Генетика з основами селекції - М.П.Мигун - 2008

РОЗДІЛ VI. Генетика популяцій

6.2. Методи вивчення структури популяцій

У популяційно-генетичних дослідженнях використовується весь арсенал методів, що належить генетиці: гібридологічний, цитогенетичний, біохімічний, молекулярногенетичний, екологофізіологічний та математичний. Дослідження генетичної структури популяції, а також зміни (або динаміка) цієї структури за певних умов можна здійснювати різноманітними методами залежно від об’єктів дослідження та його мети. Особливе значення мають методи, що дають можливість виявити алельний склад генних локусів у особин популяції, бо саме так визначають ступінь генетичної гетерогенності популяції. У зигоїдних організмів менделівських популяцій рецесивні алелі в основному знаходяться в гетерозиготному стані і в своїй більшості не проявляються у фенотипі. Для їх виявлення необхідно проводити детальний гібридологічний аналіз. Ураховуючи те, що популяційна генетика має справу не з чистими лініями і не з індивідуальними схрещуваннями, а з успадкованими у великих сукупностях генетично гетерогенних організмів, класичний гібридологічний аналіз не завжди можливо застосувати. Тому, крім класичних гібридологічних методів, застосовують біохімічні та молекулярногенетичні дослідження, які мають ряд переваг у вивченні особливостей фенотипів і генотипів особин популяції, у можливості проведення масових аналізів у короткі терміни, використання комп’ютерної техніки.

У популяційній генетиці використовуються:

Електричний розподіл (електрофорез) білків, нуклеїнових кислот. Суть його полягає в тому, що за наявності в генотипі мутантного гена змінюється структура відповідного фрагмента ДНК і відповідних генних продуктів, унаслідок чого змінюються і їх фізико-хімічні властивості.

+ Метод із використанням ПЛР-полімеразної ланцюгової реакції - сучасні методики визначення поліморфізму ДНК.