Основи еволюції - Корж О.П. - 2006

Частина ІІ. МАКРОЕВОЛЮЦІЯ

Розділ 14. Прогресивна еволюція

14.5. Взаємозв'язок різних напрямків прогресу

Слід відзначити, що наведеними вище формами прогресу еволюціоністи не обмежуються. Так, М.В. Тимофєєв-Ресовський, М.М. Воронцов та О.В. Яблоков (1969) пропонували виділяти як окрему форму біогеоценотичний прогрес, основним критерієм якого вважали зростання ефективності діяльності біогеоценозу в загальній біогеохімічній роботі біосфери. На переконання згаданих учених, ця форма прогресу розроблена недостатньо. Це стосується як відповідного аналізу біогеоценозів, так і самих критеріїв, за якими такий аналіз слід здійснювати.

О.І. Зотін та О.О. Зотін (1999) пропонують виділяти із загального явища прогресивної еволюції біоенергетичний прогрес, який характеризує зростання енергетики організмів під час еволюції. За їх розрахунками, прогресивна еволюція супроводжувалась значним посиленням енергетичного метаболізму, у хребетних він перевищує безхребетних (за винятком комах, у яких стандартний обмін вищий, ніж у риб, амфібій та рептилій), а серед хребетних найвищий обмін властивий птахам. Цими вченими також з'ясовано, що при порівнянні даних стандартного обміну окремих типів та класів тварин з часом виявлення їх у палеонтологічному літописі, простежується біоенергетичний прогрес у реальному геологічному часі. Зростання енергетичного обміну сприяє формуванню нових можливостей вдосконалення роботи управляючих та регулюючих систем організмів (підвищення організованості тварин і рослин). Проте розвиток за біоенергетичним прогресом вважається обмеженим передусім кількістю сонячної енергії, яку здатні засвоювати рослини, та температурою тіла тварин у 45-50 С, за якої починається денатурація білків (існують певні винятки).

Не вдаваючись до детального аналізу винятків наведених форм прогресивної еволюції, зробимо деякі узагальнення. По перше, розокремити різні форми прогресу часом досить складно; по друге, одні й ті самі організми можуть знаходитись на принципово різних щаблях наведених форм прогресу, що суттєвим чином ускладнює вирішення проблеми прогресивності в цілому (паразитичні форми, які є біологічно прогресивними, за іншими формами прогресу можуть бути регресивними); по- третє, у деяких випадках ми можемо стверджувати про дублювання окремими формами прогресу одна одної, тому зазначена проблема потребує подальших ефективних розробок та нових узагальнень.

Виділяючи різні форми прогресу, фахівці все ж розуміють необхідність їх узагальнення і вважають, що всі ці форми діють не розмежовано, а у взаємозв'язку. Його наслідок вбачаємо в тому, що певні зміни в організації (біотехнічний прогрес) можуть сприяти суттєвому поліпшенню стану відповідних організмів у біосфері, забезпечуючи розширення ареалу, збільшення чисельності та формування дочірніх форм (біологічний прогрес). Усе це супроводжується поглибленими подальшими перетвореннями цілих систем органів, що може сформувати новий адаптивний комплекс за типом ароморфозів та дозволити вийти відповідній групі до нової адаптивної зони (груповий прогрес). Останній можна розглядати як елементарний етап необмеженого прогресу.

Так, формування в комах складної системи покривів та мальпігієвих судин у видільній системі, які дозволяють суттєво зменшувати витрати вологи, сприяли освоєнню ними суходолу. Подібні явища біотехнічного прогресу забезпечували поступовий розквіт групи (біологічний прогрес) в умовах майже повної відсутності конкурентів. Особливо ефективно цей процес пішов після формування крил, здатності до польоту як способу локомоції. Поступове накопичення позитивних пристосувань (складні очі, порівняно великий мозок, ефективний опорно-руховий апарат, скорочення кількості етапів онтогенезу, розвиток з повним перетворенням та деякі інші) надали необхідне підґрунтя для групового прогресу комах. І дійсно, зараз комахи є однією з найбільш прогресивних груп організмів, які зайняли найрізноманітніші екологічні ніші, поширилися майже всією територією планети і являють приклад надзвичайного розмаїття морфологічних форм та пристосувань до максимального використання наявних ресурсів. Саме ця група може розглядатись як один із найважливіших етапів необмеженого прогресу.

