівняно легко тупиться, бажано правити його зразу ж після грубого різання (видалення зайвого целоїдину). Після правки ніж вставляють на попереднє місце.

2. При різанні целоїдинових блоків на мікротомах з підйомом по похиленій товщині, потрібно слідкувати за тим, щоб об’єктотримач із блоком не обмежував рухів ножа і знаходився ближче до середньої частини мікротома.

Целоїдиновий блок можна різати і на заморожуючому мікротомі (коли немає санного). У такому випадку блок спочатку промивають у проточній воді 20-30 хвилин, а потім заморожують. З метою кращого примерзання блоку до столика доцільно заморожувати його зі шматочком фільтрувального паперу, змоченого у воді, який підкладають під блок.

Наклеювання парафінових блоків

Парафінові блоки гарячим шпателем наклеюють на дерев’яні колодки тією стороною, на якій більше парафіну. Блоки за своїми розмірами, по можливості, повинні відповідати розмірам колодок і не виходити за їхні краї. Заливка об’єктів у парафін при застосуванні високої

температури є менш досконалою, ніж заливка в целоїдин, і завжди супроводжується певним пошкодженням клітинних структур. Чим ніжнішою є тканина, тим менше часу необхідно для її просочування.

Методика швидкої заливки в парафін

Як і целоїдин, парафін допускає швидку заливку. Дуже тоненькі шматочки товщиною 1-2 мкм фіксують і зневоднюють у 2-х порціях спирту (абсолютного, карболового чи навіть простого 96°) по 3-4 години в кожній порції. Замість першої порції спирту, для фіксації можна взяти й рідину Карнуа. Потім шматочки перекладають у хлороформ на 1-2 години за температури 35-40°С, а потім у хлороформ із парафіном на 0,5-1 годину з температурою 35-40°С: у першу порцію парафіну - на 1 годину, у другу - на 0,5-1 годину з температурою 54-55°С (для задовільного просочування тканин).

Наклеювання целоїдинових блоків

Коли целоїдин стає досить твердим, його вирізають скальпелем із чашечки і розрізають на окремі шматочки. Ці шматочки називають блоками. Целоїдинові блоки наклеюють густим целоїдином на дерев’яні колодки.

Техніка наклеювання

Після одноденного підсушування блоків на повітрі (15- 20 хв), їх беруть пінцетом, занурюють на 1-2 хв у целоїдин і переносять на дерев’яні колодки. Після підсихання колодки залишають на повітрі на 15-20-25 хв із наклеєними целоїдиновими блоками, а далі переносять у склянку з 70°-ним спиртом, де через 3-6 годин целоїдин повністю твердіє і щільно фіксується на колодці. Блоки ріжуться на мікротомі наступного дня, але не раніше, ніж через 3 години після наклеювання.

Для термінового дослідження свіжонаклеєні та підсохлі на повітрі блоки занурюють у чистий хлороформ, у якому вони набувають необхідної твердості вже через 20-30 хв.

Добре залиті целоїдинові блоки дають зрізи товщиною 6- 8 мкм. Помутнілий целоїдин ріжеться погано, кришиться, а зрізи його мають товщину 20-25 мкм. Целоїдинові блоки з колодками після використання зберігаються в 70°-ному спирті.

Міцніші спирти для зберігання целоїдинових блоків є непридатними, тому що розм’якшують целоїдин, що впливає на якість зрізів.

Чим м’якший целоїдин, тим тонші виходять зрізи. Для виготовлення блоків найкраще використовувати березову колодку. Сосну та ялину не слід використовувати, оскільки вони містять велику кількість смолистих речовин.

Дерев’яні колодки потребують спеціальної обробки, яка полягає в тому, що їх виварюють у 2%-ному розчині соди (протягом декількох годин), потім витримують кілька тижнів чи місяць у 80-96°-ному спирті, часто змінюючи його, поки він не перестане фарбуватись, а потім висушують.

Можна користуватись і необробленими колодками, але лише для отримання зрізів.

Необхідно пам’ятати, що якість целоїдинової заливки визначається виключно попередньою спиртовою обробкою, ступенем зневоднення та знежирення.

