Основи еволюції - Корж О.П. - 2006

Частина ІІ. МАКРОЕВОЛЮЦІЯ

Розділ 16. Сучасні проблеми еволюції

16.1. Постановка питання

О.С. Сєверцов вважає, що для теорії еволюції як дисципліни, що спирається на наукові дані сучасної біології, нерівномірність розробленості її розділів є закономірним явищем. Різні галузі біології постійно надають нові факти, які потребують еволюційного осмислення, а інколи й перегляду деяких положень. Незважаючи на те що за останні півтора століття свого розвитку еволюційна теорія перетворилася на чітку систему усталених закономірностей, жодний з її розділів не можна вважати закінченим.

На думку М.М. Воронцова, сьогодні накопичено велику суму знань завдяки синтезу класичного дарвінізму та генетики, які навіть на рівні сучасних наукових досягнень майже не піддаються сумніву та запереченням. Найважливішими з них він називає такі:

1. Життя на Землі нараховує близько 3,8-4 млрд років, причому перші 1-2 млрд існували лише прокаріоти, а пізніше сформувались еукаріоти та багатоклітинні організми.

2. Еволюційний процес відбувається безперервно та нерівномірно, а основним напрямком є формування адаптацій (адаптаціогенез). Суперечливим залишається питання, чи всі ознаки сформувалися завдяки адаптаціогенезу та чи всі вони мають пристосувальний характер.

3. Процес адаптаціогенезу здійснюється за безпосередньої участі природного добору.

4. Елементарною еволюційною одиницею є популяція.

5. Елементарним матеріалом для еволюції є мутації та їх комбінації (щодо деталей, то тут також існують різні погляди).

6. Окремий акт видоутворення (формування двох або більше біологічно відокремлених генофондів) вважається найважливішою подією в еволюції.

Сам М.М. Воронцов вважає, що цей перелік є неповним, але навіть він викликає чимало питань. Наприклад: видоутворення як один із найважливіших етапів еволюційного процесу відбувається поступово чи стрибкоподібно? Розбіжності в поглядах різних фахівців зумовлені цілою низкою об'єктивних причин.

Розбіжності в поглядах еволюціонистів пояснюються надзвичайною складністю, багатокомпонентністю та багатофакторністю самого предмета. Редукціоністські підходи, зокрема, не завжди надають необхідний для подальшого аналітичного аналізу науковий матеріал. Встановлення принципу дії деяких факторів або явищ в еволюційній теорії, особливо з використанням експериментально-дослідницьких методів, інколи виявляється практично неможливим. Також слід враховувати нескінченість наукового пізнання - відкриття нових явищ та закономірностей, які можуть зумовлювати необхідність перегляду попередніх позицій.

Так, усе частіше з'являються погляди, згідно з якими прагнення до самовдосконалення не може не враховуватись при розгляді еволюційних процесів. Особливо це стосується антропогенезу, який є результатом групового добору, при якому неспадкова інформація інколи має більше значення, ніж спадкова. За останні 40-50 тис. років зовнішній вигляд людини (та генетична інформація, яка його зумовлює) практично не змінився, але завдяки змінам засобів та методів зберігання й передачі досвіду (неспадкова інформація) людство набуло принципово нового вигляду та становища в біосфері (докладніше про це - в наступному розділі).