Як не дивно, але першими тваринами, у яких сформувалося суспільство, були суспільні комахи. Вважається, що їх суспільство виникло з піклування про нащадків (маніпулювання кількістю та якістю їжі, якою годують личинок) й забезпечило кращу захищеність гнізда та деякі інші переваги. Однак специфічність організації комах як дрібних тварин накладає обмеження на можливості, враховуючи й інтелектуальні здібності (невелика загальна кількість нервових клітин через обмежені розміри). Наслідком подібного обмеження стає переважання у тварин цієї групи інстинктивної поведінки й відсутність суттєвого значення індивідуального досвіду. Проте можливо, що в далекому майбутньому суспільні комахи виявляться здатними дати новий етап арогенного розвитку природи.

На загальному напрямку прогресивного розвитку організмів від найпростіших форм до рівня цивілізації було чимало відхилень. Людське суспільство є далеко не єдиною спробою формування суспільного способу життя в природі. Велика кількість представників хребетних тварин надає яскраві приклади утворення спільнот, які за принципами своєї організації майже не відрізняються від людського суспільства. Найрозвиненішою ця форма організації є в суспільних комах, серед яких спостерігаються такі явища, як рабоволодіння (захоплення та використання особин одного виду іншим), розведення та вирощування з поживною метою представників інших видів і навіть формування так званих федерацій (найбільші за розмірами нараховують десятки мільйонів особин). Водночас у більшості груп тварин спостерігалась наявність певних обмежуючих факторів, які не дозволили дійти відповідним організмам до рівня цивілізації. Єдиним представником, здатним на це, виявилася людина, але цей процес в жодному разі не можна розглядати як закономірний та обов'язковий (докладніше див. у розділі, присвяченому антропогенезу).

Більше того, необмежений прогрес не вимірюється сучасним людським суспільством, а в подальшому може виникнути принципово нова форма організації живої матерії.

Зайвий раз відносність розуміння поняття «прогрес» підкреслює другий парадокс І.І. Шмальгаузена, згідно з яким прогресивний розвиток флори та фауни відбувається значно швидше в помірному та континентальному кліматах порівняно з ходом еволюції в тропічному поясі. Незважаючи на сприятливі умови існування, флора й фауна тропіків при вражаючій численності та різноманітності досить консервативна. Саме тут збереглися найбільш архаїчні представники різних груп організмів, які створюють враження «живих викопних», але й інші представники тропічного регіону значно поступаються в цьому плані рослинам і тваринам помірного поясу.

Пояснює І.І. Шмальгаузен цей парадокс тим, що в тропіках завдяки сприятливим умовам мешкання відбувається надзвичайно висока концентрація різних видів при їх відносно малій чисельності. Таким чином, найважливіший еволюційний вилив у подібних умовах здійснює міжвидова боротьба за існування, яка призводить лише до розходження різних видів за своїми екологічними нішами. У помірному поясі періодично суворі умови існування обмежують заселення лише стійкими формами, здатними тут до успішного розмноження. Видове різноманіття виявляється в цьому випадку незначним, але кожен вид представлений великою кількістю особин. Внутрішньовидова боротьба за існування в цьому разі досягає максимуму напруженості при значно менших впливах міжвидових взаємодій, що гальмує видоутворення, але сприяє прогресивному перетворенню відповідних видів. У тропічному регіоні поєднання малої напруженості внутрішньовидової боротьби з суттєвим впливом біотичних чинників (численні хвороби, паразити, хижаки тощо) значно загальмовує загальні темпи прогресивного розвитку форм, сприяючи переважно видоутворенню. Таким чином, процеси видоутворення та прогресивного розвитку груп (адаптаціогенезу) не можна ототожнювати.