Виготовлення препаратів із заморожених зрізів

Попередньо зафіксовані в 10%-ному розчині формаліну і промиті в проточній воді шматочки органів кладуть на столик заморожуючого мікротома. Щоб шматочок рівномірно промерзав, на нього наносять кілька краплин води, і столик мікротома разом із цим шматочком накривають ковпачком. Заморожування можна проводити за допомогою вуглекислоти, підведеної шлангом до заморожувального столика від балона, або ж за допомогою спеціального приладу - випрямляча, який працює на напівпровідниках (мікротоми МЗ-2, ТОЗ-2).

Пропускаючи малими порціями вуглекислоту або ж включивши в електричну мережу випрямляч з охолоджуваною системою, шматочки органа заморожують.

Мікротомним ножем, у якого попередньо відрегульований кут нахилу, готують зрізи товщиною 15-20 мкм.

Декілька перших зрізів викидають, а всі наступні збирають у чашечку з проточною водою для подальшої обробки.

Обробка зрізів проводиться за такою схемою:

1. Фарбування в гематоксиліні - 2 хв.

2. Промивка в проточній воді - 1 хв.

3. Промивка в дистильованій воді - 1 хв.

4. Фарбування в еозині - 5 хв.

5. Промивка в дистильованій воді - 1 хв.

6. Зневоднення в спиртах (96° і 100°) - по 2 хв у кожному.

7. Освітлення у ксилолі - 3 хв.

8. Заливка у бальзам і монтаж препарату.

Виготовлення препаратів із целоїдинових зрізів

Невеликі шматочки органів від щойно забитої тварини кладуть у фіксуючу рідину, яка повинна мати властивість швидкого проникнення в тканини, не викликаючи в них змін.

Рецептів виготовлення фіксаторів дуже багато і використовуються вони залежно від характеру об’єкта та мети дослідження.

Здебільшого зафіксовані шматочки органів промивають спершу в проточній, а потім у дистильованій воді. Потім їх ущільнюють у спиртах зростаючої концентрації - 70°, 90°, 100°.

Для заливки органів користуються тим целоїдином, що є у продажу. Частіше для цього використовують кіноплівку. При цьому емульсію заливають гарячою водою, плівку висушують, дрібно нарізають, потім заливають на 1 добу хлороформом - для відокремлення домішок спирту та ефіру. Для кращого проникнення у тканини готують кілька розчинів целоїдину різної концентрації - 8, 10 та 12%-ний. У цих розчинах попередньо зневоднені шматочки органів витримують від 2-х до 7-ми діб, залежно від щільності та величини шматочка. Потім шматочки органів заливають густим целоїдином і залишають їх під ковпачком на 2-3 доби. Коли целоїдин стає твердим, шматочки органів нарізають разом із целоїдином і наклеюють їх на дерев’яний кубик.

Шматочки органів, наклеєні на дерев’яних кубиках-блоках, зберігають у 70°-ному спирті.

При виготовленні гістологічних зрізів блоки закріплюють на спеціальному столику мікротома. Мікротомний ніж встановлюють у косому положенні (35°). Блок і ніж змочують 70°-ним спиртом і готують зрізи.

Оптичні прилади

Лабораторія мікроскопічного аналізу

1. Мікроскопи люмінесцентні серії «Люмам» застосовуються для дослідження мікробіологічних, гістологічних та деяких інших об’єктів у світлі їх видимої люмінесценції, що збуджується зелено-синьо- фіолетовою ділянкою спектра, а також ультрафіолетовим промінням із довжиною хвилі більше 360 нм. Існують різні модифікації в серії «Люмам»: робочі моделі - «Люмам Р— 1», «Люмам Р-2», «Люмам Р-3» та три дослідні моделі - «Люмам 1-1», «Люмам 1-2», «Люмам 1-3». Моделі «Люмам» дозволяють спостерігати та фотографувати об’єкти у світлі люмй сценції за допомогою різноманітних засобів. Кожна модель має свою технічну характеристику та збільшення від 10 разів до 30. До їх складу входять: набір об’єктивів, окулярів, фотоокулярів, світлофільтрів та інших пристосувань. Принцип дії мікроскопів серії «Люмам» базується на використанні явища люмінесценції об’єктів, яка виникає під дією проміння певного спектрального складу (рис. 1).

У «Люмам-ІК» досліджуються об’єкти з природною люмінесценцією. При проходженні UV-проміння тканини здатні висвічуватись. Штучна люмінесценція - це люмінофори, які широко використовуються в гістологічних дослідженнях. Досліджуються живі бактеріальні структури, визначаються тканини, які не здатні адсорбувати інші фарби і культури тканин, здатні культивуватись in vitro.

