Основи еволюції - Корж О.П. - 2006

Частина I. МІКРОЕВОЛЮЦІЯ

Розділ 10. Видоутворення як основне явище еволюційного процесу

10.4. Інші форми видоутворення

В. Грант запропонував виділяти ще й квантове видоутворення, яке спирається на принцип засновника Е. Майра. Зміст його полягає в тому, що початок новому виду може давати зовсім невелика група організмів (навіть одна пара), яка потрапила до нових умов під час розселення.

Зрозуміло, що подібна група дуже обмежена в кількості спадкової інформації, через що вона не має пластичності, необхідної для пристосування до несприятливих умов. Тому в переважній більшості випадків подібні групи приречені на вимирання. Але в разі, коли ці організми потрапляють до сприятливих умов існування, ніщо не стримує їх здатності до освоєння території, і новий вид може сформуватись упродовж незначного проміжку часу (найбільш характерне для острівних систем теплих регіонів).

Отже, квантове видоутворення можна вважати різновидом алопатичного, оскільки в обох випадках передумовою формування нового виду є географічна ізоляція. Найважливіші відмінності полягають лише у швидкості процесів формування нового виду.

Велика популяція зі значним запасом генетичного матеріалу, потрапивши до нових умов існування, здатна пристосовуватись до змін довкілля. Проте, в конкретних умовах селективної цінності набуває лише певна група генотипів, а всі інші в цьому разі стають генетичним тягарем. Новий вид зможе сформуватися лише за умови значного переважання селективно цінних генотипів, що супроводжується великою платою за добір (вимирання непристосованих організмів). Увесь процес перетворення виду є тривалим і супроводжується інтенсивною елімінацією на перших етапах.

У випадку квантового видоутворення вихідна популяція майже не несе генетичного тягара, тому плата за добір стає мінімальною. Майже всі члени популяції відразу набувають низку пристосувальних ознак від батьків, унаслідок чого загальна швидкість процесу видоутворення значно зростає.

К.М. Завадський виділив ще неоформогенне та мікроакумулятивне видоутворення. Неоформогене, на його думку, це швидка мутаційна зміна вихідної форми, яка відразу набуває адаптивного значення і викликає несумісність з особинами материнської популяції. Отже, ця форма може прирівнюватися до сим- патричного видоутворення. Мікроакумулятивне видоутворення спирається на накопичення дрібних адаптивних зсувів і має переважно алопатичний характер.

Таким чином, будь-які з розглянутих форм видоутворення обов'язково спираються на дію географічних або біологічних ізоляційних механізмів. Тому достатньо виділення лише алопатичного та симпатричного способів видоутворення з подальшою їх деталізацією в разі потреби.

Принципово іншим є перебіг філетичної еволюції, яка спирається на розмежованість батьківських та дочірніх форм у часі. Основою філетичної еволюції є адаптивні перетворення популяцій у часі, які не супроводжуються дивергенцією. Найбільш відомими прикладами філетичної еволюції є історія формування коней та слонів. Водночас філетична еволюція визнається однією з форм еволюції груп організмів, унаслідок чого її розглядають разом з іншими питаннями макроеволюції.

Думки вголос

Процес видоутворення є непередбачуваним, а переважна більшість ознак новоутвореного виду, на перший погляд, не має суто пристосувального значення. Це може стосуватись анатомо-морфологічних структур, поведінки або інших особливостей організації того чи іншого виду. У будь-якому разі основною передумовою формування нового виду виступає та чи інша форма ізоляції, без якої становлення окремого виду взагалі неможливе. У той же час навіть за сприятливих умов далеко не кожна нова форма може перетворитись на новий вид.