Генетика з основами селекції - М.П.Мигун - 2008
РОЗДІЛ IV. Мінливість та її генетичні засади
4.4. Гомологічні ряди спадкової мінливості
Вавилов М.І. (1920 р.) на підставі вивчення спадкової мінливості у популяціях виду і порівняння виявлених закономірностей з аналогічними даними, одержаними для інших таксономічних видів рослин, дійшов висновку, що спадкова мінливість організмів підпорядковується закону гомологічних рядів.
Види і роди, генетично близькі, характеризуються подібними рядами спадкової мінливості з такою точністю, що, знаючи ряд форм у межах одного виду, можна передбачити існування паралельних форм в інших видів і родів. Чим ближче генетично розташовані у загальній системі роди і види, тим повніша подібність у рядах їхньої мінливості.
Цілі родини рослин взагалі характеризуються певним циклом мінливості, яка проходить через усі роди і види, що утворюють родину.
Формування М. Д. Вавилова показує, що закон гомологічних рядів у спадковій мінливості організмів базується на виникненні рядів подібних мутацій в генетично близьких видів організмів. Про це свідчить формула закону, за якою він здійснюється. Якщо позначити ліннєївський вид символом L, а ряд ознак, якими характеризується цей вид, символами а, b, с..., то це можна записати у вигляді L (а+b+с...). Оскільки ряди складаються із видів, то позначивши рід G, можна записати G (L1+L2+L3...). Це і буде формула гомологічних рядів у спадковій мінливості організмів. Вона дає змогу досить наочно виразити повну подібність цих рядів.
Приклад. Позначимо забарвлення колосових лусочок у злакових рослин а, остистість - b, кількість квіток у колоску - с, тоді для пшениці L1 ячменю L2, жита L3, можна записати L1(a+b+c...), L2 (a+b+c...), L3 (а+b+с...).
Формули названих видів показують існування паралелізму рядів ознак, якими характеризуються таксономічні види родини злакових. Оскільки кожна ознака характеризується притаманною їй мінливістю, можна складати загальну схему сортової мінливості рослин певної родини.
Сьогодні можна стверджувати, що у споріднених за своїм походженням видів організмів, як правило, виникають подібні між собою мутації.
Виходячи з закону гомологічних рядів спадкової мінливості, в разі виявлення спонтанних або індукованих мутацій в одного таксономічного виду організмів - подібний характер мінливості таких самих ознак можна очікувати і в організмів генетично близьких видів.
Закон гомологічних рядів спадкової мінливості виражає загальну закономірність мутаційного процесу і формоутворення організмів.
У результаті великої роботи, проведеної генетиками різних держав, виявлені основні важливі питання теорії і практики використання мутаційного процесу.
1. Мутації відбуваються у природних умовах у всіх організмів від бактерії до людей.
2. Мутації можливо отримувати штучним шляхом, частота їх прояву збільшується при цьому в декілька разів.
3. Мутації є результатом складних фізіологічних процесів які відбуваються в клітинах і основані на фізико-хімічних реакціях,
4. Мутації, що відбуваються в результаті зміни генетичних структур клітини обумовлюються різними фенотипічними змінами, які зачіпають різноманітні зовнішні і внутрішні особливості організму: морфологічні, фізіологічні і біохімічні. Ці зміни стійко передаються наступним поколінням.
5. Мутаційний процес при сучасних методах впливу, крім отримання поліплоїцних форм, не направлений.
6. Спадкова мінливість організмів даного виду або форми не може іти у якому завгодно напрямку, вона матеріально обумовлена можливостями змін його генетичних структур.