UV-спектр - це ртутно-кварцові лампи, заповнені ксеноном. Коли вони нагріваються, при струсі є небезпечними. У них розглядають об’єкти у верхньому освітленні. Нижнє підсвічування через систему конденсорів потребує фільтрації. Конденсори нейтральні. Для фільтрації світлового проміння використовують рідинні конденсори, дистильовану воду, розчин CuSO, різної концентрації. Залежно від того, яка частина спектра більше поглинається, штучно підбираються фільтри. На них є градація, де позначається довжина хвилі. Джерелом світла є підсилювач з напругою 2500-3000 вольт, який стоїть збоку.

Сила струму невелика, її подають у момент запуску на лампу, протягом 20-30 хв для розігріву. За такої напруги нитка накалу в ксеноні запалюється, а далі лампа працює на звичайному струмі з напругою 220 вольт.

Рис. 1. ЛЮМАМ-І-1

2. ЛОМО-прилад для загострення лез мікротомних ножів, має два електричні приводи, які містять ніші, куди вставлені диски з абразивними пастами. Паста - це дрібнодисперсні домішки (відходи від алмазного виробництва). Спочатку фіксується ніж, кут атаки якого змінюється відносно до леза. Кут можна змінювати поворотом ручки, що розташована зверху. Кут повинен бути однаковим. Якщо кути різні, то одна сторона буде гострою, а друга - тупою. Для того, щоб гострити лезо по всій довжині, потрібно часто крутити ручкою, що приведе лезо в рух (рис. 2).

3. «НЕОФОТ-32» - це прилад виробництва Німеччини (фірма Цейса). Прилад має мінімальну сферичну та ахроматичну аберацію. Фірма визнана у світі і виготовляє оптичні системи мікроскопів, лінзи, окуляри, об’єктиви, конденсори. Механічна система мікроскопа виготовляється на інших заводах. Використовують у металографії в точних приладах; титанові поверхні його ідеально відпрацьовані. Підсвічуван

ня йде знизу. Можна розглядати препарати, що не пропускають промінь світла, за рахунок їх відбиття. Промінь йде зверху, відбивається і потім йде на окуляр. Зверху, на предметному столику, розміщена шкала градації (кругла). Товщина покриття і поверхневий натяг матеріалу вимірюються за допомогою мікроЕОМ. Прилад має фіксуючий предметний столик, на якому виставлені показники шкали. У приладі використовуються високомолекулярні ксенонові лампи, які працюють за принципом дії світлооптичних приладів. Промінь світла складний і має всі спектри. НЕОФОТ має персональний автоматичний пульт і мікрофотонасадки. У НЕОФОТ вставляються фотопластинки з вузькою плівкою. Прилад має малий бортовий комп’ютер, на якому вимірюється поверхневий натяг та коефіцієнт пружності, фотоелементи, якими регулюють тривалість експозиції в секундах. Прилад виставляє час експозиції, експонує зображення на фотопластинці. За ходом променя стоять два комплекти польових діафрагм. Змінює місце польових діафрагм польовий отвір. Для відфільтрування променів є системи світлофільтрів (круглі ручки). Об’єктиви - до 150. Револьвер розміщений під столиком. Лакрокрамальєра має автоматичну наводку на фокус. Мікрокрамаль ра схожий на ручку з чорною кулькою (рис. 3).

Рис. 2. ЛОМО - прилад для загострення лез мікротомних ножів.

Рис. 3. NEOPHOT-32.

4. МБІ-13-Б, МБІ-15 - це комбіновані прилади, які можуть працювати в режимі темного поля, фазового контрасту, прохідного світла, поляризації, люмінесценції.

Джерелом світла є ртутно-кварцова лампа. Нижнє джерело освітлення проходить постійно. Поляризаційне світло подає спеціальний конденсор. Нервові волокна в режимі поляризації можна розглядати не фарбуючи. Нервова тканина не погребує фазового контрасту. Проходить розклад світлової хвилі по фазах. Залежно від того, яка фаза світлової хвилі поглинається препаратом, таку й видно структуру. Фотографування здійснюється системою звичайних фотоелементів. Діаграма спрацьовує від сили освітлення. Фотоапарат розміщений зверху.

Світло надходить через випрямляч до 6 ампер. МБІ-15 має рухомий предметний столик та різні конденсори (поляризаційні, фазоконтрастні). У конденсор вмонтовується фільтр (рис. 4, 5).

5. МІКРОТОМ-КРІОСТАТ МК-25 використовується для отримання зрізів свіжозамороженої тканини для діагностики біопсій, а також для науково-дослідних робіт, пов’язаних із вивченням ферментних, антигенних та інших білкових систем тканин і досліджень, пов’язаних із медичною тематикою. У комплект мікротома-кріостата входять холодильник і мікротом. Холодильник складається з двох головних частин: камери та машинного відділення. Камера являє собою корпус із подвійними стінками, між якими знаходиться теплоізоляційний матеріал. Дверцята камери мають оглядове вікно, ручку і два люки для рук із діафрагмами. Діаметр отвору діафрагми регулюється за розмірами рук поворотом кільця за часовою чи проти часової стрілки. У робочій камері на столику закріплений мікротом.

Рис. 4. МБІ-13-Б.

Мікротом призначений для отримання зрізів. Нефіксовані частини органа поміщають у камеру, яка працює за принципом холодильника. Компресор - це звичайний хлорагент фреон. У кріостат вмонтовано мікротом. Вирізається кубик-циліндр розміром 0,5x0,5 см. у який кладуть об’єкт. Лезо рухається на заморожений об’єкт - циліндр із предметом. Проходить швидке заморожування. Якщо об’єкт перемерзне, то лезо ковзає і зриває препарат. Мікротом має градаційну шкалу, яка дозволяє одержувати зрізи товщиною 10-15 мкм. Щоб підтримувати постійну температуру леза, підключають вуглекислоту, оскільки коефіцієнт теплоємності об’єкта в леза мікротомного ножа різний. Якщо лезо торкається об’єкта, він ледь тане. У результаті цього отримують препарати низької якості (рис. 6).

6. МСТ-2 - це мікроскоп стереоскопічний з універсальним штативом. Він є моделлю стереоскопічного мікроскопа, що дає пряме й

об’ємне зображення предмета, який розглядається як у прохідному світлі, так і у відображеному.

Рис. 5. МБІ-15-2.

Рис. 6. Мікротом-кріостат МК-25.

Мікроскоп в основному використовується при препаруванні, а також для спостереження об’єктів. Застосовується в медицині, ботаніці, зоології та інших галузях науки. Працювати з мікроскопом можна як при штучному, так і при денному освітленні. Мікроскоп МСТ-2 забезпечує спостереження об’єктів при збільшенні їх від 3,5-88 і в полі зору відповідно від 39 мм до 2,6 мм (рис.7).

Рис. 7. МСТ-2 (стереомікроскоп для мікропрепарування та спостереження об’єктів у прохідному та відбитому світлі).

7. Мікрофотографічна установка являє собою фотоапарат, у якого видалений об’єктив і заміщений мікроскопом, оптична система якого виконує роль об’єктива. Мікрофотографування є важливою частиною гістологічних досліджень. Увесь процес мікрофотографування може бути умовно поділений на такі основні етапи:

а) підготовка до фотографування;

б) безпосередня зйомка препарату (експонування);

в) негативний і позитивний процеси пов’язані з отриманням мікрофотограми.

Фотокамера разом із мікроскопом складає мікрофотографічну установку. Найбільш зручним для мікрофотографії є застосування мі- крофотонасадки МФН-1.

Фотонасадка одягається на тубус мікроскопа з боку окуляра і її положення фіксується затискним кільцем. З мікрофотонасадкою застосовується мікрофотокамєра МФК-2.

Важливою умовою для отримання якісної фотографії є правильна збірка установки, при якій оптична вісь мікроскопа і фотокамери повинні збігатись.

8. «ЄНАВАЛ» - це дослідницький мікроскоп прохідного світла через об’єкт дослідження (рис. 8).

Рис. 8. JENEVAL (мікроскоп з мікрофотографічною установкою).

Дослідницькі мікроскопи цієї серії дозволяють:

- досліджувати об’єкти в режимі звичайного світлового мікроскопа;

- проводити дослідження за допомогою фазового контрасту;

- запровадити методику вивчення об’єктів у темному полі;

- проводити дослідження в поляризованому світлі;

- здійснювати фотозйомку мікроскопічних об’єктів.